Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №577/1397/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1397/26

Провадження № 2/577/1061/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Конотопа цивільну справу за позовною заявою Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Сільський голова Попівської сільської ради Боярчук А. звернувся до суду із вказаною позовною заявою та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідачки народився син ОСОБА_5 , батько якого записаний відповідно до ст.135 ч.1 СК України. Під час перевірки умов виховання дитини було встановлено, що ОСОБА_6 понад два роки фактично проживає з бабою та дідом в с.Дептівка Конотопського р-ну Сумської обл. Мати дитини проживає окремо в с.Пекарі Конотопського р-ну. Відповідачка тривалий час зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, через що буває край рідко у батьків. Не контролює своїх дій, її поведінка має агресивний характер про що свідчить раніше зафіксований випадок домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно матері ОСОБА_7 , в присутності сина. Неналежний догляд за дитиною підтверджується постановами Конотопського міськрайонного суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.184 КупАП. Відповідачка проживає в с.Пекарі без реєстрації, не працює, стабільного доходу, земельною паю та підсобного господарства не має. За місцем проживання характеризується негативно: надходять постійні нарікання від мешканців села на те, що жінка часто перебуває в стані алкогольного сп`яніння. На даний час малолітній ОСОБА_6 повністю інтегрований у середовищі бабусі та дідуся, де йому створені належні умови для життя, виховання та навчання. Дитина відвідує школу та забезпечена всім необхідним. Хлопчик в особистій бесіді висловив категоричне небажання повертатися до матері. Свою позицію дитина обгрунтовує страхом перед непередбачуваною поведінкою матері та її постійним перебуванням у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про глибоку психологічну травмованість дитини та втрату емоційного зв`язку з матір`ю, що і змусило звернутися до суду.

Представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала.

ОСОБА_3 просить задовольнити позовні вимоги.

Встановлено судом, що ОСОБА_2 , яка мешкає без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.18), є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.15), навчається в 5 кл. Великосамбірського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст.Попівської сільської ради Конотопського р-ну Сумської обл. (а.с.16), проживає з бабусею (а.с.17).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , вбачається, що умови проживання задовільні, в будіинку прибрано, тепло, речі складені у шафи, маються запаси дров та продуктів харчування. Для дитини облаштоване спальне місце, письмовий стіл, має канцтовари, одяг та взуття, планшет, мобільний телефон, іграшки (а.с.19).

Згідно висновку органу опіки та піклування Попівської сільської ради Контопського р-ну Сумської обл. вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.6-8).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виходячи з вимог ч.7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.і 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст. 164 СК України, на які послався позивач, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. п.2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може з урахуванням характеру винної поведінки когось із батьків або їх обох, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

П.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що позбавлення батьківських прав можливе за наявності передбачених законом підстав, однак такий захід суд може застосувати у виняткових випадках, з урахуванням ряду обставин, в тому числі і винної поведінки батьків.

Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є крайнім заходом впливу на відповідача, навіть при доведеності тих обставин, що вона не в повній мірі виконувала обов`язки по вихованню дитини, тому як обставини справи не свідчать про винне, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Суд зауважує, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова КЦС ВС від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19).

Натомість жодних доказів того, що відносно ОСОБА_2 застосовувалися будь - які засоби попередження або впливу щодо виконання нею своїх батьківських обов`язків з боку органів опіки та піклування (надання доказів коли саме були проведені бесіди з відповідачкою з приводу необхідності належного виконання останньою батьківських обов`язків) позивачем не надано.

Враховуючи викладене у сукупності, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина та вважає його таким, що прийнятий без урахування якнайкращих інтересів дитини.

Відтак, з урахуванням як найкращих інтересів дитини та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Водночас, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, вважає за доцільне попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193 СК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, як орган опіки та піклування, юридична адреса с.Попівка Конотопського району Сумської області, вул.Миру, 1.

Представник позивача Шеремет Яна Олександрівна, юридична адреса с.Попівка Конотопського району Сумської області, вул.Миру, 1.

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП не надано.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2026 року.

Суддя Гетьман В. В.