Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №273/185/26 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/185/26

Провадження № 2/273/857/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді – Бєлкіної Д.С., за участі секретаря судового засідання Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та на дружину до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та на дружину до досягнення дитиною трирічного віку.

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , та аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказала, що 10 травня 2024 року вона з відповідачем уклала шлюб. Від їхніх стосунків народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина перебуває на її повному утриманні, проте ОСОБА_1 не працює і єдиним джерелом доходу є допомога від держави в розмірі 860 грн. Відповідач ОСОБА_2 має третю групу інвалідності, працездатний, інших осіб на утриманні немає, а тому зможе сплачувати аліменти на дитину та на дружину.

Ухвалою Баранівського районного суду від 26.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачеві строк для подання відзиву, роз`яснено учасникам справи права та наслідки невчинення ними відповідних процесуальних дій .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 03.03.2026 року не з`явився, відзиву, заяв та клопотань до суду не надходило. Копія ухвали суду від 26.01.2026 року разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, поштове відправлення отримав особисто 11.02.2026 року. Розгляд справи відкладено на 16.04.2026 року. Відповідач в судове засідання 16.04.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач і відповідач мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.12.2024 року ( а.с. 4).

Донька проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.

За нормами ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Зважаючи на положення ст. ст. 141,180-182 СК України, зокрема про солідарний обов`язок батьків на утримання неповнолітньої дитини та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині, суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

Згідно з ч. ч.2, 4 ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Приписами ч.6 ст. 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Статтею 85 СК України урегульовані правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Аналіз даних положень дає підстави вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини на утримання чоловіком протягом усього терміну її вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина до трьох років, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. При цьому, головною умовою присудження аліментів, згідно приписів ст. 84 СК України, є наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу дружині яка проживає із дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, хоча це є його обов`язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, а відтак суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно із ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аліменти на дружину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст. 191 СК України).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 та ч.ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем поданий договір № 03/26 ЦС про надання правової допомоги від 21.01.2026 року та квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № N1K634380M за надання адвокатських послуг в сумі 3000 грн. За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 3000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 80, 84, 180-183, 191 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину та на дружину до досягнення дитиною трирічного віку задовільнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.01.2026 року і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 3000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бєлкіна Д.С.