Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №214/9610/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3202/26 Справа № 214/9610/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7,ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ

У вересні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС(далі – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обгрунтована тим, що 14.06.2021 року між «ТОВ «Міолан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101010146 за умовами якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 7000 грн, які остання зобов`язалась повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.

30.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення права вимоги №09Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 101010146 від 14.06.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

За умовами вищевказаного договору відступлення права вимоги, ТОВ ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №101010146 від 14.06.2021 року у розмірі 33530,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 25200 грн., заборгованість за комісійними винагородами у розмірі 1300,00 грн., та 5000,00 грн - витрати на правову допомогу. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року у позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 10 4340,00 грн., з яких 7 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 2 100,00 заборгованість по відсоткам, 1 330,00 грн. комісія.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 747,02 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 541,90 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування ном матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат у даній справі в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процетами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення процентів у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що 14.06.2021 року між «ТОВ «Міолан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101010146.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Договором про надання споживчого кредиту, з урахуванням Заяви-анкети та умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Міолан», а також Паспорту споживчого кредиту, Графіком платежів до Договору про надання споживчого кредиту, тарифів, що складають Договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно п. 6.1, 6.2 Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника. За умовами п.п. 6.4, 6.5 Договору, укладення Кредитодавцем Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом Кредитного договору, що підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Згідно п.п. 1.1.-1.7 Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума кредиту складає 7000,00 грн., строк кредиту 30 днів, який складається з пільгового та поточного періодів, дата повернення кредиту 14.07.2021 року.

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 5530 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 12530 грн.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *28 (п.2.1 Договору).

Доказом надання коштів у користування ОСОБА_1 є платіжне доручення №28738836 від 14.06.2021, згідно якого ТОВ «Міолан» перерахувало на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 7 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно Договору №101010146.

30.09.2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Міолан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс`приймає належні ТОВ «Міолан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно витягу з Додатку до Договору факторингу № 09 Т від 30.09.2021 передано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101010146 на загальну суму 33 530,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним доровором № 101010146 від 14.06.2021 року за відповідачкою числиться заборгованість у розмірі 33530,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00грн та заборгованості за відсотками в розмірі 25200 грн., заборгованість за комісійними винагородами у розмірі 1330,00 грн.

Доказів погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, матервали справи не містять.

Задовольянючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши, що умовами кредитного договору, визначено строк кредитування 30 днів, тобто до 14.07.2021, відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за цим договором щодо своєчасного повернення кредиту, дійшов висновку, що позивач має право стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 430,00 грн., з яких 7 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2 100 грн., заборгованість по відсоткам, 1 330,00 грн. комісія. Також, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору в сумі 747,02 грн. та витрат на правничу професійну допомогу в сумі 1 541,90 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Рішення суду оскаржується позивачем в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, тому в іншій частині, відповідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не перевіряється.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає з огляду на наступне.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII, що набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в Інтернет мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 ЗУ№ 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону , електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11ЗУ № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію`визначено, що якщо згідно акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування 3% річних або інший розмір процентів ,встановлений договором.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101010146, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало позичальнику кредит у сумі 7 000, 00 грн на споживчі потреби, строк кредиту 30 днів з 14.06.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 14.07.2021. Комісія за надання кредиту: 1 330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4 200.00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Вказаний договір було підписано відповідачем, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, п. 2.3.1 договору визначено, що продовження вказаного у п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах таким чином:

Згідно п. 2.3.1.1 Договору для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії, передбачені Розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00%; 7 днів 5,00% комісії; 15 днів 10,00% комісії. Якщо позичальник здійснює продовження строку (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію настандартних (базових) умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загаломне можеперевищувати 60днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

У п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 14.07.2021. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.

Згідно п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), згідно якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, першого речення ч.1 ст. 1050 ЦК України та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч.1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч.2 ст.625 та ч.1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Враховуючи те, що відповідачка, підписавши договір про споживчий кредит, погодилася з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації, не були відомі відповідачці.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б такий розрахунок спростовували, і доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заявлено вимоги про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

Разом з тим, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема і заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за ставкою 2,00% за кожен день користування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на те, що для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, дійшов висновку, що на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про с поживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Натомість, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, дійсно не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №101010146 укладений 14.06.2021 року, проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період з 14.06.2021 року по 12.09.2021 року, тобто до внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за Договіром про споживчий кредит №101010146 від 14.06.2021 у розмірі 25 20,00 грн., та задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, в оскаржуваній частині, та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Договіром про споживчий кредит №101010146 від 14.06.2021 у розмірі 25 200,00 грн., що тягне за собою зміну загального розміру заборговансоті за кредитом, стягнутого судом.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в повному обсязі з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, у зв`ку з чим наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», шляхом його збільнення з 747,02 грн. до 2 422,40 грн.

З тих же підстав з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., у зв`язку з чим наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», шляхом його збільшення з 1 541,90 грн. до 5 000,00 грн.

Також, понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, що складає суму 3633,60 грн., слід покласти на відповідача.

Щодо вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025 року, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , копії Додаткової угоди №911 до Договору про надання правової допомоги №01-05/05 від 05.05.2025, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10 грудня 2025 року та детальний опис робі, виконаних адвокатом, згідно яких витрати позивача на професійну парвничу допомогу у суді апеляційної інстації становлять 4 000,00 грн.

Колегія суддів враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, і вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року в частині часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №101010146 від 14 червня 2021 року, задовольнити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року в частині розміру заборгованості стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» по відсоткам змінити, збільшивши цей розмір з 2 100,00 грн. до 25 200,00 грн., в частині загального розміру заборгованості рішення змінити, збільшивши цей розмірі з 10 430,00 гривень до 33 530,00 гривень.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» змінити, збільшивши цей розмір з 747,02 грн. до 2422,40 гривень, з частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити рішення, збільшивши цей розмір з 1 541,90 грн. до 5 000,00 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: