Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №523/22061/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/22061/25

Провадження №2/523/1918/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"09" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.,

за участю секретаря – Лапчинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач, яка є онукою позивача, зареєстрована однак не проживає в квартирі, з онукою позивач не спілкується та місце її проживання їй не відомо.

На підставі викладеного позивач просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 27 жовтня 2025 року позовну заву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам було надіслано копію ухвали суду. відповідачу роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року витребувані відомості від Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, інформацію стосовно перетину кордону України - громадянкою України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в період з 01.01.2022 року по день надання відповіді.

-Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради інформацію про місце реєстрації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).

На виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду надійшли відповіді. Так, 31.03.2026 року надійшов лист відповідь Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України згідно якого встановлено, що 14.05.2022 року ОСОБА_3 перетнула державний кордон України, напрям - виїзд (а.с.31).

Також, 03.04.2026 року надійшов лист відповідь Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована з 23.05.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, разом з цим, позивач звернулась із заявою про розгляд справ за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.38).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлялась в порядку визначеному ЦПК України, на адресу суду повернулась судова повістка з відміткою про відсутність відповідача за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.28).

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 09 квітня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню враховуючи таке.

Судом встановлено, що згідно розпорядження №198 виданого на підставі рішення виконкому Суворовської райради народних депутатів № 308 від 26.03.1993 року ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 , складом сім`ї 2 особи ОСОБА_2 (а.с.10).

Позивач зазначає, що є відповідач є її онукою яка зареєстрована в квартирі, однак не проживає більше ніж 6 місяців, позивач вимушене нести додаткові фінансові витрати з оплати комунальних послуг.

На підтвердження факту не проживання відповідача в квартирі позивачем надано акт обстеження від 05.09.2025 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі. Акт складено та підписано сусідами та засвідчено підписом Голови правління ОСББ «Добриня» (а.с.9).

Факт не проживання відповідача в квартирі, зокрема з 2022 року, підтверджено також й листом відповіддю Державної прикордонної служби, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 перетнула державний кордон України у 2022 році, напрям - виїзд.

Відсутність відповідача за адресою реєстрації підтверджується також поштовим повідомленням про не можливість вручення судової повістки про виклик до суду, за місцем реєстрації через відсутність адресата за адресою (а.с28).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 64 ЖК України - члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Оскільки правовий режим відповідної категорії регулюється правовим режимом житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до таких мешканців у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК Української РСР.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.

Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Матеріали справи не містять відомостей про домовленість між сторонами про тривалу відсутність відповідача, а також доказів поважних причин відсутності відповідача за зареєстрованим місцем проживання.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач не проживає більше ніж шість місяців у квартирі за місцем реєстрації без поважних причин та не має наміру там проживати, а отже є підстави для визнання його таким, що втратила право користування спірною квартирою.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини, встановлені по справі, той факт, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі тривалий час, суд приходить до висновку, що відповідач, як особа, що понад шість місяців без поважних причин у житловому приміщенні не проживає, не є наймачем квартири, або її власником, комунальні послуги не сплачує, реєстрація відповідача у вищевказаній квартирі порушує права позивача, оскільки перешкоджає здійсненню права користування майном, відповідач втратив право користування спірним житлом, тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, що наявні в матеріалах справи, інших суду надано не було.

Позивачем не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

На підставі ст. ст. 319, 355, 369, 383 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 14.04.2026р.

Суддя: