Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №521/13625/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/13625/25

Провадження № 2/521/6405/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання – Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «Колект Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.11.2019 року між ТОВ «Інфінанс» (Кредитодавець) та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі було укладено Договір про надання позики № 0977183722. Договір підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами Договору, кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами).

Позивач зазначає, що 26.12.2019 року відповідач сформувала другу Заявку-анкету № 2628800340 на отримання другого траншу кредиту. На виконання умов Договору, Кредитодавець 26.12.2019 року перерахував на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3 250,00 грн. Строк користування цим траншем становив 30 днів зі сплатою 1,75% за кожен день користування (річна процентна ставка 638,75%). Оскільки ТОВ «Інфінанс» є небанківською фінансовою установою, переказ коштів здійснювався через платіжну систему ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua), що підтверджується листом вказаної компанії №1980_250307105116 від 07.03.2025 року.

14.07.2021 року ТОВ «Інфінанс» відступило право вимоги за цим договором на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (Договір факторингу №14-07/21), яке, у свою чергу, 10.01.2023 року відступило право вимоги на користь позивача – ТОВ «Колект Центр» (Договір №10-01/2023).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення другого траншу, станом на день подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 33 081,43 грн, яка складається з:

-3 250,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

-29 831,43 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (на підставі договору з ФОП ОСОБА_2 ) та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, які є відкритими та загальнодоступними, ОСОБА_2 має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1630, видане 24.12.2008 року Радою адвокатів Харківської області).

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо пропуску позовної давності, позивач вказує, що строк позовної давності було автоматично продовжено відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 року на час дії карантину, введеного через COVID-19 (з 12.03.2020 по 30.06.2023), а згодом зупинено на період дії воєнного стану. Також позивач наголошує, що надана на ухвалу суду банківська виписка АТ «Ощадбанк» повністю підтверджує факт зарахування 26.12.2019 року суми 3 250,00 грн на рахунок відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, подала до суду відзив на позовну заяву та низку додаткових письмових заперечень, у яких просила відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

1. Недоведеність факту надання кредитних коштів: Відповідач визнає факт укладення Договору 23.11.2019 року та отримання першого траншу кредиту, який був нею належним чином повернутий разом із відсотками. Проте вона категорично заперечує факт отримання другого траншу за Заявкою-анкетою від 26.12.2019 року. Відповідач наголошує, що згідно з імперативними положеннями п. 9.3.1 Правил надання коштів (які є невід`ємною частиною Договору), моментом видачі кредиту на платіжну картку є момент перерахування коштів, що підтверджується виключно відповідними внутрішніми документами Кредитодавця — меморіальним ордером. Позивач, як правонаступник, всупереч вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такого первинного документа суду не надав.

2. Недопустимість та недостовірність наданих позивачем доказів: Відповідач вказує, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.03.2025 року не є розрахунковим документом, приховує повний номер картки та адресований юридичній особі ТОВ «Інфінанс», яка ще 10.05.2023 року змінила найменування на ТОВ «Сперіус Бум». На виконання ухвали суду позивач надав цей лист на диску (DVD-R) у форматі PDF без накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що порушує вимоги ст. 100 ЦПК України до електронних доказів. Що стосується банківської виписки АТ «Ощадбанк», відповідач зазначає, що транзакції від 26.12.2019 року (CASH2CARD IPAY.UA) мають анонімний характер, не містять призначення платежу з посиланням на кредитний договір № 0977183722 та не доводять, що ці кошти є саме кредитним траншем від ТОВ «Інфінанс».

3. Дострокове повернення кредиту згідно з Правилами: Відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.4 та 9.5 Правил, у разі неотримання позичальником перерахованих коштів, кредит вважається таким, що був достроково повернутий, що звільняє її від обов`язку сплачувати відсотки.

4. Несправедливість розміру відсотків: Нарахована сума відсотків (29 831,43 грн) більш ніж у 9 разів перевищує тіло сумнівного кредиту (3 250,00 грн). Відповідач вважає таку вимогу порушенням засад розумності, добросовісності та пропорційності (ст. 3, 509 ЦК України) та порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитор понад 5 років штучно збільшував борг, не звертаючись до суду.

5. Заява про застосування позовної давності: Відповідач подала заяву про сплив позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що строк користування другим траншем становив 30 днів (до 25.01.2020). Згідно з п. 10.6 Правил, Кредитодавець мав право звернутися до суду у разі затримки платежу більше ніж на 2 тижні. Таким чином, право на позов виникло у лютому 2020 року, а загальний трирічний строк позовної давності сплив у січні 2023 року, тоді як позов подано лише у серпні 2025 року.

6. Щодо витрат на правову допомогу: Відповідач зазначає, що договір про надання правової допомоги укладено позивачем із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а не з адвокатом. Відповідно до ст. 137 ЦПК України та практики Верховного Суду, витрати на послуги особи, яка не має статусу адвоката, не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Державний ощадний банк України» інформацію та виписку щодо руху коштів по банківській картці відповідача за період з 26.12.2019 по 26.01.2020 року.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року частково задоволено клопотання відповідача: суд витребував у позивача для огляду в судовому засіданні оригінал листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.03.2025 року та зобов`язав керівника позивача надати відповіді на 10 запитань відповідача (в порядку ст. 93 ЦПК України) у формі заяви свідка. У задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ймовірного підроблення доказів на даній стадії було відмовлено.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та повторному витребуванні меморіального ордера ТОВ «Інфінанс». При цьому заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем ухвали від 23.02.2026 року (надання електронного доказу без КЕП та неповних відповідей на опитування) долучено до матеріалів справи для надання їм правової оцінки судом під час ухвалення рішення по суті спору.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача Земляков О.А. підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, підтримала доводи, викладені у відзиві та запереченнях, просила застосувати наслідки спливу позовної давності та ч. 6 ст. 95 ЦПК України через ненадання позивачем належних первинних бухгалтерських документів (меморіального ордера) та належних оригіналів електронних доказів.

За змістом статей 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам сторін, суд виходить із наступного.

1. Щодо факту укладення кредитного договору та його форми

Судом встановлено, що 23.11.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено Договір надання позики № 0977183722. Договір було укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Підписання відбулося за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач не заперечує факт реєстрації на сайті кредитодавця, погодження з Правилами надання коштів та отримання першого траншу кредиту. Відтак, суд визнає доведеним факт наявності між сторонами договірних правовідносин, умови яких є обов`язковими для виконання (ст. 629 ЦК України).

2. Щодо факту надання (перерахування) кредитних коштів другого траншу

Ключовим аргументом заперечень відповідача є твердження про недоведеність факту видачі їй 26.12.2019 року другого траншу кредиту в розмірі 3 250,00 грн. Відповідач, посилаючись на п. 9.3.1 Правил (які є невід`ємною частиною Договору), наполягає, що єдиним належним доказом перерахування коштів є внутрішній документ кредитодавця — меморіальний ордер, який позивачем не надано. Крім того, відповідач вважає лист платіжної системи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 07.03.2025 року недостовірним доказом, а транзакції у банківській виписці — анонімними.

Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Відсутність у позивача конкретного первинного документа у вигляді "меморіального ордера" не є безумовною та єдиною підставою для висновку про те, що кошти не видавалися. Принцип змагальності та вільної оцінки доказів виключає концепцію "негативного доказу" або надання заздалегідь встановленої сили виключно одному виду документів, якщо об`єктивна істина може бути встановлена з інших достовірних джерел.

Суд бере до уваги, що ТОВ «Інфінанс» (первісний кредитор) є небанківською фінансовою установою. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів та платіжних систем. Залучення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) як платіжного посередника для переказу кредитних коштів є правомірним і відповідає звичаям ділового обороту у сфері мікрокредитування.

Доказом, який повністю спростовує доводи відповідача про неотримання коштів, є офіційна виписка АТ «Державний ощадний банк України», надана самим Відповідачем ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 14.10.2025 року (т.2. а.с. 59). Згідно з цією випискою, 26.12.2019 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти в сумі 3 250,00 грн (CASH2CARD IPAY.UA).

Збіг дати формування відповідачем Заявки-анкети (26.12.2019), суми заявленого траншу (3 250,00 грн) та факту надходження аналогічної суми на верифіковану банківську картку відповідача унеможливлює визнання цих транзакцій "анонімними" або "випадковими". Відповідач не надала жодних доказів того, що ці кошти надійшли з інших підстав.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 250,00 грн доведено поза розумним сумнівом. Доводи відповідача про застосування п. 9.4 та 9.5 Правил (дострокове повернення у разі незарахування коштів) суд відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи. Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 250,00 грн підлягає стягненню.

3. Щодо правомірності нарахування відсотків та їх розміру

Позивач просить стягнути заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 29 831,43 грн, мотивуючи це тим, що загальний строк кредитної лінії становить 36 місяців, а відсотки за ставкою 1,75% на день нараховувалися за весь період прострочення.

Відповідач заперечує проти такого розрахунку, вказуючи на його несправедливість, нерозумність та непропорційність, оскільки сума відсотків у 9 разів перевищує тіло кредиту.

Надаючи оцінку цим взаємовиключним доводам, суд спирається на правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

-Поняття «користування кредитом» означає правомірне утримання коштів боржником протягом строку, погодженого сторонами.

-Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом як плату за користування (ст. 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

-На період після закінчення строку кредитування (прострочення) боржник не отримує від кредитора блага у вигляді законного користування коштами, тому подальше нарахування договірних відсотків саме як плати за "користування" є безпідставним. У такому разі кредитор має право вимагати захисту своїх майнових прав лише відповідно до ст. 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних, якщо інший розмір не передбачено як міру відповідальності).

Як вбачається з Оферти (Заявки-анкети № 2628800340 від 26.12.2019), сторони чітко погодили строк користування конкретним траншем — 30 днів (до 25.01.2020 року включно). Загальний строк дії Договору (36 місяців) не є тотожним строку правомірного користування окремим траншем.

Враховуючи викладене, суд визнає дії позивача щодо нарахування відсотків за ставкою 1,75% на день поза межами 30-денного строку такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Вимог про стягнення процентів чи інших санкцій як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялося, а суд не може виходити за межі позовних вимог (ст. 13 ЦПК України).

Відтак, правомірним та обґрунтованим є нарахування відсотків виключно за 30 днів користування траншем: 3 250,00 грн * 1,75% * 30 днів = 1 706,25 грн. Заявлена позивачем сума відсотків, що перевищує цей розмір (28 125,18 грн), задоволенню не підлягає.

4. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

Відповідач просить відмовити у позові у зв`язку зі спливом трирічного строку позовної давності, оскільки право вимоги у кредитора виникло у січні-лютому 2020 року, а позов подано у серпні 2025 року.

Суд відхиляє цей аргумент з огляду на наступне. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану (введеного з 24.02.2022 року і який триває дотепер) строки позовної давності зупиняються на строк дії такого стану.

Оскільки перебіг позовної давності за спірним траншем розпочався 26.01.2020 року, станом на момент введення карантину (12.03.2020) трирічний строк не сплив. У подальшому строк був законодавчо продовжений та зупинений.

Таким чином, Загальна сума заборгованості становить 4 956,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог на суму 28 125,18 грн слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

5. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються із судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що Договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-7 від 02.09.2024 року укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , а отже, ці послуги не є професійною правничою допомогою, суд виходить із наступного.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, які є відкритими та загальнодоступними, Корнійчук Яна Петрівна має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1630, видане 24.12.2008 року Радою адвокатів Харківської області).

Суд враховує, що здійснення адвокатом своєї діяльності у формі фізичної особи-підприємця не змінює правової природи наданих ним послуг як професійної правничої допомоги, оскільки чинне законодавство не забороняє адвокату обрати таку організаційно-правову форму з метою оподаткування. Відтак, суд визнає понесені позивачем витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_2 витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 137 ЦПК України. Заявлений розмір витрат (13 000,00 грн) підтверджується належними доказами: договором, заявкою на надання юридичної допомоги, витягом з акту приймання-передачі наданих послуг та платіжною інструкцією. Відповідач, у свою чергу, належними доказами не довела неспівмірності цих витрат.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 4 956,25 грн (3 250,00 грн тіла кредиту + 1 706,25 грн відсотків), що становить 14,98 % від первісно заявленої ціни позову (33 081,43 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у таких розмірах:

-Витрати по сплаті судового збору: 3 028,00 грн * 14,98 % = 453,59 грн.

-Витрати на професійну правничу допомогу: 13 000,00 грн * 14,98 % = 1 947,40 грн.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 400,99 грн (дві тисячі чотириста гривень 99 копійок).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» (Код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 0977183722 від 23.11.2019 року в загальному розмірі 4 956,25 грн (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 25 копійок), що складається з:

-3 250,00 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту);

-1 706,25 грн — заборгованість за нарахованими відсотками.

3. У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 453,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу: 1 947,40 грн., разом 2 400,99 грн (дві тисячі чотириста гривень 99 копійок).

5. У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн — відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306, Код ЄДРПОУ: 44276926. Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

20.04.26