Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №629/1920/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1920/26

Провадження № 2/629/1096/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі - Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначає, що 30.06.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний Договір № 71519662, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, однак відповідач не виконав умов кредитного договору.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» за кредитним договором № 71519662 від 30.06.2024 р. в розмірі 20385 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15885 грн. - заборгованість за відсотками; 1500 грн. - заборгованість за штрафами.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 71519662 від 30.06.2024 р. в розмірі 20385 грн.; судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.; розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позові однією із вимог просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 26-25, 30-31), відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, зі згоди представника позивача та на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 30.06.2024 р. між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 71519662 30.06.2024 р. Договір укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 5-11).

Згідно з умовами договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн (п. 1.2). Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 30.06.2024 р. (п. 1.3). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 25.06.2025 р. (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 15930 грн в грошовому виразі та 6800 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18930 грн. Денна процентна ставка становить 1.2. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Згідно з пп. 2.2.3 пільгова процентна ставка за користування кредитом становить - 1,2% в день, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (30 календарних днів з 30.06.2024 по 30.07.2024). Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1,5% в день (330 календарних днів з 31.07.2024 по 25.06.2025).

Відповідно до п.п. 4.6-4.6.1. у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту; у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору на 10 (десять) календарних днів - 40% від суми отриманого кредиту.

Реквізити платіжної карти позичальника у договорі зазначено: НОМЕР_1 .

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток 3 до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (в редакції від 06 грудня 2021 р.) - Графік платежів за договором про споживчий кредит № 71519662 від 30.06.2024 р., відповідно до якого загальна вартість кредиту складає 18930 грн. та включає в себе витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 15930 грн та суму (тіло) кредиту в розмірі 3000 грн (звор. бік а.с. 11, 12).

Того ж дня, 30.06.2024 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту продукту «71519662», в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (звор. бік а.с. 12, 13-14).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» № 576/І від 06.02.2026 р., відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 71519662 від 30.06.2024 р. ідентифікований ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором d7i39khz, який був відправлений йому 30.06.2024 р. на номер телефону НОМЕР_3 (звор. бік а.с. 14).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Як убачається з листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 3384-1432090664-19122025 від 19.12.2025 р. ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» перерахувало 30.06.2024 р. кошти в сумі 3000 грн на картку № НОМЕР_4 , призначення платежу: «видача кредитних коштів» (а.с. 15).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 71519662 від 30.06.2024 р. станом на 24.06.2025 р. становить 20385 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн, за відсотками - 15885 грн, за штрафами - 1500 грн (звор. бік а.с. 15, 16-18).

02.02.2026 р. ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з претензією про виконання зобов`язань перед ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» за договором № 71519662 від 30.06.2024 р. у сумі 20385 грн. (звор. бік а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір про споживчий кредит, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» Договору про споживчий кредит № 71519662 30.06.2024 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 3000 грн. Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів в обумовленій сторонами договору сумі, строку та порядку.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 15885 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

З довідки ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» про стан заборгованості за договором № 71519662 від 30.06.2024 р., убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за період з 30.06.2024 р. по 24.06.2025 р. становить 15885 грн, які нараховані позивачем, виходячи з розміру відсоткової ставки за період з 30.06.2024 р. по 30.07.2025 р. - 1,2% на день; за період з 31.07.2024 р. по 24.06.2025 р. - 1,5% на день (звор. бік а.с. 15, 16-18).

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 р. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 р.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 30.06.2024 р., отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023 р., тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно з п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 30.06.2024 р. по 19.08.2024 р. розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 р. по 24.06.2025 р. розмір відсотків згідно з вказаним законом не міг перевищувати 1%, проте позивач нараховував відсотки, виходячи з розміру процентної ставки 1,5%.

Отже, за період з 30.06.2024 р. по 19.08.2024 р. розмір відсотків нарахований позивачем в розмірі 1980 грн відповідає розміру визначеному договором.

Натомість за період з 20.08.2024 р. по 24.06.2025 р. - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано відсотки, виходячи із процентної ставки 1,5% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 20.08.2024 р. по 24.06.2025 р., виходячи з розміру денної процентної ставки 1% становить 9270 грн (30 грн (розмір відсотків в день) х 309 (днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду загальний розмір відсотків за період з 30.06.2024 р. по 24.06.2025 р. терміну дії договору становить 11250 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 15885 грн, які було нараховано представником позивача без урахування обмежень встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 11250 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявленої суми нарахованих штрафів, суд виходить з таких положень закону.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, з 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

За таких обставин, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафів за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахований штраф в розмірі 1500 грн підлягає списанню кредитодавцем.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором позивачу, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором № 71519662 від 30.06.2024 р. в сумі 14250 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 3000 грн, за відсотками - 11250 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо заявлених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., то суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 р., ордеру на надання правничої допомоги від 04.11.2025 р., акту № 576 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 06.02.2026 р., детальний опис наданих послуг до Акту № 576 від 06.02.2026 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 р.

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 8000 грн.

Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи, що справа має невелику складність, а також зважаючи на те, що заява про зменшення судових витрат від відповідача на адресу суду не надходила, позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5592,35 грн., а також судового збору у розмірі 1861,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Тайгер Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, IBAN НОМЕР_5 , відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 71519662 від 30.06.2024 р. в розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Тайгер Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, IBAN НОМЕР_5 , відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28), судовий збір у розмірі 1861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5592 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 35 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І.С. Солодовник