Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №560/19166/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19166/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (в/ч НОМЕР_2 ) в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану був призваний на військову службу та проходив її у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №931188 позивачу з 03.09.2024 встановлена третя група інвалідності. Причина інвалідності - поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

У довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №108424 зазначено, що ступінь втрати професійної працездатності у відсотках у позивача становить 50%. Причина втрати професійної працездатності - поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою №3903 від 13.09.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , старший солдат, гранатометник 2 піхотного відділення 1 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_2 , у період з 01.03.2024 по 09.03.2024; з 15.03.2024 по 18.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Бердичі, Очеретинської селищної громади, Покровського району Донецької області.

У період з 19.03.2024 по 24.04.2024 старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №0433524 та №1414, перевідним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого №3829.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.04.2024 №1082, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_1 17.03.2024 отримав ІНФОРМАЦІЯ_1 шиї справа, ділянки правового плечового суглобу, ІV фаланги правої кисті, обох гомілок, ВОСП бокової ділянки таза справа під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 02.08.2024 №3187, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_1 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, та потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.

У свідоцтві про хворобу №3187 від 02.08.2024, виданому військовою частиною НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.09.2024 №260 позивача з 14.09.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував.

У зв`язку з не отриманням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся з зверненням (рапортом) від 22.10.2024 до ТВО командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , у якому просив виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Листом №4845 від 16.11.2024 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.09.2024 №260 гранатометника 2 піхотного відділення 1 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 було звільнено за станом здоров`я, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Оскільки старший солдат ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, на нього не поширюється наказ МОУ від 11.06.2018 №260.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (Наказ №260).

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно п. 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до п. 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

-смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

- поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

-у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту).

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, а відтак він набув право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивач подав рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік після звільнення з військової служби, а тому, на нього не поширюються норми Порядку №260, оскільки відсутня пряма заборона або чіткий строк на подання рапорту, не встановлено подання рапорту до звільнення.

Крім того, право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виникло не після звільнення позивача, а коли він отримав поранення під час захисту Батьківщини. Разом зтим, позивачу встановлена інвалідність внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 03.09.2024, тобто, з часу, коли позивач ще перебував на військовій службі.

При цьому, обов`язок щодо нарахування військовослужбовцю грошового забезпечення, одним із видів якого є матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачуються за місцем штатної служби.

Враховуючи те, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.09.2024 №260 позивач з 14.09.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а тому обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік покладений саме на військову частину НОМЕР_2 .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки в даному випадку відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 рік, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.