Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №646/4295/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/4295/25

№ провадження 2/646/347/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Білінської О.В.

за участю секретаря судового засідання Величка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просить визнати право власності на автомобіль марки «Renault», моделі «Master», 2016 року випуску, № НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням частки як спільного майна подружжя, в цілому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на автомобілі марки «RENAULT», моделі «MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску та марки «MERCEDES-BENZ», моделі «VITO 111 CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Спадкоємцями за законом, після смерті ОСОБА_5 , були, його дружина ОСОБА_1 , та його діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_7 , його частка в спадкуванні, переходить до позивача, його матері. У визначений після законом смерті ОСОБА_5 всі спадкоємці за законом звернулися у строк до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Спадкове майно у вигляді земельної ділянки та будинку сторони у справі оформили в нотаріальній конторі та спору щодо нього у справі немає. Щодо автомобілів, то вони разом із документами після смерті ОСОБА_5 були відібрані у позивача відповідачами та останні користуються автомобілями до цього часу без дозволу позивачів у справі. Позивачам у справі у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом приватним нотаріусом на належну частку автомобілів було відмолено, у зв`язку з тим, що не надано нотаріусу оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на рухоме майно, а саме - на належні померлому автомобілі. Автомобіль марки «Mercedec-benz», моделі «Vito», 2004 року випуску, був придбаний та зареєстрований на ОСОБА_5 у 31.12.2013 році, а автомобіль марки «Renault», моделі «Master», 2016 року, був придбаний та зареєстрований на імя ОСОБА_5 28.02.2023 року. Усі автомобілі були придбані ОСОБА_8 в період шлюбу із позивачем ОСОБА_9 , позивачкою по справі, тому частка, яка спадкується, після його смерті складає лише половину в обох автомобілях. Після смерті ОСОБА_5 , спадкові частки в обох автомобілях розподілилися по 1/10 частки кожному із 5 спадкоємців, враховуючи померлого ОСОБА_6 , який помер на наступний день після спадкодавця, враховуючи, що 5/10 (або 1/2) у автомобілях належала ОСОБА_10 , як другому із подружжя, оскільки автомобілі були придбані у шлюбі зі мною спадкодавцем. 1/5 частку в обох автомобілях ОСОБА_11 , у порядку спадкової трансмісії успадкувала після смерті сина ОСОБА_3 , який помер на наступний день після смерті чоловіка ОСОБА_5 . Таким чином, розмір часток спадкоємців станом на час звернення до суду в обох автомобілях складає: ОСОБА_10 належить 7/10 часток, ОСОБА_12 належить 1/10 частка, та по 1/10 частці належить відповідачам по справі. Вартість автомобіля марки «Renault» складає 540000,00 грн. Вартість автомобіля марки «Mercedec- benz» складає 180000,00 грн. Оцінка була проведена за відсутності можливості фізичного доступу до автомобілів, які утримують відповідачі. Таким чином вартість всього спадкового майна складає 720 000 грн. Вартість - 7/10 часток складає - 504 000 грн. Вартість 1/10 частки- 72 000 грн. Вартість часток позивачів, з врахуванням частки у спільному майні, у автомобілі марки «Renault» i автомобілі марки «Mercedec-benz» складає 576 000 грн. Відповідно вартість часток відповідачів в автомобілі марки «Renault» складає 108 000,00 грн. (1/10 — це 54000,00 грн.), а вартість часток відповідачів в автомобілі марки «Mercedec-benz», складає 36000,00 грн. (1/10 - це 18000,00 грн.) а всього -144 000 грн. Враховуючи, що на долю відповідачів в обох автомобілях припадає частка у розмірі 144000,00 грн. (108000,00+36000,00), то найбільш розумним та справедливим порядком поділу спільних автомобілів, враховуючи, що вказані речі є неподільними та ми не можемо досягнути згоди щодо їх поділу, є виділ їм у власність автомобіля марки «Renault», який належав померлому спадкодавцю ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 22.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року витребувано у приватного нотаріуса копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 22.10.2025 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подану позивачами.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року зустрічну позовну заяву представника відповідачів – адвоката Крамаренка В.П. повернуто заявнику.

Позивачі, представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлялись належним чином, до суду представником позивачів - адвокатом Кочнєвою Л.В. надано заяву, в якій представник просить розглянути справу за її відсутності, позов задовольнити.

Відповідачі, представник відповідачів в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, а саме: явочний лист від 18.03.2026 року. Причину неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надали.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст.247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (після шлюбу – ОСОБА_14 ) зареєстрували шлюб 02.12.2006 року, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп`янську Куп`янського міського управління Харківської області юстиції складений відповідний актовий запис № 395, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с.8).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 21.02.2007 року( а.с.11).

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 23.03.2013 року( а.с.12).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 08.04.2024 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років (а.с.9).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 08.04.2024 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 11 років (а.с.13).

Згідно відповіді Регіонального сервісного центра СЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумських областях (філія ГСЦ МВС) № 31/32 від 26.03.2025 року, з Єдиного державного реєстру транспортних засобів вбачається, що власником автомобіля марки «RENAULT», моделі «MASTER 229 », реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, та автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «VITO 111 CDI 2148», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10 , є ОСОБА_5 .

На виконання ухвали суду приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Томчуком С.М. надано копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.127-192).

Згідно копії спадкової справи № 99/2024, після смерті ОСОБА_5 02.04.2024 року із заявами про прийняття спадщини звернулись - дружина ОСОБА_1 , його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.02.2025 року №101 на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_2 від 22.02.2025 року №102 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належні частки автомобіля марки «RENAULT» та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», оскільки відсутні оригіналів документів.

Згідно копії спадкової справи № 100/2024, після смерті ОСОБА_6 03.04.2024 року із заявою про прийняття спадщини звернулась - мати ОСОБА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.04.2025 року №191/0116 на ім`я ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належні частки автомобіля марки «RENAULT» та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», оскільки відсутні оригіналів документів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, той з подружжя, який його пережив, батьки та діти спадкодавця.

Так, сторони є спадкоємцями першої черги на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , у передбачений законом строк прийняли спадщину, подавши відповідні заяви приватному нотаріусу.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК України.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому його частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до спадкоємців (спадкова трансмісія).

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 після відкриття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , право на прийняття належної йому його частки спадщини переходить до його матері ОСОБА_1 .

Так, у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 161/14048/19 колегія суддів звертає увагу на те, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Так, автомобілі марки «Mercedec-benz» та марки «Renault» були придбані та зареєстровані на ім`я ОСОБА_5 31.12.2013 року та 28.02.2023 року, у період шлюбу із позивачем - ОСОБА_1 .

Доказів на підтвердження того, що спірні автомобілі набуті в особистих цілях померлого, а не в інтересах сім`ї, за кошти, які належали йому особисто, суду не надано.

Враховуючи рівність часток у праві спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1 належить одна друга частка вказаних автомобілем за законом (ст.60, 70 СК України) та частка, яка спадкується після смерті ОСОБА_5 , складає в обох автомобілях.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадкові частки в обох автомобілях розподілилися по 1/10 частки кожному із 5 спадкоємців, враховуючи померлого ОСОБА_6 , який помер на наступний день після спадкодавця, враховуючи, що 5/10 (або 1/2) у автомобілях належала ОСОБА_10 , як другому із подружжя, оскільки автомобілі були придбані у шлюбі зі спадкодавцем. 1/5 частку в обох автомобілях ОСОБА_11 у порядку спадкової трансмісії успадкувала після смерті сина ОСОБА_3 , який помер на наступний день після смерті ОСОБА_5 .

Тобто, розмір часток спадкоємців станом на час звернення до суду в обох автомобілях складає: позивачу - ОСОБА_10 належить 7/10 часток, позивачу - ОСОБА_12 належить 1/10 частка, та по 1/10 частці належить відповідачам по справі.

Згідно довідки про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, вартість автомобіля марки «Renault», моделі «Master», 2016 року випуску, НОМЕР_11 , складає 540000,00 грн.(а.с.19-21).

Згідно довідки про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, вартість автомобіля марки «Mercedec- benz», моделі «Vito», 2004 року випуску, № НОМЕР_12 , складає 180000,00 грн. (а.с.22-24).

Належних та допустимих доказів на спростування вартості вище вказаних ТЗ відповідачами до суду подано не було, тому суд погоджується із даними оцінками майна та враховує їх при розгляді справи.

Таким чином, вартість всього спадкового оспорюваного майна складає 720 000 грн. Вартість - 7/10 часток складає - 504 000 грн. Вартість 1/10 частки- 72 000 грн. Вартість часток позивачів, з врахуванням частки у спільному майні, у автомобілі марки «Renault» i автомобілі марки «Mercedec-benz» складає 576 000 грн. Вартість часток відповідачів у автомобілі марки «Renault» i автомобілі марки «Mercedec-benz» складає 144 000 грн. (1/10 – 72000).

Звертаючись до суду, позивачі зазначають, що найбільш розумним та справедливим порядком поділу спільних автомобілів, враховуючи, що вказані речі є неподільними та не можливо досягнути згоди щодо їх поділу, є виділ позивачам у власність автомобіля марки «Renault», який належав померлому спадкодавцю ОСОБА_5 .

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно щодо якого відсутній правоустановлюючий документ, спадкоємець може захищати свої права відповідно до ст. 392 ЦК України.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 зазначив, що виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (п. 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (п. 8.31)).

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що частка позивачів у спадковому майні є більшою, з урахуванням власної частки позивача ОСОБА_1 , поділ автомобілей в натурі неможливий без втрати їх цільового призначення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на автомобіль марки «Renault» в цілому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

У позові (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) представник позивачів просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. та надає докази на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.06.2025 року;

-попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, згідно якого позивачами сплачено 10000,0 грн. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 16.06.2025 року;

- акт виконаних робіт від 16.06.2025 року, відповідно до якого адвокатом Кочнєвою Л.В. надано наступні послуги: консультації клієнта, узгодження правової позиції( 1 година, 300 грн.); вивчення документів (1 година, 200 грн.); запит до РСЦ про надання інформації про належність автомобілю спадкодавцю, запит до ФОП про надання вірогідної вартості спадкового майна (500,00; 500,00 грн); уточнена позовна заява, клопотання яро витребування доказів( 3500,00 грн; 1000,00 грн)

- квитанція № 7 від 16.06.2025 р., згідно якої ОСОБА_15 прийнято від ОСОБА_1 за правову допомогу суму у розмірі 10000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Суд, враховуючи, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі, оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивачів, в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена представника позивачів сума у розмірі 6000,00 грн. є співмірною та підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів.

Керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати право власності на автомобіль марки «Renault», моделі «Master», 2016 року випуску, № НОМЕР_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням частки як спільного майна подружжя, в цілому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5400,00 грн. та в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_15 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_16 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Суддя О.В. Білінська