Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №140/923/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/923/26 пров. № А/857/9681/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

представниці апелянта Населенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (постановлену головуючим – суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьку) про відмову у відкритті провадження у справі № 140/923/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 та працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинені 18.12.2025, що виразилися в незаконному застосуванні фізичної сили та насильницькому обмеженні свободи пересування (позбавленні волі) позивача на території приміщення поліції, без пред`явлення будь-яких процесуальних рішень чи законних підстав;

стягнути на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_3 , як з першого відповідача, 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, бездіяльністю та заподіяними фізичними стражданнями та психічною травмою;

стягнути на користь позивача з ІНФОРМАЦІЯ_2 , як з другого відповідача, 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним застосуванням сили, позбавленням волі та порушенням права на особисту недоторканність;

визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинені в період з 18.12.2025 по 20.12.2025, що виразилися в незаконному примусовому транспортуванні позивача до м.Луцьк та подальшому незаконному обмеженні його свободи (утриманні проти волі) в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 у період незаконного утримання позивача, яка виразилася у неналежній фіксації фактів застосування до нього фізичної сили, невжитті заходів щодо документування його стану здоров`я та забезпечення своєчасного та незалежного виклику екстреної медичної допомоги;

визнати протиправною бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 19.12.2025, яка виразилася у неприйнятті належних заходів щодо забезпечення надання позивачу повноцінної медичної допомоги та його госпіталізації, незважаючи на очевидне погіршення стану здоров`я, та фактичному підпорядкуванні рішення про не госпіталізацію неналежним розпорядженням посадової особи;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 та Ковельське РУП надати суду та позивачу (його представнику) протягом 5 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням повні та неспотворені копії всіх наявних документів, службових записів, журналів обліку та, що найважливіше, відеозаписів із систем відеоспостереження, що охоплюють період з 18.12.2025 по 20.12.2025 та стосуються позивача, місць його перебування та зазначених подій;

зобов`язати Комунальне підприємство «Центр екстреної (швидкої) медичної допомоги» Луцької міської ради (за місцезнаходженням: м.Луцьк, вул.Перемоги, 14), надати суду та позивачу всі наявні медичні документи, журнали викликів, картки екстреної допомоги та іншу документацію, пов`язану з виїздом бригади та оглядом позивача 19.12.2025;

зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення подібних протиправних дій та бездіяльності щодо позивача в майбутньому.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд дійшов хибного висновку, що спір не є публічно-правовим, оскільки дії відповідачів нібито перебували «поза межами реалізації владних управлінських функцій». Такий висновок є юридично неспроможним, оскільки ґрунтується на підміні понять.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представниця апелянта в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачі, в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представницю апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції – скасувати, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства в силу ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні п.1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір – це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII).

Як закріплено у ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частин 1-3 ст.42 Закону № 580-VIII поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Аналіз наведених вище процесуальних норм, свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій (оперативно-службової діяльності), крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Одночасно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №815/3591/17.

З уваги на це Верховний Суд в справі №380/8102/24 дійшов висновку, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб патрульної поліції щодо адміністративного затримання особи та застосування спеціальних засобів впливу поза межами кримінального провадження підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що предметом оскарження у даній справі відповідно до заявлених позовних вимог є дії та бездіяльність працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинені при затриманні позивача, його утриманні, застосуванні фізичної сили, наданні медичної допомоги.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів є помилковим і ґрунтується на помилковому застосуванні норм процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку звернення до адміністративного суду з цим позовом обумовлено незгодою позивача з діями та бездіяльністю працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинені при його затриманні, утриманні та застосуванні фізичної сили.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета й підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про не можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства

Подібний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а, від 20.02.2020 у справі № 308/12685/14-а, від 28.06.2022 у справі № 679/1344/16-а, від 14.12.2023 у справі № 160/25662/21, від 20.09.2024 у справі № 640/14583/22.

Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі є помилковим.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 140/923/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року