Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №523/9604/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9604/25

Провадження №2/523/4016/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання – Томілко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить:

-встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1

-визнати право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 та брата ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

Обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько Позивачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку під АДРЕСА_1 та грошових вкладів, що знаходились на зберігання в державній трудовій зберігальній касі №5322 м.Одеси на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 14 листопада 1986 року, яке видано Першою Одеською Державною нотаріальною конторою спадкоємцями майна ОСОБА_3 є його донька – ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які на час смерті спадкодавця проживали разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане свідоцтво було видано на майно у вигляді грошових вкладів, що знаходились на зберіганні у державній трудовій зберігальній касі №5322 м.Одеси на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

29 вересня 2020 року за № 492/02-14 ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса Джулай С.В., із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилася після смерті її батька ОСОБА_3 , на майно у вигляді житлового будинку під АДРЕСА_1 .

Згідно листа №360/02 -14 від 17.11.2020 року приватного нотаріуса Джулай С.В. Позивачці було повідомлено, що спадкова справа до майна якого заведена Першою одеською державною нотаріальною конторою 14 листопада 1986 року за № 641/1986 знаходиться на зберіганні в Одеському державному нотаріальному архіві.

У зв`язку з тим, що нотаріусу не надані документи, що підтверджують право власності померлого на вказаний будинок, та у зв`язку з відсутністю факту державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 31.12.2012 року, згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 07 жовтня 2020 року, видати Свідоцтво про право на спадщину за законом, не є можливим.

З питанням визнання за Позивачкою права власності на майно в порядку спадкування, їй було рекомендовано звернутись до суду.

Як зазначає Позивачка згідно відповіді Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.10.2020р. № 518930.36.40 на запит нотаріуса вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку: літ. "А", сарай літ. "Д.Е", уборна літ. "З", №1-4 – огорожа; І мостіння. Будівля літ. "Б" – літня кухня та літ. "Ж" – сарай, прибудови літ. "а1" та літ. "а2" – знесені. Це є роботами, які на підставі пункту 8 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406.

Згідно поточної інвентаризації від 15.10.2020 року слід вважати загальну площу 69,6 кв.м, житлову – 45,7 кв.м. Самочинних прибудов та будівель немає.

Так, чинне законодавство не встановлює обов`язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків: Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вказаний будинок було побудовано у 1960 році. Як зазначає Позивачка всі документи завжди були у її батька, але після його смерті вона змогла знайти лише технічний паспорт на будинок, що фактично підтверджує його існування.

Також позивачка в позовній заяві вказує, що як свідчить відповідь Першої Одеської державної нотаріальної контори, позивачка с братом вчинили всі дії, які свідчать про прийняття спадщини, в тому числі житлового будинку під АДРЕСА_1 в рівних частках по

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син спадкодавця – ОСОБА_2 . Про точну дату смерті свого брата позивачка дізналась під час розгляду справи № Суворовським районним судом м.Одеси про оголошення фізичної особи померлою. Як вбачалось із заперечень від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса від 01.10.2024 року, виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_4 1957 року народження №1900 від 26.03.2001 року, складений Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції ( похований без документів).

Після звернення ОСОБА_1 із заявою про отримання копії свідоцтва та виправлення помилки в прізвищі, 13.12.2024 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На час смерті брата позивачки він проживав разом з нею та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , отже як зазаначає позивачка вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті її брата – ОСОБА_2 у вигляді частини вказанного домоволодіння. Таким чином, станом на дату звернення із позовною заявою ОСОБА_1 , є спадкоємицею першої черги після смерті батька та другої черги після смерті брата, проте у неї відсутнє свідоцтво про народження її брата, яке б могло підтвердити факт родинних відносин, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин.

Встановлення факту родинних відносин має для позивачки юридичне значення, оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих майнових прав, зокрема, оформлення спадщини після смерті брата ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає що факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується: -свідоцтвом про народження ОСОБА_5 ; -паспортом на ім`я ОСОБА_2 ; - свідоцтвом про право на спадщину від 14 листопада 1986 року, в якому вони зазначені як брат та сестра.

Отже, вказані документи підтверджують факт родинних відносин, а саме те, що позивачка є рідною сестрою ОСОБА_2 та спадкоємцем другої черги після його смерті.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 04.06.2026р. відкрито загальне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 08.09.2026р. на 10г.45хв.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 08.09.2025р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зуєвої І.І. про витребування доказів у цивільній справі. Витребувано: від Одеського державного нотаріального архіву спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка заведена Першою одеською державною нотаріальною конторою 14 листопада 1986 року за № 641/1986; - від приватного нотаріуса Джулай Світлани Володимирівни ( АДРЕСА_2 ) спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 21.10.2025р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2025р.

У судове засідання з`явилась представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Зуєва І.І. яка підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов в повному обсязі.

У судове засідання не з`явився представник відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, про час та місце розгляд справи був повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив своїм правом на подання відзиву по справі не скористався. Письмовий відзив до суду не находив.

У зв`язку з викладеним, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Зуєву І.І., заслухавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, про визнання права власності в порядку спадкування за законом є не обґрунтованим, є не доказаним, не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , яке видано відділом РАЦС Суворовського райвиконкому м.Одеса 16.12.1985 року (а.с.62).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , позивачка ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_3 , яке видано Ленінським РАЦСом м.Одеса 28.09.1954 року (а.с.62 зв.). Відповідно до дубліката свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 вступила в шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с.63).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , яке видано Ленінським районним бюро РАЦС м.Одеса 13.03.1957 року (а.с.63 зв.).

Брат позивачки, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , яке видано Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що 26.02.2001 року складено відповідний актовий запис №1900 (а.с.21).

Позивачкою ОСОБА_10 не заявлялось клопотання про витребування спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , брата ОСОБА_2 .

Оскільки правовідносини виникли під час дії Цивільного Кодексу 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У відповідності до ст. 529 ЦК України при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

04.10.2025р до суду з Одеського державного нотаріального архіву, на ухвалу Пересипського районного суду м.Одеси від 08.09.2025р. надійшла копія спадкової справи №641/1986 щодо майна ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка заведена першою Одеською Державною нотаріальною конторою. Додаток: -копія спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , на 28 аркушах в одному примірнику направлена на електрону адресу суду (а.с.53-68).

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що 17.11.2020р. директором КП МБТІ та РОН направлено приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. письмові відомості про те, що станом 31.12.2012р. в комунальному підприємстві право власності не зареєстровано на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.54).

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. з заявою про прийняття спадщини, яка відрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .

Згідно листа №360/02 -14 від 17.11.2020 року приватного нотаріуса Джулай С.В. на адресу позивачки ОСОБА_1 вбачається, що спадкова справа до майна померлого батька ОСОБА_3 заведена Першою одеською державною нотаріальною конторою 14 листопада 1986 року за № 641/1986, та знаходиться на зберіганні в Одеському державному нотаріальному архіві.

Згідно п. 4.15 Глави 10 II Розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача Свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У зв`язку з тим, що нотаріусу не надані документи, що підтверджують право власності померлого на вказаний будинок, та у зв`язку з відсутністю факту державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 31.12.2012 року, згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 07 жовтня 2020 року, видати Свідоцтво про право на спадщину за законом, не є можливим. З питанням визнання права власності на майно в порядку спадкування, рекомендовано звернутись до суду. (а.с.57)

З матеріалів цивільної справи та з матеріалів спадкової справи №641/1986 від 15.12.1985 року, яка заведена після смерті батька ОСОБА_3 вбачається, що 14.11.1986 року дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 звернулися в Першу Державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 .

Із вищевказаної заяви вбачається, що після смерті ОСОБА_3 залишилось майно: у вигляді грошових вкладів, які знаходяться на зберіганні в державній трудовій зберігальній касі №5322 м.Одеси на рахунках № НОМЕР_1 в сумі 3200 руб. та на рахунку № НОМЕР_8 в сумі 8 руб 28 коп. з належними процентами. (а.с.61 зв.)

Із матеріалів спадкової справи вбачається 14.11.1986 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, після померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частках – дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 , на грошові вклади, які знаходяться на зберіганні в державній трудовій зберігальній касі №5322 м.Одеси на рахунках № НОМЕР_1 і № НОМЕР_8 з належними процентами, на підставі зберігальних книг які видані вище вказаною зберігальною касою 23.10.1985 і 04.06.1982, зареєстровано у реєстрі №4-2489 (а.с.64 зв.-65).

Судом встановлено, що всупереч ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України позивачем та її представником ОСОБА_11 не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що померлий ОСОБА_3 був власником спірного домоволодіння АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1 , також відсутні документи щодо належності цього майна (житловий будинок АДРЕСА_1 ) спадкодавцеві ОСОБА_3 .

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який виданий 15.10.2020 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.55-56 зв.), який не є правовстановлюючим документом на спірне домоволодіння.

В матеріалах справи міститься письмова відповідь директора КП МБТІ та РОН ОСОБА_12 від 07.10.2020р. про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинка: літ. "А", сарай літ. "Д.Е", уборна літ. "З", №1-4 – огорожа; І мостіння. Будівля літ. "Б" – літня кухня та літ. "Ж" – сарай, прибудови літ. "а1" та літ. "а2" – знесені та це є роботами, які на підставі пункту 8 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406. Згідно поточної інвентаризації від 15.10.2020 року слід вважати загальну площу 69,6 кв.м, житлову – 45,7 кв.м. Самочинних прибудов та будівель немає. (а.с.9)

Вказані обставини свідчать про те, що за час свого життя ОСОБА_3 не набув право власності на спірне домоволодіння, тому згідно з ч.1 ст.1218ЦК України вказане речове право не ввійшло до складу спадщини, що відкрилась після його смерті, тому не було успадковано позивачкою ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, позивачка ОСОБА_1 не набула право власності на спірне домоволодіння.

Відповідно до ст.530,549 ЦК України ( 1963р.), з ч.2 ст.1278ЦК України відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 : - про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_3 ; - про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 брата ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Відповідно до статті 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно щодо якого є правовстановлюючий документ але відсутня державна реєстрація, спадкоємець може захищати свої права відповідно до ст. 392 ЦК України.

Щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та померлим братом ОСОБА_2 .

В матеріалах справи відсутня письмова відмова позивачці ОСОБА_1 від нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого брата ОСОБА_2 ..

З цих підстав позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 : про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановивши, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обгрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого Комітету Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, про визнання права власності в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4,5,13,76-81,133,141,265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1217, 1261-1265, 1268, 1269 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено та підписано 13.04.2026 року.

Суддя: Аліна С.С.