Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №490/1637/26 — Миколаївський апеляційний суд

20.04.26

22-ц/812/924/26

Провадження № 22-ц/812/924/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/1637/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 березня 2026 року суддею Саламатіним О.В., у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2

про стягнення незадоволених вимог спадкодавця,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

02.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з указаним вище позовом.

Зазначав, що 29.08.2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №16-08, відповідно до умов якого банк надав позичальниці грошові кошти у розмірі 84 235,00 грн строком до 28 серпня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21 % річних.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто в соліданому порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість у розмірі 85 317,27 грн, а також судові витрати у розмірі 551,58 грн.

На виконання зазначеного рішення 09 вересня 2014 року видано виконавчі листи № 2-7-6855/09, на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржниця ОСОБА_3 померла.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2018 року замінено первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року поновлено пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року зазначена ухвала скасована, у видачі дублікату виконавчого листа та у поновленні строку його пред`явлення до виконання відмовлено.

Посилаючись на те, що спадкоємицею майна померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , позивач просив стягнути з неї заборгованість у розмірі 85 868, 85 грн боргу спадкодавця, що є в межах прийнятого у спадщину майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду мотивована там, що є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому посилався на те, що ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження за вказаним боргом, оскільки ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року замінено сторону виконавчого провадження №67551359 щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09 (дублікат виконавчого листа №490/6620/19), а саме - боржника ОСОБА_3 замінено на її спадкоємця ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2024 року.

Отже, зазначене може призвести до подвійного стягнення боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України суд може відмовити у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, висновок суду про тотожність елементів позову є помилковим.

Крім того апелянт посилався на те, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року, та відмовлено у пред`явленні виконавчого листа до виконання, а отже – і у видачі його дублікату.

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позиція апеляційного суду

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

У справі, що переглядається, предметом позову є стягнення зі спадкоємиці померлої боржниці ОСОБА_3 – ОСОБА_2 85 868,85 грн кредитної заборгованості за судовим рішенням від 15.07.2009 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року замінено сторону виконавчого провадження №67551359, яке було відкрито за вказаним судовим рішенням, а саме – боржницю ОСОБА_3 замінено правонаступником ОСОБА_2 .

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що існує таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того зазначав, що задоволення позову ОСОБА_1 може призвести до подвійного стягнення боргу.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки суб`єктний склад позову ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості не можна вважати тотожним суб`єктному складу позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Також різними є підстави позову. У справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підставою позову є заборгованість позичальника та поручителя перед позикодавцем, а у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення незадоволених вимог спадкодавця підставою позову є набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке виникло внаслідок заміни на стадії виконання судового рішення первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 .

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року, якою було замінено сторону виконавчого провадження №67551359, боржника ОСОБА_3 на її спадкоємця ОСОБА_2 , щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, та відмовлено у видачі його дублікату виконавчого листа та у поновленні строку його пред`явлення до виконання.

Отже, у даних справах не збігаються ні склад учасників цивільного процесу, ні матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють відповідні правовідносини, а тому постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка на підставі статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2026 року