Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №645/2740/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2740/25

Провадження № 2/645/123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань – Кривченко Т.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

25.04.2025 року через систему «Електронний суд» позивач АТ «СЕНС БАНК», від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник – адвокат Проценко М.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 183073,23 грн. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14971,25 грн.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначає, що 21.11.2019 року ОСОБА_1 (Позичальник, Відповідач) шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» (Банк, Позивач) укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис. Таким чином, 21.11.2019 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту – «Максимум»; мета кредиту – для особистих потреб; ліміт кредитної лінії – у розмірі 200000,00 грн; процентна ставка – 39,99 % річних для торгових операцій та/або операцій зняття коштів тип картки – MasterCard DEBIT WORLD; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн (п`ятдесят гривень). Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 183 073,23 грн., з яких: 118 269,77 грн – прострочене тіло кредиту, 64 803,46 грн – відсотки за користування кредитом. При цьому представник зазначає, що Банк вживав заходів досудового врегулювання спору – направив Позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості. Відповіді на зазначену вимогу не надходило, порушення умов Угоди Позичальником не усунуті. У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.04.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача – адвоката Підодвірного Т.І., надійшов відзив на позовну заяву, яким сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Так, відповідно до позовної заяви, позивачем не направлено до суду акцепту відповідачем Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної лінії від 21.11.2019 року. Крім того, у р 6 “Пропозиції” зазначається наступне: “Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту”. В той же час, позивачем не надано до суду такого Акцепту, а тому взагалі не можливо встановити на яких саме умовах, Банк, нібито уклав договір з відповідачем. Підписання ж паспорту споживчого кредиту не може свідчити про узгодження сторонами погодження істотних умов договору, та взагалі його укладення виходячи із позиції висловленої Верховним судом у постанові по справі справа № 393/126/20 від 23.05.2022 року. Отже, позивач, взагалі не надав суду копію або оригінал договору на підставі якого просить стягнути заборгованість з відповідача. Разом із позовною заявою, Позивачем направлено до суду «Виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 21.11.2019 по 08.02.2025». Хочу звернути увагу суду на наступне. По-перше, матеріали справи не містять ЖОДНОГО доказу того, що Відповідач отримав кредитну картку «World Debit Mastercard». Як вбачається із наданої Позивачем роздруківки, в ній відсутній напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, як і відсутня нумерація сторінок, яка повинна бути на кожному аркуші, якщо посвідчується пакет документів. Отже, надана, Позивачем «Виписка» подана до суду із порушенням вимог чинного процесуального законодавства, а тому й не повинна прийматись судом до уваги. При цьому представник вказав, що якщо припустити, що між Банком та Відповідачем було укладено договір від 21.11.2019 року, то й кредит повинен бути виданий 21.11.2019 року. Проте у «виписці», станом на 21.11.2019, зазначається наступна інформація: «21.11.19 21.11.19 Збільшення кредитного ліміту. Новий кредитний ліміт 15000.00» Тож, відповідно до наданої самими позивачем «виписки», ні про яке отримання Відповідачем 200 000 грн, мова не ведеться, що додатково свідчить про той факт, що кредитний договір не було укладено на тих умовах, на які посилається позивач. А отже, мало того, що така виписка подана до суду із порушенням норм процесуального права, вона не містить інформації щодо предмету спору, а саме: отримання Відповідачем коштів від Банку. Разом з тим, зазначив, що як вбачається із наданої Позивачем «виписки», Банком систематично нараховувалась комісія за розрахунково-касове обслуговування. Погашення такої комісії, відповідно до наданої Банком виписки, здійснювалось за рахунок збільшення кредиту. Загалом, Банком, було нараховано та списано 11 064,49 грн. комісії за розрахунково касове обслуговування. Оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної лінії від 21.11.2019 року не містить пункту про встановлення будь якої комісії, яка повинна була б сплачуватись на користь банку. Верховний суд, неодноразово зазначав незаконність та необґрунтованість встановлення такої комісії у договорах споживчого кредиту. У зв`язку із відсутністю доказів укладення кредитного договору № 630803926 від 01.12.2017 року (як і відсутність такого договору в матеріалах справи, взагалі), відсутністю доказів отримання Відповідачем коштів від Банку та відсутністю доказів, що Відповідач, взагалі має якусь заборгованість перед Позивачем, та її розмір. Стосовно витрат понесених позивачем, представник відповідача вказав, що такі вимоги є необґрунтованими виходячи із такого. Як доказ, нібито, понесених судових витрат, позивачем направлено до суду договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року. Вказаний договір укладено між Банком та АО «Смарт Лекс». В той же час, позовна заява Банку направлена до суду за підписом адвоката Проценко М.М. Доказів того, що ОСОБА_2 , перебуває у трудових стосунках із АО «СмартЛекс» матеріали справи не містять, як і не містять акту наданих послуг з боку адвоката, так і доказів оплати таких послуг з боку Позивача. А тому, вимога позивача, щодо стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою. У зв`язку з зазначеним, представник відповідача просив позовні вимоги АТ «СЕНБ БАНК» залишити без задоволення. При цьому представник відповідача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн. які просив стягнути з позивача на користь відповідача.

21.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Проценко М.М. надійшла відповідь на відзив, в яких останній зазначив наступне. Так, представник позивача зазначив, що у матеріалах справи міститься оферта, підписана відповідачем, якою він звернувся до банку із пропозицією укласти Угоду про надання кредиту яка, є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Однак у даному випадку саме відповідач є ініціатором правочину — він висловив свою пропозицію (оферту), підписавши відповідну заяву на укладення договору з банком. Це є безумовним волевиявленням на укладення кредитного договору. АТ «Сенс Банк», після отримання підписаної оферти, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданими доказами. Це означає, що договір був укладений у момент прийняття банком оферти шляхом фактичного виконання своїх зобов`язань — надання кредиту. Твердження представника Відповідача щодо відсутності підпису акцепту, а також відсутність акцепту банку в цілому, є юридично безпідставними, оскільки акцепт відбувся шляхом дій, передбачених ЦК України, оскільки факт укладення договору підтверджується: підписаною офертою, підписаною анкетою-заявою (як елементом акцепту), підписаним паспортом споживчого кредиту, здійсненням активних дій відповідача щодо користування кредитними коштами, наявністю виписки з рахунку, яка підтверджує рух коштів. Таким чином, відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин вчинено належним чином, оскільки сторонами вчинено дії, спрямовані на його виконання. Підписавши матеріали кредитної справи відповідач підтвердив, що ним укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та погоджено всі істотні умови кредитування, у зв`язку із чим, сторони зобов`язались виконувати їх належним чином. Факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, користування кредитними коштами та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи детальним розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача. Позивачем були надані належні докази у справі, які містить відомості про господарські операції та доводять факт отримання відповідачем коштів та їх використання. При цьому представник позивача наголосив, що всі додатки до створених Електронному суді документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів. Окремо зазначив, що відповідно до п.2.7 Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» якщо умовами Угоди передбачена сплата Комісії за розрахунково касове обслуговування кредитної заборгованості, Банк з метою сприяння Позичальнику у виконанні ним своїх зобов`язань за Угодою, вчиняє дії на користь Позичальника по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, які полягають в наданні Позичальнику комплексу послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню кредитної заборгованості, що направлені на запобігання виникнення випадків прострочення виконання зобов`язань Позичальника за Угодою. Також наголосив, що поведінка ОСОБА_1 не є добросовісною, оскільки Відповідач звернувся до Банку з метою отримання кредиту, уклав кредитний договір, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, а зараз у своєму Відзиві на позовну заяву заперечує факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів. Таким чином, відповідач вчиняв конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. При цьому вказав, що заявлені Відповідачем судові витрати, в тому числі, витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки є завищеними, необґрунтованими жодними доказами на заявлення Відповідачем саме такої суми витрат у розмірі 10 000 грн., оскільки на підтвердження Відповідачем не був наданий навіть Договір про надання правничої допомоги. Щодо витрат АТ «Сенс Банк» на професійну правничу допомогу, представник позивача вказав, що для надання професійної правничої допомоги АТ «Сенс Банк» звернулось до Адвокатського об`єднання «СмартЛекс», про що укладено Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року (в формі електронного документу шляхом підписання електронними підписами у сервісі Вчасно). Згідно інформації з ЄРАУ, адвокат Проценко М.М. здійснює свою діяльність в складі Адвокатського об`єднання «СмартЛекс», а не індивідуально, як представник Відповідача. Також, пунктом 1.1.1 Договору визначено що є юридичними діями та їх види (зокрема, але не виключно): в тому числі складання, підписання та подання до суду позовних заяв, будь-яких письмових пояснень тощо. Згідно з п. 3.1. Договору № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:- - - за підготовку і подання позовної заяви до суду – 375,00 грн; за отримання рішення суду – 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника – 7,85 %. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 14 971,25 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 183 073,23 грн х 7,85 %). В зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представники позивача - Проценко М.М. та Полетаєва Т.Ю. не з`явилися, надали заяву, якою просили розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Підодвірний Т.І. у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання ЦПК України, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти №631299744 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком.

Відповідач підписав оферту, а отже — виявив волю на укладення договору та отримав кредитні кошти, що підтверджує факт укладення договору.

Так, в матеріалах справи міститься оферта, підписана відповідачем, якою він звернувся до банку із пропозицією укласти Угоду про надання кредиту яка, є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (Угода). Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб.

Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту.

Однак у даному випадку саме відповідач є ініціатором правочину — він висловив свою пропозицію (оферту), підписавши відповідну заяву на укладення договору з банком.

АТ «Сенс Банк», після отримання підписаної оферти, надав відповідачу кредитні кошти. Це означає, що договір був укладений у момент прийняття банком оферти шляхом фактичного виконання своїх зобов`язань — надання кредиту.

Таким чином 21.11.2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №631299744.

Відповідно до умов кредитного договору сторонами погоджено: найменування продукту - «Максимум», мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200000,00 грн; процентна ставка – 35.99% річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; умови сплати платежів, визначених угодою/договором – обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Згідно із наданим позивачем розрахунком та випискою за картковим рахунком, у ОСОБА_1 за кредитним договором №631299744 від 21.11.2019 року станом на 08.02.2025 наявна заборгованість в розмірі 183 073,23 грн., з яких: 118 269,77 грн – прострочене тіло кредиту, 64 803,46 грн – відсотки за користування кредитом.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо відсутності підпису акцепту, а також відсутність акцепту банку в цілому, є юридично безпідставними, оскільки акцепт відбувся шляхом дій, передбачених ЦК України, а факт укладення договору підтверджується: підписаною офертою, підписаною анкетою-заявою (як елементом акцепту), підписаним паспортом споживчого кредиту, здійсненням активних дій відповідача щодо користування кредитними коштами, наявністю виписки з рахунку, яка підтверджує рух коштів.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Взяті на себе зобов`язання за договором від 21.11.2019 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, в звьязку з чим має заборгованість в розмірі 183 073,23 грн., з яких: 118 269,77 грн – прострочене тіло кредиту, 64 803,46 грн – відсотки за користування кредитом.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Сенс Банк», та не довів відсутність заборгованості.

При цьому, посилання сторони відповідача на не одержанні ОСОБА_1 кредитної картки World Debit Mastercard, спростовується змістом оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631299744, відповідно до якої відповідач просив випустити міжнародну платіжну картку World Debit Mastercard рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по карті World Debit Mastercard рахунок № НОМЕР_1 , які було надано банком до суду.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено Виписку рух коштів по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard договір № 631299744 у період з 21.11.2019 по 08.02.2025, за змістом якої відповідач систематично користувався кредитними коштами, загальна сума витрат становить 329126,98 грн, загальна сума надходжень 209213,32 грн, залишок заборгованості за кредитом становить 183073,23 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, оскільки банком неправомірно нараховувалися та стягувалися з відповідача грошові кошти що складаються з: комісії за розрахунково-касове обслуговування щомісячно в загальному розмірі 11124,50 грн., а також проценти за овердрафт в загальному розмірі 58870,77 грн., а загалом 69995,27 грн.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти в рахунок погашення заборгованості, але вони розподілялись банком на погашення заборгованості за розрахунково-касове обслуговування та проценти за овердрафт, що непередбачені умовами договору, що призводило до зростання заборгованості за кредитом.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення відповідачем плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, обслуговування основної картки: банком в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитоданця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту основної картки, а також сплата процентів за овердрафт.

За таких обставин, слід дійти висновку, що позивач безпідставно нараховував та стягував з відповідача протягом періоду з 21.11.2019 по 08.02.2025 вказані платежі, оскільки вони не були передбачені умовами Договору, а отже сума в розмірі 69995,27 грн. підлягає відніманню з нарахованої банком заборгованості за кредитом: 183073,23 – 69995,27 = 113077,96 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС-БАНК» заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 113077,96 грн.

Відповідно до меморіального ордеру №921976 від 17.04.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1496,23 грн.= (113077,96х2422,40/183073,23).

На підставі викладеного, керуючись статтями12,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість у загальному розмірі 113077 гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1496 гривні 23 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова