Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №730/448/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/448/26

Провадження № 3/730/139/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. м. Борзна

Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 25.03.2026 о 10-50 год. у с. Кинашівка, вул. Центральна, буд. 11 Ніжинського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21154», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав суду через адвоката Луєнка Ю.В. заперечення, згідно яких свою винуватість не визнає, вказує на численні процесуальні порушення з боку працівників поліції при складанні протоколу. Зазначає, що від запропонованого поліцейським проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, відмовився, оскільки вважав таку вимогу безпідставно, тому що у нього не було жодних ознак алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 130 КУпАП має два незалежні один від одного склади адміністративного правопорушення: 1) відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі порушення п.2.9а ПДР України, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі порушення п.2.5 ПДР України, а саме відмови водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп`яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пунктом 3 цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суд розділяє міркування захисника щодо недотримання працівником поліції порядку притягнення (складання протоколу) ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, після зупинки транспортного засобу поліцейський взагалі не назвав чітко жодної ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

З відеозапису нагрудної бодікамери (файл 0000000_00000020260325105056_0009) на проміжку часу запису з 1 хв. 25 с до 05:00 хв. вбачається, що після зупинки ТЗ та перевірки документів у ОСОБА_1 поліцейський сказав (дослівно): «Щось якийсь запах від вас чую… Я чую запах якоїсь старої закваски, Ви поняли?, Ви якийсь пом`ятий». На що ОСОБА_1 відповів, що від нього є запах фекалій, бо він, як пізніше він пояснив, працює на фермі і втомлений їде додому з нічної зміни.

Суд звертає увагу, що інспектор ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області жодного разу не сказав, що відчуває запах алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 , поліцейський також не назвав жодної іншої ознаки алкогольного сп`яніння, яка наявна у ОСОБА_1 .

Запах алкоголю відеозапис передавати не може, але з вказаного вище запису вбачається, що про таку ознаку інспектор чітко жодного разу не вказав, він лише вказав, що чує запах якоїсь «старої закваски».

Інші ж ознаки, які вказані в протоколі, не лише не підтверджуються відеозаписом нагрудної портативної відеокамери, а й спростовуються ним.

Так, записом підтверджується, що мова ОСОБА_1 є чіткою, зв`язною, впевненою і зрозумілою. Будь-які порушення мови у нього за весь час складання щодо нього матеріалів про адміністративне правопорушення не відзначаються.

На відеозаписі неодноразово і достатньо тривалий час видно руки ОСОБА_1 , але жодного тремтіння ні пальців рук, ні рук загалом не зафіксовано.

Навпаки, ОСОБА_1 принаймні двічі на відеозаписі закручував саморобні сигарети («самокрутки») та підкурював їх сірниками. Він вправно і швидко це робив, жодного разу не розтрусив табак, пальці рук працювали чітко і впевнено. На відеозаписі також не зафіксовано будь-якої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя ОСОБА_1 .

Дійсно, у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР № 623658 від 25.03.2026 інспектор зазначив, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки алкогольного сп`яніння: - сильний запах алкоголю; - тремтіння рук; - зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - порушення мови.

Однак, на переконання суду, формальне зазначення таких ознак у протоколі, без оголошення їх особі, без жодного їх зазначення під час складання протоколу чи спілкування з водієм, не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Як орієнтує Верховний Суд, що підтримано апеляційними судами, описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

Також, окремо суд звертає увагу на те, що майже одразу після зупинки, без роз`яснення прав, працівник поліції каже водію: «ну що, треба продутися». Далі працівник поліції каже: «будем дуть, не будем, за це є відповідальність. Ви маєте продутися. Якщо не продуєтеся, це теж саме, що й продуєтеся». Після відмови водія, працівник поліції просто каже: «а в лікарню поїдете?».

При цьому, що мається на увазі «продутися» не зрозуміло, оскільки обов`язок водія «дуть» на прохання поліцейського не передбаченого законодавством. Пропозиція поїхати в лікарню також є незрозумілою, оскільки працівник поліції необхідності проведення такої дії, її мету та підстави, водію не роз`яснював.

Аналіз норми ст. 130 КУпАП свідчить, що відповідальність за вказаною статтею, в частині відмови від огляду, настає лише за відмову водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, тобто прохання працівника поліції, чи висловлення пропозиції пройти такий огляд, не породжує такий обов`язок. Ба більше, відповідальність настає лише за вимогу, якщо особа має ознаки сп`яніння.

Загалом, аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати (при тому що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об`єктивних даних), вони наділені ще рядом обов`язків, як то обов`язку повідомити причину зупинки, підстави, які дають право судити, що особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння, які мають бути реальними, а не надуманими, як у даному випадку.

Якщо проведення такого огляду пропонувалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп`яніння, відмова від проходження медичного огляду на пропозицію поліцейського, правових наслідків не породжує.

Наведене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Підстав вважати, що водій дійсно умисно, усвідомлено ухилився від проходження обов`язкового огляду на стан алкогольного сп`яніння, не встановлено.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ Надточій проти України (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні кримінальному обвинуваченню у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У своїх рішеннях Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 року, та Коробов проти України від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на вищевикладене, у судді відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити факти та обставини, що вказували б на наявність в діях особи, відносно якої складено адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із порушенням п.2.5 ПДР України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, слід відмітити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді, і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності.

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності належних доказів вини ОСОБА_1 , у порушенні п. 2.5 ПДР, як про те вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку щодо недоведеності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням п.2.5 ПДР України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 130, 251, 252, 283-285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Ріхтер В.В.