Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №296/4333/24 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4333/24

2/296/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючого судді Шкирі В.М., за участю секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у пвідкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивачі свій позов обгрунтували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх бабуся - ОСОБА_5 , яка за життя скалала заповіт та заповіла їм, як онукам, квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частки кожному.

Проте, постановою від 29.01.2024 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом прісля смерті ОСОБА_5 , оскільки спадщину після неї прийняв її чоловік - ОСОБА_4 , який на думку приватного нотаріуса має право на виділ частки у спільній сумісній власності подружжя (1/2 частки квартири) та право на обов`яязкову частку у спадщині.

З огляду на що виник спір про право на спадщину, що зумовлює на звернення до суду з цим позовом.

28.05.2024 ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.06.2024 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. належним чином завірену копію спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_5 , що померла

ІНФОРМАЦІЯ_2 приватний нотаріус Т.О.Стражник виконала ухвалу суду та надіслала копію спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 41 аркуші.

09.09.2024 ОСОБА_6 подав клопотання про залучененя в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яке цього ж дня було задоволено судом.

30.09.2024 відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позов в якому вказав, що ОСОБА_5 (спадкодавець) є його матір`ю та йому відомо про те, що вона заповіла квартиру онкукам по 1/2 частки кожному . ОСОБА_7 є його сином. Квартира його матір`ю придбана до шлюбу з ОСОБА_4 , а тому він позов визнає в повному обсязі. Сам же він як інвалід 3 групи подає позов про продовження строку на прийняття спадщини після матері, оскільки він перебуває за кордоном та не міг своєчасно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою (а.с.181-182).

06.11.2024 відповідач ОСОБА_3 подав клопотання про зупинення провадження в цивільній справі, оскільки 17.10.2024 Корольовським районним судом м.Житомира відкрито провадження за його позовом (справа №296/433/24)

07.02.2025 суд зупинив провадження у справі до набрання рішенням у справі №296/433/24 законної сили.

25.08.2025 набуло законної сили рішення у справі №296/433/24 яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено

24.09.2026 суд поновив провадження у справі №296/4333/24 .

21.01.2026 Суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до сулдового розгляду на 11.02.2026.

11.02.2026 сторони чи їх представнико до суду не прибули.

Представник позивачів подав заяву про розгляд справи без його участі вказавши, що позовні вимоги підтримує та просить задовільнити .

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Ткачук Т.А. надала заяву про розгляд справи без її участі вказавши, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 також до суду не з`явився , про день, час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку, що міститься в матеріалах справи. Клопотань будь-якого змісту не заявляв.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

02.06.2021 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт, яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 онукам - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 в 1/2 частці кожному. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. та зареєстровано в реєстрі за №8727 (а.с.11-12)

27.05.2022 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 27.05.2022 (а.с36)

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (розмір частки 1/1) на підставі свідоцтва про право власності виданому 30.10.2007 року виконкомом Житомирської міської ради. Був розроблений та затверджений технічний паспорт на квартиру (а.с.13-17)

Згідно довідки №114 від 25.01.2023 року виданої ОСББ "Космос-1971" ОСОБА_5 (член кооперативу) є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Перший пайовий внесок сплачений в 1972 році; пайовий внесок виплачений в повному обсязі в 1986 році. Заборгованість відсутня (а.с.18)

Постановою від 29.01.2024 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом прісля смерті ОСОБА_5 , оскільки спадщину після неї прийняв її чоловік - ОСОБА_4 , який на думку приватного нотаріуса має право на виділ частки у спільній сумісній власності подружжя (1/2 частки квартири) та право на обов`яязкову частку у спадщині.

З матеріалів спадкової справи судом встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 07.09.1990 року (а.с.109)

20.06.2025 з заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Т.О. Стражник звернулися: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.100-101) 21.06.2022 звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.107)

Згідно довідки Житомирської міської ради № 10-10/4402023 від 27.01.2023 наданої нотаріусу зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 :

- з 07.09.2007 ОСОБА_5 ;

-з 07.09.2007 ОСОБА_4 ; (а.с.115)

07.05.2024 на адресу приватного нотаріуса Стражник Т.О. ОСОБА_3 направив заяву про прийняття спадщини (а.с.118-120)

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (відповідач по справі) є сином ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.02.202014 має третю групу інвалідності безстроково (а.с. 21-26)

17.05.2024 нотаріус повідомив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що він пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини після смерті матері та йому рекомендовано звернутися до суду (а.с.138)

25.08.2025 набуло законної сили рішення у справі №296/433/24 яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено.

Таким чином суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу спадкового майна ОСОБА_5 (квартири), яке за заповітом вона заповіла двом онукам по 1/2 частці кожному та які своєчасно прийняли спадщину після смерті бабусі. При цьому, на квартиру претендує син спадкодавиці, що має 3 групу інвалідності, який пропустив строк для прийняття спадщини та якому суд відмовив у надання додаткового строку для прийняття спадщини та чоловік садкодавиці з яким вона була у шлюбі з 1990 року.

Розглянувши спір по суті заявлених позовних вимог суд приходить наступного.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статей 1220-1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

За римським правом заповіти визнавались не договорами, а законами (lex private), але законамиприватними. Вважалось, що в заповіті громадянин діяв як законодавець, саме в заповіті було вільне волевиявлення, яке ставало законом після смерті особи

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право наскладення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідністьповаги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до частини першої статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1268-1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с36) .

За життя ОСОБА_5 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 сплативши у 1986 році останній пайовий внесок за вказану квартиру, та лише у 2007 році їй було видано виконкомом Житомирської міської ради свідоцтво про право власності (а.с.(13,18)

02.06.2021 ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй квартиру онукам - ОСОБА_2 , та ОСОБА_8 в 1/2 частці кожному. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. та зареєстровано в реєстрі за №8727 (а.с.11-12)

Онуки ( ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ) спадщину після бабусі ( ОСОБА_5 ) прийняли своєчасно, що встановлено з матеріалів спадкової справи, проте отримати у нотаріуса свідоцтво про спадщину не змогля, оскільки бабуся з 1990 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Також встановлено, що день її смерті ОСОБА_5 її син ОСОБА_10 мав 3 групу інвалідності.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачі довели суду, що спадщину після смерті ОСОБА_5 вони прийняли та заповіт не визнаний недійсним.

Щодо прав відповідача на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_5 її сина ОСОБА_1 .

За приписами ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Тлумачення статті 1241 ЦК України свідчить, що право на обов`язкову частку – це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за

заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом.

Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає (постанова ВС від 02.08.2018 у справі № 705/3890/16).

Непрацездатна особа — це громадянин, який за станом здоров`я (інвалідність) або через досягнення пенсійного віку не може працювати, або має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

ОСОБА_1 (син спадкодвця) має 3 групу інвалідності, разом з тим, він пропустив строк на прийняття спадщини, та звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

25.08.2025 набуло законної сили рішення у справі №296/433/24 яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено.

Отже ОСОБА_1 не має права на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_5 оскільки не прийняв її у встановленому законом порядку .

Щодо прав ОСОБА_4 на спадщину після смерті ОСОБА_5 , як другого з подружжя.

ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1990 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб.

Разом з тим, в матеріалах спраи наявні докази - довідка №114 від 25.01.2023 року видана ОСББ "Космос-1971", що ОСОБА_5 (член кооперативу) є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Перший пайовий внесок за квартиру сплачений в 1972 році; пайовий внесок виплачений в повному обсязі в 1986 році. Заборгованість відсутня (а.с.18)

Так ч.1, 2, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На час набуття в особисту власність квартири померлою ОСОБА_5 тобто на 1986 рік діяв ЦК Української РСР, який втратив чинність на підставі Цивільного кодексу України N 435-ІУ ( 435-15 ) від 16.01.2003 ), та пізніше був прийнятий Закон України «Про власність».

Згідно ст. 100 ЦК Української РСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положення ст.328 Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру.

З п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово- будівельні кооперативи» вбачається, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Тому виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

Отже, на момент набуття права власності померлою ОСОБА_12 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Право власності на вказану кооперативну квартиру ОСОБА_5 набула до 07.09.1990 року, тобто до реєстрації шлюбу з третьою особою - ОСОБА_4 .

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_5 розпорядилася своєю особистою власністю- квартирою АДРЕСА_1 на власний розсуд , оскільки мала на це право - заповіла її онукам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному.

Щодо відповідача Житомирської міської ради.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц).

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд визнає, що Житомирська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки, належними відповадачами є ОСОБА_3 (син спадкодавця, який заявив про своє право на обов`язкову частку у спадщині), та ОСОБА_4 (другий з подружжя, що помер), а тому відмовляє в задоволенні позову до Житомирської міської ради, як неналежного відповідача.

Підсумовуючи, суд приймає рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду позивачі сплатили згідно з платіжними документами по 6064,74 грн кощен тобто сукупно 12129,48 грн (а.с.44,55), які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доказів, що відповідачі звільнені від сплати судових витрат чи мають пільги, матеріали справи не містять.

Отже, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір 12129,48 грн, тобто по 6064,74 з кожного.

Керуючись ст. ст.2,4,12,13,76,77,80,82,258,259,261,265,268,351,352,354 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною в реєстрі за №8727

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною в реєстрі за №8727.

В задоволенні позовних вимог до Житомирської міської ради - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 місце проживання: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 судовий збір 3032 (три тисячі тридцять дві) гривні 40 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 місце проживання: АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , судовий збір в сумі по 3032 (три тисячі тридцять дві) гривні 40 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.04.2026

Суддя В. М. Шкиря