Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №522/935/26-Е — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 522/935/26-Е

Провадження № 2/947/2626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Мальованого В.О.

за участю секретаря Кочіашвілі А.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2026 до Київського районного суду м.Одеси за визначеною підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 40768,20 грн., посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором та стягнення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено. 03.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про надання кредиту № 1442-9367. Укладений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був ознайомлений. Зазначений кредитний договір між сторонами був укладений у відповідності до норм ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А9583 для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало, а ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти в сумі 8700,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка - 0,90 % в день, стандартна процентна ставка 1,00 % в день, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим станом на 29.12.2025 утворилась заборгованість в загальній сумі 40768,20 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 8700,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 25978,20 грн., заборгованість за комісією 1740,00 грн., заборгованість по штрафам 4350 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. Ухвалою суду від 23.02.2026 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін. У відповідності до ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

07.04.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву , відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Так відповідач категорично заперечує проти укладення вказаного кредитного договору. Зазначає, що позивачем не надано доказів того , що номер телефону на який нібито надсилався одноразовий ідентифікатор , контрактно закріплений за відповідачем.

Сама лише наявність роздрукованого тексту договору з надрукованим набором символів (в даному випадку «А9583») не є доказом його підписання. Відсутність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) з боку позичальника та відсутність доказів верифікації особи унеможливлює встановлення факту волевиявлення Відповідача на укладення правочину.

Також на підтвердження переказу коштів позивачем не надано належних доказів. На думку відповідача надані власна внутрішня «Довідка про перерахування суми кредиту» та квитанція про перерахування коштів через систему платежів LigPay не можуть бути належними доказами оскільки не є первинними фінансовими документами, що підтверджують зарахування коштів.

Також відповідач вважає неналежним доказом і розрахунок заборгованості , оскільки він є внутрішнім документом позивача і повністю залежить від його волевиявлення. Відповідач вважає нарахування комісії за кредитним договором незаконною , оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства. Незаконним вважають і нарахування штрафних санкцій в період дії воєнного стану. Позивач у встановлений строк відповіді на відзив не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики. Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост.625цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Суд встановив, що згідно копії кредитного договору , долученого до матеріалів справи , 03.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про надання кредиту № 1442-9367. Укладений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідачка була ознайомлена. Зазначений кредитний договір між сторонами був укладений у відповідності до норм ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А9583 для підписання кредитного договору № 1442-9367, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 8700,00 грн., на строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка – 0,9 % в день, стандартна процентна ставка 1.00 % в день, комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту.

Разом з тим до матеріалів справи не додано доказів , що даний кредитний договір був укладений з ОСОБА_1 .

З огляду на заперечення останньою факту укладання та підписання договору , сам лише факт зазначення в кредитному договорі персональних даних ОСОБА_1 та номеру одноразового ідентифікатора А9583 , без підтвердження, що даний номер одноразового ідентифікатора направлявся саме на номер телефону відповідача ОСОБА_1 без підтвердження верифікації особи , не може бути беззаперечним доказом укладання і підписання договору саме ОСОБА_1 .

На підтвердження перерахування грошових коштів за кредитом, позивачем надано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1442-9367 від 03.09.2024 року. ОСОБА_1 , за якою 03.09.2024 через систему платежів LigPay на маску картки НОМЕР_1 , який зазначено в кредитному договорі, перераховано 8700,00 грн. Також долучено квитанцію системи платежів LigPay в АТ КБ «ПриватБанк», за якою 03.09.2024 перераховано на картковий рахунок маску картки НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 8700,00 грн., призначення платежу , Видача кредитних коштів за договором 1442-9367. Проте з огляду на заперечення відповідача проти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів , зазначені документи не є первинними фінансовими документами, що підтверджують зарахування коштів на рахунок отримувача, в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Квитанція LiqPay підтверджує лише ініціювання Позивачем платежу, але не є банківською випискою по рахунку Відповідача, яка б беззаперечно підтверджувала саме зарахування коштів та рух коштів по рахунку Відповідача.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Сам факт підписання кредитного договору сторонами не є фактом надання коштів за таким договором. Підписання такого договору є лише правовою підставою для надання коштів. Факт отримання коштів позичальником має підтверджуватися відповідними фінансовими документами. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які підтверджують факт отримання Відповідачем від Позивача кредитних коштів. Позивачем не заявлялося клопотання про витребування доказів від банківської установи , щодо належності карткового рахунку (маска картки НОМЕР_1 ) відповідачеві , зарахування коштів на даний рахунок, номеру мобільного телефону, який використовується клієнтом для підтвердження банківських операцій за вказаним рахунком , тощо. Розрахунок заборгованості складений позивачем, за відсутності інших доказів про укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів , не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) . В постанові Верховного Суду від 21.11.2019 р. по справі № 621/74/19 також зроблено правовий висновок, що розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (постанова Верховного Суду по справі № 200/5647/18). Довідка перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі. Будь-яких належних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.

При цьому, суд враховує, що позивачем обґрунтованої відповіді на відзив не надано , будь яких заяв чи клопотань щодо витребування доказів не заявлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

При ухваленні рішення суду, враховував положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82, 89,141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місце знаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд.26, офіс 407.

Відповідач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. О. Мальований