Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №635/5650/21 — Харківський районний суд Харківської області

20.04.26

Справа № 635/5650/21

Провадження по справі № 2/635/666/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання – Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.05.2021 звернувся до Височанської селищної ради про одночасне зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований з 03.06.2019, та реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . 17.05.2021 Височанською селищною радою знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . 23.06.2021 безпосередньо ОСОБА_1 вручено Повідомлення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації проживання/перебування особи, що зареєстроване від 23.06.2021 за №378/08-23, із якого позивачу стало відомо, що 18.06.2021 відповідачем скасовано його зняття з реєстрації місця проживання у місті Харкові та реєстрацію місця проживання у Харківському район Харківській області на підставі того, що будинок, де позивач просить зареєструвати його місце проживання є садовим будинком, та законодавством передбачена реєстрація після переведення останнього у житловий будинок. На підтвердження зазначеного, позивачем додано до матеріалів справи повідомлення від 18.06.2021 про скасування реєстрації/зняття з реєстрації проживання/перебування особи, що зареєстроване від 23.06.2021 за №378/08-23 та паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 19.11.1997, зокрема, сторінкою 13, де зазначено скасування зняття з реєстрації місця проживання у місті Харкові та реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_2 . Надалі, 23.06.2021 позивач повторно звернувся з Заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, дану заяву повернуто Позивачеві із відповідною відміткою у розділі «Службові відмітки», що у реєстрації місця проживання спеціалістом з реєстрації місця Проживання Височанської селищної ради Я. Токарєвою відмовлено 23.06.2021 Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 за №207, а саме: для здійснення реєстрації місця проживання у садовому будинку необхідно переведення садових будинків, що відповідають будівельним нормам у житловий будинок. Як наслідок зазначеної вище відмови, 24.06.2021 ОСОБА_1 змушений був зареєструватися за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією Паспорта громадянина України, та позивач вважає відмову Височанської селищної ради від 23.06.2021 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що ви викладене в Заяві про реєстрацію місця проживання, протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану за підсудністю відповідно акту приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.12.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.03.2024 справу прийнято до розгляду суддею Даниленко Т.П. та призначено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.02.2025 витребувано у Височанської селищної ради Харківського району Харківської області письмові відомості (інформацію) про загальну кількість зареєстрованих громадян (осіб) в період з червня 2021 року по жовтень 2024 року, реєстрацію місця проживання яких здійснено в садових будинках, як виконавчим органом селищної ради на території адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження Височанської селищної ради (адреса: Україна, 62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Високий, вулиця Бульварна, будинок 12; код ЄДРПОУ 04396503).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01.07.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, оскільки позивач не перевів садовий будинок в жиле приміщення, а тому він не може вважатися житлом, відтак, відсутні підстави для реєстрації місця проживання позивача у вказаному приміщенні.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач на підставі Договору купівлі - продажу від 11.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом ХРНО Полторацькою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №308, є власником земельної ділянки загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185503:00:001:0040, та садового будинку АДРЕСА_4 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29331169 від 11.11.2014, вбачається, що за позивачем на праві приватної власності зареєстрований садовий будинок літ. «А-1» з мансардою та підвалом, що є об`єктом житлової нерухомості та розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей, які містяться в Технічному паспорті від 11.01.2013 Розділ ІІІ «Експлікація» приміщень до плану садового (дачного) будинку №1 літ. «А - 1», зазначений садовий будинок складається: з підвалу за літ. «пд» та «пд1», в тому числі, кімнати відпочинку, душу, сауни; з коридору, житлового приміщення, кухні, котельні за літ. «А» на першому поверсі; за літ. «мс» мансандер та коридору.

За результатами складеного депутатом Височанської селищної ради Мельник О.М. Акту №б/н від 29.06.2021 умови проживання у даному садовому будинку – задовільні та дійсно позивач постійно проживає в ньому за вказаною адресою.

Таким чином, з вказаних документів підтверджено, що одночасно з земельною ділянкою площею 0,1200 га, позивач придбав вказаний будинок, та умови проживання в цьому будинку, де позивач мешкає постійно, є задовільними.

Судом встановлено, що будинок, де позивач просить його зареєструвати знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно інформації Височанської селищної ради підтверджено, що Позивач постійно проживає в даному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно до вказаного вище Договору купівлі – продажу, ОСОБА_1 є власником об`єкта житлової нерухомості. Надана інформація скріплена гербовою печаткою Височанської селищної ради.

Поряд з цим, позивачем підтверджено, та судом встановлено, що останнім здійснюється користування електричною енергією, та, також, позивач користується наданими населенню послугами з газопостачання, що підтверджується Договорами за №27706 про користування електричною енергією від 23.05.2008 та від 28.10.2009, Договором №212895 від 05.11.2012 про надання населенню послуг з газопостачання та Позивачем здійснюється систематично оплата за надані послуги, що підтверджується Дублікатами квитанцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Поряд цим, судом досліджені надані позивачем докази, що підтверджують технічний стан та умови садового будинку, а саме: рішення №27 від 10.04.2006 про надання дозволу на газифікацію домоволодіння в АДРЕСА_2 , Декларацію готовності об`єкта до експлуатації від 26.11.2013, Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта від 01.08.2023.

Також, судом встановлено, що спірна адреса садового будинку АДРЕСА_2 , зареєстровано в Реєстрі територіальної громади Височанської селищної ради станом на 22.05.2023 та садовий будинок включено державним реєстратором Височанської селищної ради Кабиш В.А. до інформації про об`єкт речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про садовий будинок з мансардою та підвалом, що є об`єктом житлової нерухомості, що вбачається з відповіді від 21.06.2023 №03-09/1275 Височанської селищної ради та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 29 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Позиція відповідача щодо відмови в реєстрації місця проживання позивача ґрунтується на тому, що позивач не здійснив переведення садового будинку в житловий будинок, а статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог закону, іншими нормативно - правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.

Водночас, системний аналіз норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла, а місцем проживання може бути не лише житловий будинок, а й інше жиле приміщення, призначене та придатне для постійного і тимчасового проживання.

Крім того, під час визначення чи є спірний об`єкт нерухомості житлом, в якому можлива реєстрація місця проживання особи, суд виходить не лише з положень українського законодавства, а й з практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації. Чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових. Факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №2340/4673/18 (Постанова від 10.10.2019 року).

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» громадяни України можуть реєструвати місце проживання в дачних і садових будинках, але при одній умові - їх треба перевести у жилі. Водночас, вказаний Закон такої норми не містить. Натомість, пп.2 п.1 ч.1 Розділу І передбачено доповнення Житлового кодексу Української СРСР статтею 81 наступного змісту: Стаття 81. Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків. Громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування».

Суд бере до уваги, що враховуючи предмет позовної заяви, надаючи тлумачення наведеним нормам Закону України Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Верховний Суд висловив правову позицію, за якою реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла. Під житлом необхідно розуміти - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них (наприклад постанови Верховного Суду від 21.08.2019 справа №183/4661/16 (№2-а/183/10/17), від 10.10.2019 справа №2340/4673/18, від 31.03.2020 №826/12955/18, від 29.08.2020 справа №826/1081/16).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 «Свобода пересування» Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та в Першому протоколі до неї від 16 вересня 1963 року, що ратифікований Законом України від «17» липня 1997 року №475/97-ВР, установлено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь - яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, урегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від «11» грудня 2003 року №1382-IV (далі Закон № 1382-IV).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1382-IV передбачено, що вільний вибір місця проживання чи перебування це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно - територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно ч.1, 3 ст.6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Статтею 91 Закону № 1382 - IV визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України від «16» січня 2003 року №435-IV (надалі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ч.1 ст.379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст.4 Житлового кодексу Української РСР від «30» червня 1983 року №5464-X (надалі - ЖК УРСР) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки й жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їхнім об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, установлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.

Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.

Також, згідно висновків Верховного Суду зазначено, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.

Крім цього, Суд враховує, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від «02» вересня 2014 №1673-VII, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів, що відмова відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою, визначеному позивачем не ґрунтувалася на вимогах закону.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» встановлено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (частина першої статті 3); Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (частина перша статті 6); орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови (стаття 91). Відповідно до пункту 11 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Підставою для відмови позивачу в проведенні реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , Відповідачем зазначено те, що будинок, у якому Позивач просить зареєструвати своє місце проживання, є садовим будинком і не переведений у житловий будинок, а тому зазначений садовий будинок не призначений для постійного проживання, у зв`язку з чим, зареєструвати позивача за цією адресою не є можливим, однак, це не узгоджується з чинним законодавством України та є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 19, 77, 81-82, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову від 23.06.2021 Виконавчого комітету Височанської селищної ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно повернутого оригіналу Заяви про реєстрацію місця проживання від 23.06.2021.

Зобов`язати Височанську селищну раду розглянути Заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання від 23.06.2021, здійснивши реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

відповідач – Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, місцезнаходження: 62460, Харківська обл., Харківський р-н., смт Високий, вул.Бульварна, буд.12.

Суддя Т.П.Даниленко