Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №522/19386/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19386/25-Е

Провадження №2/522/4570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Смоковій А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванні позову зазначено, що 10.12.2024 р. Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/29698/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 р. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 р. у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, та надати відповідь. Стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн. Відповідач не оскаржував рішення першої інстанції. Знаючи достеменно про дане рішення суб`єкт владних повноважень не виконував рішення Одеський окружного адміністративного суду у добровільному порядку, у зв`язку із чим позивач отримав від суду виконавчий лист. 17.02.2025 р. позивачем подана заява до Приморського ДВС м.Одеси, та Постановою держаного виконавця Олександра Моргуна від 25.02.2025 р. у ВП №77298772 – відкрито провадження. Знаючи про дане рішення і виконавче провадження суб`єкт владних повноважень (боржник) не виконує рішення Одеський окружного адміністративного суду в частині зобов`язання розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 р. у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, та надати відповідь, що має суттєві наслідки для стягувача. Станом на разі суб`єкт владних повноважень рішення суду не виконав, чим задає додаткових моральних страждань позивачу. В обґрунтуванні підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 обмежив позивача в доступі до інформації про підстави переслідування останнього 12.09.2024 р., та не виконує рішення суду у справі 420/29698/24 від 10 грудня 2024 року, вказане завдає позивачу моральні стражданні, які останній зазнав внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності інших осіб, і підлягає грошовій компенсації. У зв`язку із вказаним, позивач звернувся до суду до відповідача з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.09.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.09.2025 р. від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки у провадженні Приморського районного суду м. Одеси вже є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, №522/19283/25-Е.

12.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив, де зазначено, що позивачем не доведено наявність такої моральної шкоди, наявності причинного зв`язку із шкодою і протиправними діями та виною відповідача у заподіянні моральної шкоди, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 р. клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповідь на поставленні питання в порядку ст.93ЦПК України – задоволено. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати відповідь на питання, поставлені позивачем у позовній заяві, а саме: «1. ЧОМУ ВАМИ НЕ ВИКОНУЄТЬСЯ рішення Одеського окружного адміністративного суду 420/29698/24 від 10 грудня 2024 року?; 2. ЧОМУ ВАМИ приховується інформація про персоналії данні позивача та обставини подій за 12.09.2024 року?; 3. Хто поніс відповідальність за порушення прав позивача зі сторони відповідача щодо рішення суду у справі 420/29698/24 від 10 грудня 2024 року?».

24.10.2025 р. від відповідача надійшла відповідь на ухвалу суду від 14.10.2025 р.

05.11.2025 р. від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду від 12.09.2025 р.

06.11.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначає, що відзив подано та підписано особою, яка не має на це повноважень. Також зазначив, що ОСОБА_1 не посилається на рішення по справі від 20.05.2025 р. по справі № 420/30420/24, як на підставу позову, а посилається на це рішення як на встановленні обставини які не потребують доказуванню. Відповідач описує у відзиві рішення суду від 25.09.2024 року у справі № 420/25043/24, однак предметом позову є заподіяння моральної шкоди в результаті невиконання рішення суду у справі №420/29698/24 від 10.12.2024 р.

10.04.2026 р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, де зазначає, що Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 10.12.2024 року по справі №420/29698/24 у місячний строк з моменту отримання копії ухвали суду. Відповідач вказану ухвалу не виконав, тобто це доводить факт що рішення суду і наразі не виконано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , та долучив копію ухвали суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 р. у справі №420/29698/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 року у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, та надати відповідь.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору, суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 14.03.2018 у справі № 522/3454/16-ц, згідно якої, у разі оскарження позивачем дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У разі тривалого невиконання судового рішення про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган може бути заявлена вимога про визнання бездіяльності, дій чи рішень держави, яка є гарантом виконання такого судового рішення, неправомірною. Вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина п`ята статті 21 КАС України). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що неправомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 вже встановлено адміністративним судом у вище наведених судових рішеннях, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 р. у справі №420/29698/24 встановлено наступне.

12.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся із інформаційним запитом на отримання публічної інформації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив надати йому відомості щодо діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- надати завірену належним чином копію наказу або розпорядження вищого керівництва щодо територіальної діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- надати копію положення про діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- повідомити, чи мають право працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 вручати повістки за межами своєї адміністративно-територіальної одиниці (якщо так, то надати документ або вказати норму права, де це дозволено);

- повідомити, чи мають право працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 перевіряти документи за межами своєї адміністративно-територіальної одиниці (якщо так, то надати документ або вказати норму права, де це дозволено);

- надати завірену належним чином копію наказу (або інша назва документа), що дозволяє працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 проводити перевірку документів у громадянина України на території Пересипського району м. Одеси;

- повідомити, чи направляло керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 12.09.2024 року своїх працівників до Суворовського районного суду за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 68, який знаходиться на території Пересипського району м. Одеси (якщо так, то повідомити посади і прізвища осіб);

- повідомити, чи зафіксовані події (порушення) зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_2 12.09.2024 року на території Суворовського районного суду за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 68, або поряд з ним на території Пересипського району м. Одеси;

- повідомити прізвища та посади працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 12.09.2024 року перебували на території Суворовського районного суду за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 68;

- повідомити, чи мають право працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовувати силу до людини;

- повідомити, чи проводить ІНФОРМАЦІЯ_3 негласні слідчі дії щодо громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- надати копію наказу або звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до відділу поліції №5 м. Одеси ЮР/14254 від 21/08/2024 щодо ОСОБА_1 ;

- надати копію журнала вихідної кореспонденції, де згадується прізвище ОСОБА_1 ;

- надати копію всіх звернень від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , які були направлені до структур державної влади та приватної власності (якщо такі були).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані обставини є встановленими рішенням Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Моргуна О.В. від 25.02.2025 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 77298772 за виконавчим листом №420/29698/24, який видано Одеський окружним адміністративним судом від 10.12.2024 р., про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 року у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, та надати відповідь.

У вказаному виконавчому провадженні стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), відповідно до Постанови державного виконавця про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 14.10.2025 р. у ВП № 77298772.

14.10.2025 р. держаним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) накладено штраф на боржника у розмірі 10200 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 р. по справі №420/29698/24 клопотання ОСОБА_1 щодо подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі №420/29698/24 задоволено. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 10.12.2024 року по справі №420/29698/24 у місячний строк з моменту отримання копії ухвали суду.

Окрім цього, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду в рамках судового контролю із заявою про накладення штрафу в рамках судового контролю по справі №420/29698/24.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач вживає активних та послідовних заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення, зокрема шляхом ініціювання виконавчого провадження, звернення до органів державної виконавчої служби, а також реалізації механізмів судового контролю за виконанням судового рішення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особам у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («ІммобільяреСаффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40). У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі «Лізанец проти України» (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи «Бурмич та інші проти України» Європейський суд вказує на справу «Бурдов проти Росії» (№2), в якій зокрема вказано: «У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу».

Згідно з приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 («Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio!». Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Норми ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за дії бездіяльності органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. А суд має самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди, оцінивши надані сторонами докази.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

У позовній заяві позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем рішення суду у справі №420/29698/24 від 10.12.2024 р. позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні звичного ритму життя, погіршенні сну та психоемоційному напруженні, зумовлених неможливістю отримати важливу для нього інформацію. Розмір моральної шкоди у сумі 70 000 грн. позивач вважає адекватним способом її відшкодування, зазначаючи при цьому, що навіть вказана сума не здатна повною мірою компенсувати завдані йому моральні страждання.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду у справі №420/29698/24 від 10.12.2024 р. в частині зобов`язання розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.09.2024 р. у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI, та надати відповідь перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із діями (бездіяльністю) відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Невиконання рішення суду є триваючим порушенням.

У свою чергу відповідачем не надано належних та допустимих доказів повного та належного виконання рішення адміністративного суду. Посилання відповідача на виконання рішення у справі №420/29698/24 від 10.12.2024 року суд оцінює критично, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що надана відповідачем відповідь вих. № ЮР/1563/1 від 24.01.2025 року за своїм змістом не охоплює всіх питань, порушених у інформаційному запиті позивача від 12.09.2024 року, та фактично стосується лише окремого аспекту, а саме надання роз`яснень щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Водночас інші питання, які містилися у зазначеному запиті, залишилися без розгляду та належної відповіді.

Таким чином, надана відповідачем відповідь не може вважатися належним виконанням судового рішення у повному обсязі, оскільки не відповідає вимогам, визначеним у резолютивній частині рішення суду, та не забезпечує відновлення порушеного права позивача на отримання повної і достовірної публічної інформації.

Відповідач також належить до суб`єктів, які завдають шкоду, та характер спірних правовідносин свідчить, що права позивача порушені протиправною бездіяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Отже, немає підстав для висновку про те, що з відповідача не можуть стягуватися кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди за заподіяну ним шкоду позивачу.

Щодо клопотання відповідача від 12.09.2025 р. про залишення даного позову без розгляду, суд зазначає, що у справі №522/19283/25-Е предметом позову є вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі №420/25043/24 від 25.09.2024 року. Таким чином, зазначена справа стосується іншого предмета спору та інших правовідносин, що виключає тотожність позовів у розумінні процесуального закону.

Враховуючи встановлені у справі обставини, характер порушеного права, тривалість невиконання відповідачем судового рішення, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.

Стягнення моральної шкоди у розмірі 70000 грн. на переконання суду є не обґрунтованим, завищеним, неспівмірним, з огляду на викладене, суд вважає за можливе визначити справедливий та розумний розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 7 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2026 р.

Суддя Донцов Д.Ю.