Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №727/3927/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3927/26

Провадження № 2-а/727/127/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – Дарійчук Є.О. звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що 28 листопада 2024 року він перебував у службовому відрядження в селищі Глибока Чернівецького району у зв`язку з волонтерською діяльністю, де був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було повідомлено про необхідність проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Водночас жодного належним чином оформленого направлення на проходження ВЛК чи попереднього вручення повістки для проходження ВЛК не було здійснено.

З огляду на те, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також не мав при собі медичної документації, необхідної для проходження відповідного огляду, йому було лише усно роз`яснено необхідність проходження ВЛК.

Жодних протоколів, актів про відмову від отримання направлення чи інших процесуальних документів у його присутності не складалося.

Після цього позивач безперешкодно залишив приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та продовжив здійснення волонтерської діяльності.

Вказує, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Однак, матеріали справи не містять повістки про виклик для проходження медичного огляду, а також доказів вручення позивачу повістки про направлення на ВЛК. Що свідчить про те, що позивач для проходження медичного огляду ВЛК повісткою не викликався. При цьому, в наявному в матеріалах справи направленні на ВЛК відсутня дата його проходження, тобто вказівка на те, що у позивача за даним направленням виник обов`язок пройти медичний огляд саме 28.11.2024 року.

Враховуючи, що позивач не мав при собі медичних документів, оскільки не викликався попередньо повісткою для проходження медичного огляду ВЛК - в його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, а саме відмову від ВЛК, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також зазначає, що позивачу не було належним чином вручено або направлено копію постанови від 09.12.2024 року; розгляд справи відносно позивача було проведено у його відсутність, водночас, повідомлення про розгляд справи 09.12.2024 року позивачу не надходило; оскаржувана постанова була звернена відповідачем до виконання через 14 місяців після її прийняття; про факт притягнення до адміністративної відповідальності позивач дізнався лише 09.03.2026 року після відкриття виконавчого провадження. Як тільки позивач отримав інформацію про існування оскаржуваної постанови, вчинив активні дії щодо реалізації свого права на її оскарження, невідкладно звернувся до суду. Вказані обставини свідчать про те, що строк на звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

А тому просила поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову №4927 від 09.12.2024 р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у даній справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

З заявами про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін учасники справи не звертались, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження та мали можливість подати письмові пояснення та докази.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що виходячи з приписів Положення про ВЛК та Положення №154 не міститься заборони щодо направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби в день виявлення такого військовозобов`язаного, зважаючи на покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком громадянина, а відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання позивача виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії російської федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов`язаних, як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.

Вказав, що 28.11.2024 в приміщенні другого відділу Чернівецького РТЦКтаСП направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було правомірним.

Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент направлення на ВЛК у нього не було з собою документів про стан здоров`я. Таке твердження немає юридичного обгрунтування, адже постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018р. №411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров`я» закладає правову основу для доступу лікарів до інформації про хронічні захворювання пацієнтів через створення та функціонування Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ). Лікарі мають повний доступ до інформації про хронічні захворювання пацієнта через електронну медичну картку, яка є частиною Електронної системи охорони здоров`я.

Крім того зазначив, що на розгляд протоколу ОСОБА_1 не з`явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження. Таким чином, звернувшись до суду в березні 2026 року, ОСОБА_1 пропустив визначений ч.2 ст.286 КАС України.

А тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд встановив, що оскаржувана постанова винесена без участі позивача, доказів направлення ОСОБА_1 вищевказаної постанови матеріали справи не містять. Натомість стороною позивача долучено копію матеріалів виконавчого провадження №80427358 (зв.а.с. 9) та відповідь на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 з додатками №1152/2807 від 12.03.2026 р., з якими позивач ознайомився після того, як дізнався про наявність виконавчого провадження, тому наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 09.12.2024 року року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №4927 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (зв.а.с. 14-15). В постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії2 №427 від 28.11.2024 встановлено, що ОСОБА_3 , відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, будучи військовозобов`язаним та не маючи підстав для відстрочки від мобілізації згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Глибока, отримав направлення №2/2216 від 28.11.2024 на медичний огляд військово-лікарської комісії Глибоцької позаштатної ВЛК з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, від проходження медичного огляду відмовився. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-ХІІ від 21.10.1993 р., вчинене в особливий період, так як з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Даних про направлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржувана постанова не містить.

Позивачем до матеріалів справи долучено протокол серії 2 №427 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 28.11.2024 р. (зв.а.с. 10-11), згідно з яким ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою шо відсилає до абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч,ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період.

Факт вчиненого підтверджують свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Протокол містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, примірник протоколу отримано. В графі пояснень щодо змісту протоколу міститься інформація, що вони аналогічні акту відмови від ВЛК.

Згідно з рапортом капітана ОСОБА_7 від 28.11.2024 р. при звірці облікових даних з військовозобов?язаним громадянином України: ОСОБА_1 , встановлено порушення правил військового обліку, а саме: не проходив військово-лікарську комісію у встановленому чинним законодавством порядку кожні 5 років та безпосередньо о 12:30 год 28 листопала 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до проходження військової служби під час мобілізації (а.с. 12).

28.11.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення №2/2216 для визначення ступеня придатності по призову за мобілізацією ОСОБА_1 , який не служив (зв.а.с. 12).

Згідно з актом про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 28.11.2024 р. ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 28.11.2024 р. о 12.30 год. з метою визначення придатності для проходження військової служби, відмовився від отримання направлення на медичних огляд ВЛК та відмовився проходити медичну комісію (а.с. 13). ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в графі пояснень акту про відмову зазначив, що в нього відсутні при собі документи про стан здоров`я та він бажає проходити ВЛК по місцю реєстрації.

Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

В свою чергу, відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За приписами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (редакція від 04.10.2024 р., далі Порядок) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

За обставинами справи, 28.11.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення №2/2216 для визначення ступеня придатності по призову за мобілізацією ОСОБА_1 .

За позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від отримання направлення на медичний огляд ВКЛ та проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки у нього були відсутні документи про стан здоров`я та він бажав проходити ВЛК по місцю реєстрації.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (редакція від 20.11.2024 р.), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі Положення).

Пунктами 3.1. та 3.2. глави 3 розділу II Порядку № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.

Згідно з абз. 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Отже, у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Водночас щодо доводів сторони позивача про відсутність певних медичних документів, які він бажав надати ВЛК, суд зазначає, що відсутність медичних документів або їх неврахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від проходження медичного огляду.

Підпунктом 2.8.6. глави 2 розділу І Положення строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров`я до матеріалів справи не надано.

Згідно з мобілізаційним законодавством, направлення громадян на ВЛК та призов на військову службу може здійснюватись незалежно від місця перебування на військовому обліку. Військовозобов`язані не можуть обирати самостійно, де їм зручно проходити ВЛК, тому що це відбувається виключно за рішенням начальника ТЦК та СП.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що з дати винесення протоколу по дату складення оскаржуваної постанови, позивач вчинив будь-які дії, які б свідчили про те, що він почав проходити медкомісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров`я для належної перевірки медичними працівниками.

Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, відмова позивача від отримання направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставною, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також слід зазначити, що законодавством не передбачено законних підстав для військовозобов`язаних щодо відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Вказані письмові докази, свідчать про послідовну та чітку відмову позивача ОСОБА_1 від отримання направлення на медичних огляд ВЛК та медичного огляду ВЛК за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи досліджені докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з протоколом серії 2 №427 від 28.11.2024 року позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 09.12.2024 о 14-00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. №24, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а доводами позивача не спростовуються викладені у постанові висновки.

Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити за його безпідставністю, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст.ст.134, 139 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 132, 139, 243-246, 250-251, 262, 286, 295 КАС України, суд,-

Ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: