Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №560/5380/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5380/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не включення до довідки від 11.03.2025 надбавки за інтенсивність праці, яка є складовою заробітної плати державного службовця, виданої для ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823, за формою додатку 6;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області видати ОСОБА_1 довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не займає посади державної служби, за грудень 2023 року, та включити в довідку надбавку за інтенсивність праці, місячну премію та інші виплати, які є складовою нарахування та виплати заробітної плати державних службовців, за формою додатку 6 до Порядку № 622 в редакції постанови КМУ від 12.07.2024 № 823 (згідно з абзацом шостим пункту 4 цього Порядку).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у невчиненні дій щодо визначення та відображення у довідці ОСОБА_1 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, складеній за формою додатка 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, довідці від 11.03.2025 № 41-Ф, середнього розміру надбавки за інтенсивність праці за грудень 2023 року відповідно до пункту 4, пункту 4-2 та додатка 6 зазначеного Порядку.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 про видачу довідок для призначення їй пенсії державного службовця та за результатами такого розгляду видати ОСОБА_1 довідку про інші складові заробітної плати за грудень 2023 року за формою додатка 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, з урахуванням правової позиції суду, викладеній у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, видавши довідку № 41-Ф від 11.03.2025, не визначив і не відобразив у ній середній розмір надбавки за інтенсивність праці за грудень 2023 року, не надав суду доказів того, що така надбавка за відповідною (прирівняною) посадою не встановлювалася та не виплачувалася, і, таким чином, не довів правомірності своєї бездіяльності.

Бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо з`ясування обставин, пов`язаних із надбавкою за інтенсивність праці, та невідображенні відповідних відомостей у довідці № 41-Ф, є протиправною.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати, зазначаючи про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідображення відповідних відомостей у довідці № 41-ФВ, виданій позивачці.

Відповідач зазначає, що у штатному розписі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області станом на 31.12.2023 посада заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької області відсутня та не має визначеного класифікаційного коду, у зв`язку з чим довідку видано за прирівняною посадою заступника начальника управління районного рівня відповідно до Порядку № 750 та Постанови № 15.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 28.01.2026 у справі № 560/53801/25 протягом 30 днів з моменту отримання його копії.

На обґрунтування цього апелянт зазначає, що, встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати характер покладених обов`язків та можливості суб`єкта владних повноважень щодо їх виконання.

При цьому суд першої інстанції не навів обставин, які б свідчили про можливе ухилення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від виконання рішення, а також не обґрунтував необхідність встановлення судового контролю у вигляді подання звіту.

Таким чином, на думку апелянта, встановлення судового контролю за виконанням рішення є безпідставним.

24.03.2026 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, і просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач має стаж державної служби понад 20 років та загальний страховий стаж, достатній для реалізації права на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у поєднанні з пунктами 10, 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

04.03.2025 позивач подала до відповідача заяву про видачу довідок за формами додатків 4 і 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) для призначення пенсії державного службовця.

11.03.2025 відповідач видав: довідку № 40-Ф (форма додатку 4) – про посадовий оклад, ранг та вислугу років станом на 31.12.2023 року; довідку № 41-Ф (форма додатку 6) – про інші складові заробітної плати за грудень 2023 року.

Із довідки № 41-Ф вбачається, що у ній зазначено середній розмір місячної премії та інших виплат (матеріальної допомоги, премій за період понад місяць тощо) за грудень 2023 року, однак відсутні будь-які відомості щодо надбавки за інтенсивність праці: її середній розмір не обчислено й не відображено, і не зазначено, що така надбавка за відповідною посадою не встановлювалася.

Відповідач не подав до суду жодних документів, які б підтверджували, що у грудні 2023 року за відповідною (прирівняною) посадою державної служби в ГУ ПФУ надбавка за інтенсивність праці не встановлювалася або не виплачувалася (штатні розписи, накази про встановлення/скасування надбавки, розрахункові відомості тощо).

Позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний визначити і зазначити у довідці середній розмір надбавки за інтенсивність праці за грудень 2023 року, оскільки ця надбавка є складовою заробітної плати державних службовців і враховується при обчисленні пенсії державного службовця відповідно до пункту 4 Порядку № 622.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо з`ясування обставин, пов`язаних із надбавкою за інтенсивність праці, та невідображенні у довідці № 41-Ф відповідних відомостей такої надбавки.

Доводи апелянта про правомірність видачі довідки за прирівняною посадою не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сам по собі факт відсутності відповідної посади у штатному розписі не звільняє відповідача від обов`язку діяти відповідно до вимог Порядку № 622, зокрема щодо визначення середніх розмірів усіх складових заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі якщо надбавка за інтенсивність праці за відповідною посадою не встановлювалася або не виплачувалася, відповідач зобов`язаний був належним чином відобразити цю обставину у довідці та надати відповідне обґрунтування. Водночас відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності невідображення таких відомостей, чим не виконав покладений на нього обов`язок доказування.

Посилання апелянта на те, що надбавка за інтенсивність праці не є обов`язковою складовою заробітної плати, не спростовує висновків суду, оскільки у випадку її фактичного встановлення та виплати вона підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, а у випадку відсутності — це має бути належним чином відображено у відповідній довідці.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не може займати пасивну позицію та зобов`язаний вживати заходів для з`ясування всіх обставин, необхідних для реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

З урахуванням частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладався обов`язок довести правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах.

Цей обов`язок відповідач не виконав.

Правова позиція Верховного Суду у справі № 380/16112/23 також підтверджує, що Пенсійний фонд України не може обмежуватися пасивною поведінкою та формально посилатися на недоліки документів, а повинен самостійно вживати заходів для здобуття інформації, необхідної для реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині безпідставності встановлення судового контролю, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України суд має право встановити контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлений судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача та необхідність забезпечення ефективного виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення такого контролю.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, та не містять нових обставин чи доказів, які б спростовували правильність його висновків.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній відповідачем частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.