Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №513/889/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/889/25

Провадження № 2/513/93/26

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в:

17 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4752467 від 16 липня 2021 року у розмірі 22760,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу 8000,00 грн, посилаючись на ухилення відповідача від добровільного виконання договірних зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог представник вказує, що 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №4752467, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 8000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти, штрафи та пеню та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 78-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту №4752467 від 16 липня 2021 року, у загальному розмірі 22760 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн; заборгованість за процентами – 13240 грн; заборгованість за комісією – 1520 грн.

Таким чином позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4752467 від 16 липня 2021 року, у загальному розмірі 22760 грн та судові витрати у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 вересня 2024 року справа розподілена судді Миргород В.С.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 22 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

25 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшло повідомлення, яким відповідач зазначає, що перебуває на шостому місяці вагітності та наразі консультується з юристом щодо врегулювання спірних правовідносин з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Додає, що у червні місяці 2021 року брала кредит у розмірі 8000,00 грн, востаннє здійснювала платіж на погашення кредиту 16 липня 2021 року.

02 вересня 2025 року, через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 , надійшли заперечення на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» щодо строків позовної давності, якими остання просить звернути увагу суду на загальний строк позовної давності у три роки, додаючи що нею не отримувалось жодних претензій від позивача, у зв`язку з чим і просить застосувати ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову.

11 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Усенко М.І., надійшла заява, згідно якої враховуючи заперечення відповідача ОСОБА_1 , сторона позивача вважає за потрібне надати відповідні пояснення, за якими відзначає, що згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки, якщо інше не передбачено законом. Згідно зі статтею 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Однак у певних випадках строк позовної давності може обчислюватися інакше, наприклад: Для зобов`язань із визначеним строком виконання – з моменту настання строку виконання. Для зобов`язань без визначеного строку виконання – з моменту пред`явлення вимоги кредитором. Згідно зі статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Переривання позовної давності настає в разі вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткова сплата боргу). Після переривання позовна давність починає відлік заново. Запроваджений у зв`язку з повномасштабним вторгненням воєнний стан має суттєвий вплив на функціонування правової системи України. Однією з актуальних наразі проблем є питання процесуальних строків і позовної давності, їх розрахунку та можливості поновлення. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Аналізуючи вище згадані законодавчі положення, позивач скористався своїм правом згідно ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. З огляду на вищевикладене представник ОСОБА_2 позивача просить долучити відповідь на пояснення відповідача до матеріалів справи; розгляд справи здійснювати без присутності представника позивача.

17 жовтня 2025 року від представника відповідача, надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, яким ОСОБА_2 просить розглянути справу без ї участі, не заперечуючи проти заочного рішення.

30 жовтня 2025 року від відповідачки ОСОБА_1 , надійшла заява, якою остання просить перенести розгляд справи у зв`язку із вагітністю. Також, у вказаній заяві відповідачка визнає не борг, оскільки на її думку він не підтверджений позивачем перед нею, враховуючи, що жодних документів нею не підписувалось з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», наполягаючи на те, минув строк позовної давності.

16 грудня 2025 року від представника відповідача, надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, яким ОСОБА_2 просить розглянути справу без ї участі, не заперечуючи проти заочного рішення.

29 січня 2026 року від представника відповідача, надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, яким ОСОБА_2 просить розглянути справу без ї участі, не заперечуючи проти заочного рішення.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 206/0/15-26 від 12 лютого 2026 року суддя ОСОБА_3 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області №92/26 від 19 лютого 2026 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 24 лютого 2026 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 20 квітня 2026 року на 08 годину 45 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: Одеська область, с. Сарата, вул. К. Вернера, буд. 105.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, до суду не з`явився. Надавав суду заяви, в якій просив про розгляд справи за його відсутності.

25 березня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 , надано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, якою проти позовних вимог остання заперечує частково, оскільки заборгованість значно перевищує тіло кредиту у 8000,00 гривень та вважає відсотки надміру нарахованими. Вказує також на те, що неодноразово зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з метою отримання гарантійного листа, проте позивач не погодивсь на пропозиції ОСОБА_1 . Пояснює у відзиві, що останній платіж був у 2021 році, проте довести ці обставини вона не має змоги, оскільки квитанція загубилась. Просить прийняти відзив та розглянути справу без її участі. Відповідачка, звертає увагу суду на обставини того, що є матір`ю трьох дітей та приватним підприємцем, але внаслідок збройної агресії та економічної нестабільності – її доходи значно зм6ншилися, що призвело до порушення зобов`язання. Також, відповідачкою до відзиву додано заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, якою вона просить розстрочити виконання судового рішення на 8-12 місяців з виплатою боргу рівними частинами, яка обґрунтована наявністю трьох неповнолітніх дітей на утриманні та складним матеріальним становищем, із наданням відповідних документів на доказ зазначених обстави. Також, відповідач зазначає, що одноразова оплата усієї суми є неможливою та поставить її сім`ю у вкрай скрутне становище.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 16 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4752467. Одночасно з укладенням договору позикодавцем було підписано паспорт споживчого кредиту. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W72213, надісланим на особистий номер мобільного оператора НОМЕР_1 , який вказано ОСОБА_1 під час ідентифікації її особи.

Також перед отриманням кредиту ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву на кредит №4752467 від 16 липня 2021 року.

Відповідно до п. 1.2, п.1.3-1.4. договору сума (загальний розмір ) кредиту становить 8000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 30 днів з 16 липня 2021 року, із датою повернення 15 серпня 2021 року.

Відповідно до 1.5. загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7520.00 грн. в грошовому виразі та 317,286.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 15520.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання зобов`язань. Комісія за надання кредиту: 1520.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 6000.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У відповідності до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику на картковий рахунок.

Розділом 6 договору передбачено порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, п.6.1 договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Факт укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію від 17 липня 2021 року.

Факт отримання позичальником коштів за кредитним договором підтверджується платіжним дорученням №51462068 від 17 липня 2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перераховано 8000,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 4752467.

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано суду наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). На даний рахунок 17 липня 2021 року було зараховано кошти у розмірі 8000 грн. Клієнта ОСОБА_1 верифіковано шляхом підписання Анкет-заяви по верифікації клієнта 07 червня 2019 року.

З відомості про щоденні нарахування та погашення наданого ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №4752467 від 17 липня 2021 року та виписки з особового рахунку за кредитним договором №4752467 від 17 липня 2021 року у ОСОБА_1 станом на дату подання позову наявна заборгованість в розмірі 12570,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 8000,00грн, прострочена заборгованість за комісіями 1520,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 13240,00 грн.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. Натомість вона визнає позов в частині отримання 8000,00 гривень у 2021 році, проте вказує на те, що строки давності щодо пред`явлення позову минули.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині другій статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірний договір про споживчий кредит №4752467 від 17 липня 2021 року, підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №78-МЛ, згідно з умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №78-МЛ від 27 жовтня 2021 року позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4752467 від 17 липня 2021 року в загальному розмірі 22760 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн; заборгованість за процентами – 13240 грн; заборгованість за комісією – 1520 грн.

10 липня 2025 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем було направлено досудову вимогу, в якій вказано про зміну кредитора та необхідність сплати боргу за кредитним договором №4752467 від 17 липня 2021 року в розмірі 22760,00 грн.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Проте, відповідно до зазначеного в заяві ОСОБА_1 , вона не заперечувала отримання кредитних коштів у розмірі 8000,00 гривень, однак не зазнала про зміну кредитора, а про позов дізналась із мобільного застосунку «Дія».

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно – правова відповідальність – це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що позивачем набуто право грошової вимоги після укладення договору факторингу №78-МЛ від 27 жовтня 2021 року.

У даному випадку кінцевий строк виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором – 27 жовтня 2024 року, проте із наданого розрахунку заборгованості не прослідковується, що ОСОБА_1 за договірними зобов`язаннями вносились будь-які кошти на погашення заборгованості за кредитним договором №4752467 від 17 липня 2021 року, а самою відповідачкою не надано відповідних документів на підтвердження дати внесення останнього платежу в рахунок погашення заборгованості.

Отже, враховуючи що саме 27 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги за договором №78-МЛ, суд вважає за доцільне саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 17 липня 2025 року (дата формування позовної заяви в системі «Електронний суд»).

У період з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

За змістом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Тому суд доходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в повному обсязі не повернуті, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд доходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зважаючи на викладене та те, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів про виконання або ж часткове виконання зобов`язань, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в сумі 22760,00 грн.

Водночас, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву з проханням про розстрочку виконання судового рішення у зв`язку з об`єктивними обставинами важким матеріальним становищем, перебуванням на утриманні трьох дітей.

Згідно з ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підстави для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду визначені ст. 435 ЦПК України.

Згідно з ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В якості доказів неможливості сплати боргу та підтвердження поданої заяви про розстрочку відповідачем надано суду: свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких матір`ю зазначено ОСОБА_1 ; форму ОК-7 Пенсійного фонду України, з якої вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 , наявний за період з 2013 року по 2026 рік та відповідно підтверджень про отримання доходу за 2025-2026 роки – дохід не великий.

Суд, беручи до уваги важке матеріальне становище відповідача, перебування на її утриманні неповнолітніх дітей, що унеможливлює одноразову сплату всієї суми заборгованості, а також дотримання принципів справедливості, розумності та пропорційності, вважає за можливе застосувати положення ст. 267 ЦПК України, що передбачає право суду встановити порядок і спосіб виконання рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає доцільним задовольнити частково заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №14217 від 04 липня 2025 року позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано та подано через систему «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

З огляду на викладене, необхідно стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ«Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі директора та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. укладено договір про надання правової(правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Свою діяльність адвокат Усенко М.І. здійснює на підставі ордеру від 01 липня 2025 року серії ВС № 1381377.

До договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року надано детальний опис наданих послуг до акту №422 від 06 липня 2025 року за договором про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» необхідно стягнути 3000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 280-282, 288, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит №4752467 від 16 липня 2021 року в розмірі 22760 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн (вісім тисяч) гривень 00 копійок; заборгованість за процентами – 13240 грн (тринадцять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок; заборгованість за комісією – 1520 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 3000,00 грн (три тисячі) гривень 00 копійок на оплату професійної правничої допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за договором про споживчий кредит №4752467 від 16 липня 2021 року в розмірі 22760 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок строком на 6 місяців: зобов`язавши сплати ОСОБА_1 рівними частинами: 3793,33 (три тисячі сімсот дев`яносто три) гривні 33 копійки кожен місяць, з дня набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити сторонам, що у разі невиконання відповідачем умов розстрочки, стягувач має право звернутися до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, № 1, корпус 28, 4-ий поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 27 червня 2014 року Арцизьким РС ГУ ДМС України в Одеській області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова