Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №636/3281/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/3281/25 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.

Провадження № 33/818/886/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до відповідальності – адвоката Рідченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Рідченко М.В. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 07 квітня 2025 року о 07:46 год. за адресою: вул. Харківська, бкд. 2, блокпост «Дом», м. Чугуєва Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою алкотестеру Драгер, результат огляду 1,00 проміле, про що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 292973 від 07 квітня 2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В своїй апеляційній скарзі захисник Рідчненко М.В. просила скасувати судову постанову та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на те, що ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні п. 2.9А Правил дорожнього руху України. Натомість вважала, що останній порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, а тому порушень п. 2.9А ПДР в його діях немає, що, на її думку, обумовлює закриття провадження у цій справі. Вказувала, що працівниками поліції помилково було зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вважала, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим захисник просила поновити їй пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15.01.2026 року, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник участі не приймали, а копію постанови захисник отримала лише 26.01.2026 року через підсистему «Електронний суд».

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Рідченко М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Рідченко М.В. повідомила, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Також повідомила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконуючи свої безпосередні обов`язки не має фактичної можливості приймати участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, а тому просила розглянути її апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 , оскільки їх позиція захисту повністю узгоджена.

Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268, 271 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , однак за обов`язковою участю його захисника – адвоката Рідченко М.В.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Рідченко М.В., яка підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; роздруківці газоаналізатору Драгер; акті огляду водія на стан сп`яніння; відеозапису з бодікамер працівників поліції за участю ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 07.04.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоналаізатору Драгер, результат 1 проміле. З результатом не згоден. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9А ПДР України.

ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом цього протоколу, про що свідчать його власноручні підписи та письмові пояснення в протоколі, в тому числі, в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані – правильні)», а також наявність особистих письмових пояснень стосовно змісту протоколу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 267 КУпАП, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, а також огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящий посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Тобто ОСОБА_1 , скориставшись юридичною допомогою, не скористався своїм правом оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно нього.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, а також відсутність рішення компетентних органів щодо порушення працівниками поліції чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей, які зафіксовані в рапорті працівника поліції (арк. 2) вбачається, що було зупинено транспортний засіб «Фольксваген» під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі відмовився. Огляд зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер. Результат – 1 проміле. З результатом не згоден, в медичну установу у супроводі працівників поліції проїхати відмовився.

Крім того, для перевірки апеляційних доводів захисника, в судове засідання в суд апеляційної інстанції викликався для допиту у якості свідка інспектор ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції інспектор ОСОБА_2 пояснив, що 07.04.2025 року дійсно на посту «Дом» у м. Чугуєві було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки, на що він погодився. Після цього ОСОБА_1 роз`яснили його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер, результат виявився позитивним, а саме 1 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 був не згоден, після чого працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Після цього ОСОБА_1 було роз`яснено, що існують підстави для складення стосовно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, чого ОСОБА_1 не заперечував.

Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції пі час складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в рапорті та повідомлені в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - заслуговують на увагу.

Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 8).

З відомостей цього відеозапису вбачається, що працівники поліції на блок посту зупинили мікроавтобус Фольксваген, за кермом якого перебував саме ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції неодноразово зазначали про те, що зупинили його, а ОСОБА_1 не заперечував цього факту, що саме він керував автомобілем. Також з цього відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 запитував у працівників поліції підставу для його зупинки та отримував відповіді.

Такі відомості відеозапису, поза розумним сумнівом, свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, що свідчить про те, що саме ОСОБА_1 є водієм та вочевидь спростовує такі твердження апелянта.

Крім того з відеозапису вбачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , після зупинки автомобіля, яким він керував, виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував існування у ного ознак алкогольного сп`яніння. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер. ОСОБА_1 погодився. Працівники поліції роз`яснили останньому його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також право на оскарження дій працівників поліції. Після цього роз`яснили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 особисто обрав мундштук, оглянув цілісність його пакування, розпакували його та працівники поліції встановили його у газоаналізатор та провели контрольний забір повітря, який виявився негативним. Після цього ОСОБА_1 тривалий час розмовляв по телефону та не проходив огляд. Коли ОСОБА_1 нарешті погодився пройти огляд з використанням газоаналізатору Драгер, працівники поліції надали ОСОБА_1 інший мундштук, який він також особисто оглянув, розпакував, працівник поліції зробили контрольний забір повітря, який виявився негативним. Після цього ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатору Драгер, результат якого виявився позитивним, а саме 1 проміле. ОСОБА_1 не погодився з цим результатом. Почувши незгоду з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Почувши відмову, працівник поліції склав протокол стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що належить вважати вірним, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги саме п. 2.5 ПДР, оскільки з відомостей, які були встановлені безпосередньо під час апеляційного розгляду вбачається, що 07.04.2025 року була встановлена подія саме відмови ОСОБА_1 , як водія, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Належить врахувати, що в своїй апеляційній скарзі захисник також посилалася на те, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Поряд з цим належить також врахувати, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, відповідно до диспозиції цієї статті вбачається, що відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена як за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, так і за відмову пройти огляд на стан сп`яніння.

Зокрема, фактичні відомості, які містяться в цій справі вочевидь свідчать про те що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відповідальність за порушення вимог п. 2.5 КУпАП передбачена саме ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 і був визнаний винним судом першої інстанції, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні фактичні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, апеляційний суд також враховує те, що захисник в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не надала обґрунтованих доводів, щодо зазначення працівником поліції у протоколі п. 2.9А ПДР України, замість правильного п.2.5, які спростовують висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презупмцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративно відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника Рідченко М.В. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15.01.2026 року задовольнити, поновивши їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Рідченко М.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков