Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №711/11284/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11284/25

Номер провадження2/711/453/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

за участю:

представника відповідача-адвоката: Король О. А.

третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Придніпровського районного суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів за минулий час.

Позовна заява мотивована тим, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_1 (до 21.02.2025 року – ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3

07 березня 2012 року їхній шлюб був розірваний. Питання стягнення аліментів при розлученні не вирішувалося. Весь час після розлучення син проживав з нею та перебував на її повному утриманні.

Вказує, що ще в грудні 2017 року, не отримуючи належної допомоги, вона була змушена подати до суду позов про стягнення аліментів. Хоча заяву було повернуто з формальних причин, сам факт звернення є беззаперечним доказом того, що вона вживала активних заходів для отримання утримання на дитину.

Незважаючи на її звернення, відповідач виконував свій обов`язок з утримання дитини неналежним чином, не регулярно та не в повному обсязі.

Враховуючи реальний майновий стан відповідача, його епізодична участь у витратах (нерегулярні платежі на карту сина) була мізерною та не відповідала вимогам Закону. Відповідач свідомо обмежувався мінімальними сумами, уникаючи повноцінного утримання дитини відповідно до своїх реальних статків. Більше того, останнім часом відповідач повністю припинив будь-яке фінансування, посилаючись на особисті образи через зміну прізвища сина.

Вважає, що ці обставини дають їй право на стягнення заборгованості за 3 роки, що передували повноліттю сина, а саме, з 01 листопада 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що відповідач є працездатним, інших неповнолітніх дітей на утриманні немає, що дозволяє йому в повній мірі забезпечувати єдину дитину. Він зареєстрований як ФОП третьої групи, працює у сфері вантажних перевезень та регулярно виїжджає за кордон. Специфіка роботи водія на міжнародних перевезеннях передбачає, окрім, офіційної заробітної плати, отримання значних доходів у валюті, які часто не відображаються в офіційній декларації.

Його майновий стан підтверджується наявністю коштовного рухомого майна.

Просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2025 року. Розмір заборгованості визначити, виходячи з частки всіх видів доходу відповідача за кожний місяць вказаного періоду, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за вирахуванням сум, що були фактично сплачені відповідачем, за умови надання ним документального підтвердження таких платежів. Стягнути усі судові витрати.

02 грудня 2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

23 грудня 2025 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_3 надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він категорично заперечує факт ухилення ним від сплати аліментів. Зазначає, що з моменту розірвання шлюбу і до повноліття сина він добровільно, у повному обсязі сплачував аліменти на утримання сина. Крім того, зауважує, що він надавав синові готівкові кошти на постійній основі, на лікування та проведення дозвілля, купував одяг та взуття.

Заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів за період з 01.11.2023 року по 31.10.2025 року позивач взагалі не обгрунтовує про яку заборгованість йде мова, не долучає до матеріалів справи жодного рішення суду про стягнення аліментів та відповідно розрахунок заборгованості.

Долучена до матеріалів справа ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2017 року у справі № 711/11129/17 не доводить факт ухилення відповідача від сплати аліментів. Про таку ухвалу відповідач дізнався лише зараз при ознайомленні з матеріалами справи. Зі змісту наданої ухвали вбачається, що позивачці у 2017 році суд повернув позовну заяву. Інших доказів звернення до суду, винесення рішення про стягнення аліментів та відповідно про їх несплату позивачка не надає.

Він наполягає, що він добросовісно та систематично перераховував кошти на рахунок позивачки, а в подальшому безпосередньо на рахунок сина, який він йому повідомляв. Він ніколи не втрачав зв`язок з сином, у них були нормальні, теплі відносини, а тому, коли він дізнався про те, що син змінив ім`я на ОСОБА_1 , це стало для нього цілковитою несподіванкою Про факт зміни імені він дізнався випадково. Він з початку року на постійній основі відправляв синові грошові перекази, в березні, коли син їхав за кордон, йому було надано готівкою грошові кошти на проживання в гривні та в євро на дрібні розходи. Також, синові потрібні були медичні, дорого вартісні лінзи і відповідач ніколи йому не відмовляв у коштах на їх придбання.

Просить в задоволенні позовної заяви відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. 00 коп.

06 січня 2026 року через канцелярію суду від повивача надійшла Відповідь на Відзив.

02 лютого 2026 року ухвалою, занесеною до Протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Адвокат Король Олег Анатолійович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у Відзиві на позовну заяву. На його думку, відповідачем було виконано батьківський борг. Також, просив суд стягнути з позивача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. 00 коп.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що дійсно батько на карточку висилав йому кошти, але він не розумів з якою саме метою вони були надіслані. Своїй мамі він не повідомляв про те, що батько йому на карту присилав кошти та не повідомляв про те, куди саме їх витрачав. Він ходив в кафе, в кіно та грав комп`ютерні ігри. Про той факт, що він грає в комп`ютерні ігри батько знав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази надаються сторонами та іншими. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

Як встановлено в судовому засіданні, що як вбачається з копії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2012 року по справі № 2314566/2012, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зареєстрований 20 серпня 2005 року в Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області.

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 . В графі «батько» вказано – « ОСОБА_3 », в графі «мати» вказано – « ОСОБА_5 ».

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, 22 листопада 2013 ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_5 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, 26 квітня 2014 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 . Після укладення шлюбу її прізвище – « ОСОБА_9 ».

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_6 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 21 лютого 2025 року ОСОБА_4 змінив ім`я на – « ОСОБА_1 ».

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 проживає разом з позивачем, що не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилось 18 років і тим самим він досяг повноліття, що нівелює обов`язок відповідача утримувати її з цього часу.

Водночас, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом 28 листопада 2025 року, тобто, вже після досягнення дитиною повноліття.

Звідси вимога про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку однозначно не може бути задоволена судом.

Суд наголошує, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину може виникнути на підставі норми ч.1 ст. 199 СК України, однак, лише у разі, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, але за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу.

Однак, позивач на ці обставини не посилалась і відповідних доказів суду не надавала, натомість пред`явила до відповідача позов із посиланням на положення ч.1 ст. 194 СК України, як на підставу своїх вимог.

У свою чергу, ч.1 ст. 194 СК передбачає у собі, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Тим самим, стягнення аліментів на цій підставі передбачає наявність судового рішення/наказу і виданого на його підставі виконавчого листа, пред`явленого до виконання у встановленому законом порядку.

Проте, таких обставин суд не встановив через відсутність у ОСОБА_2 відповідних доказів.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача саме заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина за період з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2025 року, не обґрунтовуючи взагалі дану заборгованість.

Встановлено, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодного рішення суду про стягнення аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 31 жовтня 2025 року та не надано відповідного розрахунку заборгованості.

Стягнення ж аліментів за минулий час передбачено нормою ч.2 ст.191 СК України, відповідно до якої аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Отже, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що: 1) він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але 2) не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

У свою чергу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст. 76 ЦПК України).

Стосовно обставин цієї справи, то доказами вжиття заходів щодо одержання аліментів можуть бути, до прикладу, докази листування з відповідачем, аудіо/відеозаписи, які підтверджують звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату аліментів; докази спроб встановити місце проживання відповідача, місце його роботи, справжній розмір його заробітку, а так само і показання свідків, які підтвердять, що позивач звертався до відповідача стосовно вказаного питання.

ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог надано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2017 року по справі № 711/11129/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, якою позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини повернуто позивачу для звернення до суду в порядку наказного провадження.

Доказів того, що позивач в подальшому зверталася до суду з заявою про видачу судового наказу суду не надано.

Тобто, ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, чим порушила вимоги ч.3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, згідно ч.4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи і той факт, що позивач не вказала і не обґрунтувала причини, за яких вона не пред`являла до відповідача заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів протягом усього часу з моменту розірвання із ним шлюбу.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 систематично перераховував кошти на рахунок позивачки та на рахунок ОСОБА_1 .

Так, в матеріалах справи є квитанції, відповідно до яких, відповідач щомісячно направляв синові грошові перекази із призначенням платежу – «аліменти» (Квитанція від 13 січня 2022 року на суму 2500 грн. 00 коп., Квитанція від 10 лютого 2022 року на суму 2500 грн. 00 коп., Квитанція від 11 квітня 2022 року на суму 1500 грн. 00 коп., Квитанція від 09 травня 2022 року на суму 1500 грн. 00 коп., Квитанція від 10 червня 2022 року на суму 1500 грн. 00 коп., Квитанція від 13 липня 2022 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 10 серпня 2022 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 09 вересня 2022 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 04 жовтня 2022 року на суму 7500 грн. 00 коп. (з призначенням платежу – аліменти на лікування дитини), Квитанція від 09 листопада 2022 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 12 грудня 2022 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 09 січня 2023 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 08 лютого 2023 року на суму 3000 грн. 00 коп.,Квитанція від 03 березня 2023 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 05 травня 2023 року на суму 3200 грн. 00 коп., Квитанція від 03 червня 2023 року на суму 3300 грн. 00 коп., Квитанція від 04 липня 2023 року на суму 3400 грн. 00 коп., Квитанція від 02 серпня 2023 року на суму 3500 грн. 00 коп., квитанція від 05 вересня 2023 року на суму 3500 грн. 00 коп., квитанція від 05 жовтня 2023 року на суму 8000 грн. 00 коп., Квитанція від 11 листопада 2023 року на суму 3500 грн. 00 коп., Квитанція від 11 грудня 2023 року на суму 3000 грн. 00 коп., Квитанція від 05 січня 2024 року на суму 3500 грн. 00 коп., Квитанція від 09 лютого 2024 року на суму 3600 грн. 00 коп., Квитанція від 01 березня 2024 року на суму 3700 грн. 00 коп., квитанція від 08 квітня 2024 року на суму 3700 грн. 00 коп., Квитанція від 07 травня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 03 червня 2024 року на суму 3900 грн. 00 коп., Квитанція від 01 липня 2024 року на суму 3900 грн. 00 коп., Квитанція від 03 серпня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 04 вересня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 09 жовтня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 31 жовтня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 01 листопада 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 04 грудня 2024 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 01 січня 2025 року на суму 5000 грн. 00 коп., Квитанція від 01 лютого 2025 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 04 березня 2025 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 07 квітня 2025 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 01 травня 2025 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 05 червня 2025 року на суму 4000 грн. 00 коп., Квитанція від 28 липня 2025 року на суму 2000 грн. 00 коп., Квитанція від 11 серпня 2025 року на суму 2000 грн. 00 коп., Квитанція від 16 вересня 2025 року на суму 2000 грн. 00 коп.).

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що відповідач в період з січня 2022 року по вересень 2025 року, (включно), сплачував аліменти добровільно.

Твердження третьої особи ОСОБА_1 про те, що його мати не знала про те, що ОСОБА_3 сплачував на його користь аліменти, суд оцінює критично, оскільки, під час оформлення дитячої карти здійснюється прив`язка до карти батьків та ОСОБА_2 знала про всі фінансові надходження на карту сина.

Крім того, як зазначає відповідач, він надавав синові готівкові кошти на постійній основі, на лікування та проведення дозвілля, купував одяг та взуття. Доказів протилежного суду не надано.

В судовому засіданні встановлено, що вимога про стягнення аліментів за минулий час взагалі є безпідставною, виходячи із того, що на її підтвердження позивач не надала жодного доказу, тоді як встановлено, що відповідач матеріально допомагав дитині. У справі відсутні докази того, що відповідач був зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання сина на підставі судового рішення/судового наказу чи передбаченого ст. 189 СК України договору між батьками.

Натомість, стороною відповідача через надання і отримання витребуваних виписок по банківським рахункам відповідача та третьої особи ОСОБА_10 доведено, що, принаймні, за період з січня 2022 року по вересень 2025 року, (включно), відповідач регулярно надавав матеріальну допомогу сину шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. І ці обставини стороною позивача не спростовані і при зверненні із позовом замовчувались.

Більш того, з огляду на зміст позовної заяви, у т.ч. зазначені у ній підстави позову, та враховуючи, що вимога про стягнення аліментів була висунута вже після досягнення дитиною повноліття, суд констатує порушення принципу добросовісності, який включає в себе неприпустимість зловживання правом і означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Бо зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Також, у Відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано:

Ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 1 від 12 грудня 2025 року, у Придніпровському районному суді м. Черкаси адвокатом Король Олегом Анатолійовичем.

Договір про надання правничої допомоги від 12 грудня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Король Олегом Анатолійовичем.

Відповідно до п. 4.1. Договору, роботу, виконану адвокатом, замовник оплачує у порядку та розмірі відповідно до домовленості.

Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 12.12.2025 року, підписану між ОСОБА_3 та адвокатом Король Олегом Анатолійовичем.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, згідно п. 4 договору про надання правничої допомоги від 12.12.2025 вартість послуг (гонорару) з надання правничої допомоги клієнту у справі № 711/11284/25 про стягнення аліментів за минулий період щодо представництва інтересів відповідача перед органами влади та у суді, із вчиненням усіх процесуальних дій (прийняттям процесуальних рішень) визначається у фіксованому розмірі та складається з таких платежів: 20000 грн. 00 коп., які сплачуються клієнтом в строк до 01.06.2026».

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 711/11284/25 на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 12.12.2025, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Король О. А. в редакції Додаткової угоди № 1.

Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 17 грудня 2025 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Король Олегом Анатолійовичем.

Відповідно до п. 1.1. Акту, адвокат передав, а клієнт прийняв надання правничої допомоги, юридичних послуг у справі № 711/11284/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час .

Відповідно до п. 1.2. Акту, загальна вартість послуг складає 20000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.3. Акту, підписанням цього Акту сторони підтверджують факт належного надання послуг адвокатом відповідно до положень Договору.

Рахунок-фактуру № 20 від 17 грудня 2025 року.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На думку суду, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 20000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 10000 грн.00 коп.

На підставі ст.ст. 180-183, 184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273, 353, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб