Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №120/6534/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6534/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із урахуванням відомостей про заробітну плату згідно з довідками: №110.21/2-18/107 від 05.05.2021року, виданою ПАТ "Державний ощадний банк України", та № 67/02 від 19.03.2002 року, виданою ТОВ "Артель".

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 06.01.2025 року з урахуванням відомостей про заробітну плату згідно з довідками: №110.21/2-18/107 від 05.05.2021року, виданою ПАТ "Державний ощадний банк України", та № 67/02 від 19.03.2002 року, виданою ТОВ "Артель".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спір у частині зарахування страхового стажу відсутній, з огляду на зарахування усіх періодів працевлаштування позивачки. Відсутні підстави для врахування довідок про заробітну плату, з огляду на неможливість їх підтвердження первинними документами.

Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 11.05.2021 по 05.01.2025 року отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV).

06.01.2025 ОСОБА_1 подала заяву про перехід на інший вид пенсії (на пенсію за віком) відповідно до Закону № 1058-IV. До заяви була надана довідка про заробітну плату за період до 2000 року від 19.03.2002 №67/02, видану ТОВ "Артель" (Російська Федерація) за період роботи з 01.07.1994 по 31.01.1998, та №110.21/2-18/107 від 05.05.2021, видану ПАТ "Державний ощадний банк України" за період з 01.02.1998 по 30.06.1999.

За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані нею документи розподілено на головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання. Головним управлінням України в Полтавській області заяву позивача від 06.01.2025 року опрацьовано та проведено перерахунок пенсії шляхом переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Не погоджуючись із розміром пенсії, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогою про врахування відомостей про заробітну плату у наданій нею довідках.

Листом від 19.03.2025 позивачці відмовлено у здійсненні такого перерахунку та вказано, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Окремо зауважено, що вказані довідки не можуть бути підтверджені первинними документами.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернулася до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлена права отримання належного розміру пенсії у зв`язку з неможливістю підтвердження відомостей у довідках, що видані в РФ та на тимчасово окупованих територіях.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Отже, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав або на підприємстві зареєстрованому на її території після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в іншій державі. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Угода від 13.03.1992 припинила свою дію для України з 19.06.2023.

Водночас, закон не має зворотної дії в часі. До того ж, не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Зокрема, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, стаж набутий в рф та відомості про заробітну плату за такий період повинні бути враховані органами Пенсійного фонду України.

Страховий стаж з 25.07.1994 по 30.01.1998 зараховано позивачеві у повному обсязі.

Разом з тим, за вказаний період не зараховано відомостей про заробітну плату згідно довідки № 67/02 від 19.03.2002, яка видана "Артель".

Окрім того не враховано відомості про заробітну плату за період працевлаштування в Луганській області відповідно до довідки № 110.21/2-18/107 від 05.05.2021, виданого АТ "Державний ощадний банк України".

Мотивуючи не зарахування вказаних відомостей, відповідач вказує на неможливість їх підтвердження первинними документами.

Однак, згідно із пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, відповідач не скористався повноваженнями, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, згідно якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Більше того, відповідач не може скористатися вказаним, з огляду на правовий режим воєнного стану та наслідки, що виникли.

Відтак, відповідач не може здійснити перевірку відомостей у вищезазначених довідках, однак неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відповідної довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії, а обов`язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати, не може бути покладено на пенсіонера.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.