Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №695/337/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/337/26

номер провадження 2/695/1405/26

17 квітня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

30.01.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 840 грн.

Позов мотивує тим, що 28.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 28.06.2024-100001098, за яким позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у сумі 4 тис. грн. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором повністю не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному розмірі. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судові засідання 04.03.2026 та 03.04.2026 представник позивача не з`явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судові засідання 04.03.2026 та 03.04.2026 відповідач не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та відзиву на позовну заяву від нього на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України 03.04.2026 суд розмістив на офіційному веб-сайті суду оголошення про судове засідання у справі, призначене на 17.04.2026.

17.04.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.06.2024 укладено кредитний договір № 28.06.2024-100001098 шляхом підписання зі сторони позичальника 28.06.2024 о 12.06 заявки кредитного договору № 28.06.2024-100001098 (кредитної лінії), пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 28.06.2024-100001098 (кредитної лінії).

Підписання вказаних документів здійснено відповідачем одноразовим ідентифікатором Е924, який було відправлено останньому на його фінансовий номер 0689390169.

Відповідно до п.1.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) ця пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору (п. 1-8 заявки, розд. 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)) позичальнику 28.06.2024 надається кредит у розмірі 4000 грн строком на 98 днів. Дата повернення кредиту – 03.10.2024.

Період користування Кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – "черговий період"); продовження строку кредитування/строку договору не передбачено.

Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між ним та відповідачем кредитного договору суд урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно яких закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем 28.06.2024 кредитного договору № 28.06.2024-100001098 шляхом підписання відповідачем документів, перерахованих у п. 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів спростування презумпції правомірності цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору (пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)) кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом перерахування коштів у сумі 4000 грн на рахунок відповідача, що включає використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21ХХ-ХХХХ-5160, які були наведені в заявці та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 28.06.2024-100001098 (кредитної лінії).

Квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 28.06.2024 підтверджено перерахування 28.06.2024 о 12.07 коштів у сумі 4000 грн на платіжний інструмент «473121*60» з призначенням платежу «видача за договором кредиту № 28.06.2024-100001098.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Водночас матеріали справи не містять доказів про повне виконання відповідачем – позичальником умов договору. Керуючись принципом змагальності (ст. 12 ЦПК України), суд вважає встановленим ту обставину, що відповідач не оплатив кредитні кошти 4 тис. грн позивачу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено, позивач виконав свої зобов`язання за договором, порушив свої договірні зобов`язання відповідач.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

У довідці-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором відносно позичальника ОСОБА_1 , наданому позивачем, вказано, що проценти по кредиту нараховані в сумі 18 480 грн за період з 28.06.2024 по 03.10.2024 за процентними ставками 2% і 3%, що не відповідає положенням укладеного сторонами договору (п. 7-8). Крім того, із 12.07.2024 розрахунок процентів у довідці проводиться, виходячи з розміру тіла кредиту 8 тис. грн. Тому цей розрахунок не може бути покладено в основу судового рішення.

Суд на підставі встановлених обставин справи, зокрема, щодо змісту кредитного договору, укладеного сторонами спору (п. 1-8 заявки), самостійно визначає розмір заборгованості відповідача перед позивачем:

4000*1,5%*4*14 днів = 3360 грн + 4000*1%*42 = 5040 грн.

Саме така сума процентів заявлена до стягнення позивачем, вона підтверджена розрахунком суду і з огляду на відсутність доказів її оплати, підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлена до стягнення комісія за видачу кредиту за договором про надання кредиту № 28.06.2024-100001098 від 28.06.2024 у сумі 200 грн та комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 600 грн. Вирішуючи спір щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, суд керується таким.

Спеціальним законодавством України прямо визначено можливість включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії і в подальшому нараховувати її.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності).

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.

У кредитному договорі (п. 11 заявки) сторони узгодили встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 200 грн.

Крім цього, за умовами договору (п. 12) сторони узгодили комісію за обслуговування кредитної заборгованості – 200 грн у кожному з чергових 3 періодів.

У кредитному договорі визначено, за які саме послуги позикодавця має стягуватись комісія за обслуговування кредитної заборгованості (п. 12 заявки).

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача сум комісій узгоджуються з нормами законодавства про споживче кредитування та договору.

Оскільки суд установив, що відповідач після отримання 28.06.2024 кредитних коштів у сумі 4 000 грн їх не повернув позивачеві, 3 чергові періоди, визначені в пункті 5 заявки, мали місце. Тому умови стягнення комісії, узгоджені сторонами в договорі, були дотримані. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості за 3 чергові періоди згідно з договором у загальному розмірі 600 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2000 грн суд зауважує наступне.

Положеннями п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За цих обставин у стягненні з відповідача нарахованої неустойки слід відмовити.

Твердження позивача про те, що неустойка передбачена спеціальним Законом «Про споживче кредитування» і тому підлягає стягненню, не може бути прийнята до уваги, оскільки загальні правила ЦК України також поширюються на відносини сторін, а відповідні норми ЦК залишаються чинними.

З огляду на наведені вище норми права, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.06.2024-100001098 від 28.06.2024 у розмірі 9840 грн, що складається з:

4 000 грн – тіло кредиту;

5040 грн – проценти за користування кредитом;

800 грн – комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено в розмірі 9840 грн (83,10 %), судовий збір підлягає стягненню в розмірі 2212,45 грн.

Керуючись ст. 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у сумі 9840 (дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" суму сплаченого судового збору в розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 45 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя К.І. Апанасенко