Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №213/5304/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4056/26 Справа № 213/5304/25 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року, яка постановлена суддею Нестеренком О.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення -05.01.2026),

В С Т А Н О В И В

В жовтні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1394-0843. Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, та разом із правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на умовах: сума кредиту – 5000,00 грн, строк кредитування – 370 днів, базовий період – 30 день, стандартна % ставка – 1,45 % в день, комісія за надання кредиту -15% від суми виданого кредиту.

Згідно до умов додаткової угоди від 17.05.2024 до договору №1394-0843 від 12.05.2024, кредитодавець додатково надав позичальнику 1500,00 грн.

Позивач вказує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами Договору та додаткової угоди до нього. В свою чергу, відповідач своєчасно не повернув Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору не сплатив щомісячні мінімальні платежі.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка з урахуванням проведеного списання за Програмою лояльності для споживачів, становить 32500,00 грн, з яких: 6 500,00 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 26000,00 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, проте позивачем було прийнято рішення про застосування програми лояльності до позичальника, а саме частково списання заборгованості у сумі 31 328 грн, за умови погашення заборгованості решти заборгованості в розмірі 32 000 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1394-0843 від 12.05.2024 року, у розмірі 15816 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 25 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 6500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 9316,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач має законне право на нарахування процентів згідно умов Договору та додаткової угоди протягом строку договору, що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості. А також що за змінами до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено денну процентну ставку, яка розраховується на дату укладання договору про споживчий кредит. А відповідно до розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів -2,5%, протягом наступних – 120 днів – 1,5%. Апелянт вважає, що лише з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Тому просив задовольнити його вимоги про стягнення процентів в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 6500,00 грн., та за відсотками в сумі 9316,25 грн., а всього у розмірі 15816,25 грн ґрунтуються на законі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1394-0843, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) складають єдиний договір.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 5000,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів; стандартна % ставка – 1,45 % в день; денна процентна ставка – 1,491 %.

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту.

Відповідно до додаткової угоди від 17.05.2024 до договору № 1394-0843 від 12.05.2024 кредитодавець додатково надав позичальнику грошові кошти у сумі 1500 грн.

З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії Договору згідно викладених вище умов Додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику становить: 370 днів.

Денна процентна ставка на дату укладення цієї Додаткової угоди становить: 1,45%.

Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.3.2, 3.3 Договору для його укладення в порядку встановленими Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на вебсайті кредитодавцю усіх граф відповідної форми. При поданні такої інформації позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника на вебсайті кредитодавця та створюється позичальнику його особистий кабінет, доступ до якого здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, вказаний позичальником.

Кредитний договір, Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9420.

Додаткова угода від 17.05.2024 до Договору підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8297.

Відповідно до квитанцій Liqpay, відповідачу було перераховано 5000 грн та 1500 грн 12.05.2024 та 17.05.2024, відповідно. Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Відповідач порушив умови договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув. Згідно Розрахунку заборгованості за укладеним договором станом на 19.09.2025 року заборгованість становить 42013,75 грн, з яких: 6500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 34763,75 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 750 грн – прострочена заборгованість за комісією.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 9513,75 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 32500 гривень.

Враховуючи викладене, Кредитодавець просив стягнути з позичальника не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме 32500 грн, з них: заборгованість за кредитом – 6500 грн, заборгованість за відсотками – 26000 грн.

Також встановлено, що відповідач жодного разу не здійснював внесення коштів на погашення тіла кредиту та відсотків.

Відзиву на позовну заяву чи інших заперечень відповідач суду не подав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Разом з тим, позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом за ставкою 1,45%.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено п. 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1394-0843 укладений 12.05.2024, тобто, після внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Ставка процентна за законом не може перевищувати 1%, тому розмір процентів за цей період складає 6500*370*1,0%=24050,00 грн.

Тому не можна погодитися із висновком суду першої інстанції, щодо неможливості суду самостійно визначити розмір процентів, і з цього приводу, є частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції щодо суми процентів, яка стягнута з відповідача на користь позивача, підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення 24050,00 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 січня 2026 року скасувати в частині розміру стягнутих процентів за користування кредитом, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути ОСОБА_1 заборгованість по процентам за кредитним договором №1394-0843 від 12.05.2024 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в сумі 24050,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий

Судді