Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №120/8345/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8345/24

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області, яке оформленого листом від 12.10.2023 №6439ві, в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 , про виключення службового приміщення з числа службових;

- визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області за встановленим порядком звернутися з клопотанням про виключення з числа службового житлового приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2023.

Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2023 про виключення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з числа службових жилих приміщень з одночасним зняттям з черги в УСБУ у Вінницькій області на отримання постійного житла, із урахуванням правових висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 1985 року по 2011 рік проходив військову службу в органах СБУ. ОСОБА_1 із складом сім`ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_2 1954 р.н., син ОСОБА_3 1980 р.н., батько ОСОБА_4 1925 р.н.) перебував на квартирному обліку в УСБУ у Хмельницькій області з 14.07.1998 - у списку осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом, як сім`я учасника війни. На момент зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 , був зареєстрований у приватизованій двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 .

У зв`язку із переведенням до УСБУ у Київській області, з липня 2004 року ОСОБА_1 було зараховано на квартирну чергу у місті Києві. На момент зарахування зазначений співробітник та члени його сім`ї були зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_3 .

Згідно рішення ЖПК ЦУ СБ України від 17.10.2005 (протокол № 10) ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік зі складом сім`ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 1954 р.н., брат дружини ОСОБА_5 1952 р.н.).

Відповідно до рішення СБ України від 06.09.2005 та рішення СБ України від 25.10.2005 № 16, затвердженого рішенням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.11.2005 № 2089, ОСОБА_1 на склад сім`ї було надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 37,4 кв.м., загальною площею 71,30 кв.м. Зазначена квартира була включена до числа службової житлової площі СБ України відповідно до розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 752 від 07.10.2005.

Згідно рішення ЖПК ЦУ СБ України від 31.10.2007 (протокол № 15) зазначену квартиру було виключено зі складу службових та надано ОСОБА_6 у постійне користування за умови, що трикімнатну квартиру у м. Хмельницькому він повинен здати УСБУ в Хмельницькій області.

Водночас, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, трикімнатна квартира АДРЕСА_5 , належала на праві власності ОСОБА_1 , яку він не передав УСБУ у Хмельницькій області.

13.05.2010 року рішенням виконкому Вінницької міської ради №916 від 06.05.2010 року ОСОБА_1 видано ордер №0274 на службове житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Наказом Голови СБУ від 28.07.2011 № 684-ос ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 та підпункту «г» пункту 63 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів) в запас СБ України.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №2330 від 29.09.2011 зазначену квартиру було включено до числа службових приміщень УСБУ у Вінницькій області.

Листом від 25.04.2012 року УСБУ у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 , що 13.05.2011 року він включений в списки співробітників та працівників Управління СБ України у Вінницькій області, які користуються правом першочергового одержання житла.

З 2012 року по 2017 рік позивач щорічно звертався до керівництва УСБУ у Вінницькій області з проханням передати йому службове житло у постійне користування з одночасним зняттям його з черги в Управлінні на отримання житла.

Згідно довідки Управління СБУ у Вінницькій області від 30.06.2017 року, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 вважається службовим житловим приміщенням Управління та розподілена співробітнику ВКР СБУ ОСОБА_1 .

В 2017 року УСБУ у Вінницькій області звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою про виселення із службового житла без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2018 у справі №127/25203/17 в задоволені позовних вимог УСБУ у Вінницькій області відмовлено.

Крім того, судом також встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), при цьому ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) знятий з реєстрації місця проживання 27.12.2019 у зв`язку зі смертю особи (Свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 08.11.2019).

27.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я начальника УСБУ у Вінницькій області з проханням виключити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових з одночасним зняттям з черги в УСБУ у Вінницькій області на отримання постійного житла.

Опрацювавши звернення ОСОБА_1 , відповідач листом від 12.10.2023 за №6439ві повідомив позивачу, що згідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, а також пункту 4.3. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їx сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України № 792 від 06.11.2007, забезпечення за рахунок СБ України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби. За наявними в управлінні документами, за час проходження військової служби в ЦУ СБ України, ОСОБА_1 та членам сім`ї була надана у постійне користування двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , за умови передачі Управлінню СБУ у Хмельницькій області трикімнатної квартири у м. Хмельницькому. Враховуючи вимоги нормативно-правових актів, повідомляє повторно, що на даний час в Управлінні відсутні правові підстави щодо виключення квартири АДРЕСА_6 із числа службових.

Також у вказаному листі повідомлено, що у разі незгоди із прийнятим рішенням, у відповідності до вимог ст. 17, 19 Закону України "Про звернення громадян" останній має право на його оскарження у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Наказом Служби Безпеки України №792 від 06.11.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.11.2007 за №1308/14575, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень (далі - Інструкція №792, станом на час виникнення спірних правовідносин).

Ця Інструкція визначає порядок організації забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського (у тому числі тим, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Служби безпеки України (далі - СБ України), а також особам, звільненим з військової служби в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у СБ України після звільнення (далі - співробітники) та членам їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб та потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Інструкції №792 житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах (за потреби у їх структурних підрозділах зі статусом Головного управління), а також в органах, закладах, установах СБ України, штабі Антитерористичного центру при СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.

Питання, пов`язані з забезпеченням житлом співробітників штабу Антитерористичного центру при СБ України, закладів, установ СБ України, а також регіональних органів, які здійснюють діяльність у місті Києві та Київській області та не ведуть житлове будівництво (крім Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області та Національної академії СБ України, які ведуть окремий квартирний облік), вирішуються в порядку, встановленому для співробітників підрозділів Центрального управління СБ України.

Житлово-побутова комісія Центрального управління СБ України, житлово-побутові комісії органів, закладів та установ СБ України:

організовують ведення квартирного обліку;

здійснюють розгляд рапортів (звернень) співробітників СБ України та членів їх сімей про зарахування на квартирний облік, внесення змін до справ квартирного обліку, зняття з квартирного обліку, надання житлових приміщень, включення (виключення) до (з) списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житлових приміщень, з інших питань житлового забезпечення;

здійснюють розгляд матеріалів щодо правомірності перебування військовослужбовців Служби безпеки України та членів їх сімей на квартирному обліку та у списках осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житлових приміщень, та перегляд рішень про надання їм житла в порядку, установленому законодавством;

здійснюють перегляд раніше прийнятих рішень з питань житлового забезпечення;

організовують перевірку житлових умов співробітників СБ України у випадках, визначених законодавством;

взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями відповідно до законодавства та компетенції;

розглядають інші питання відповідно до законодавства.

Житлово-побутові комісії підрозділів Центрального управління СБ України (у тому числі їх структурних підрозділів зі статусом Головного управління), а також житлово-побутові комісії штабу Антитерористичного центру при СБ України, закладів та установ СБ України, зазначених в абзаці другому пункту 2.1 цього розділу, здійснюють повноваження, визначені абзацами третім - шостим цього пункту.

За результатами розгляду на засіданні питань житлово-побутовою комісією приймаються рішення (п. 2.13 Інструкції №792).

Відповідно до п. 3.1 Інструкції №792 усі питання, пов`язані із забезпеченням житлом співробітників, вирішуються за місцем перебування їх на обліку як осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідною житлово-побутовою комісією Центрального управління, органу закладу чи установи СБ України.

Рішення житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України приймається з урахуванням пропозицій житлово-побутових комісій підрозділів Центрального управління СБ України (у тому числі їх структурних підрозділів), штабу Антитерористичного центру СБ України, закладів та установ СБУ, зазначених в абзаці другому пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції.

Рапорти та заяви співробітників, осіб, звільнених із військової служби, членів їх сімей підлягають розгляду на засіданні житлово-побутової комісії у строк не більше одного місяця від дня їх надходження. При цьому загальний строк вирішення відповідною житлово-побутовою комісією питань, порушених у таких рапортах та заявах, не може перевищувати сорока п`яти днів (крім випадків розгляду питань зарахування на квартирний облік, рішення за якими приймаються у місячний строк з дня подання співробітником усіх необхідних документів).

За приписами п. 3.13 Інструкції №792 співробітники, які перебувають на обліку, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на обліку до одержання житла з державного житлового фонду та користуються правом позачергового одержання житла.

Співробітники, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

П. 3.15 Інструкції №792 визначено, що співробітники та члени їх сімей знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту;

засудження до позбавлення волі за вироком суду, що набрав законної сили, крім випадків звільнення від покарання чи відбування;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.17 Інструкції №792 перереєстрація співробітників, які перебувають на квартирному обліку, здійснюється щороку в період з 01 жовтня до 01 грудня. Під час перереєстрації перевіряються облікові дані співробітників. Перереєстрація проводиться з обов`язковим поданням особами, які перебувають на квартирному обліку, оновлених довідок про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім`ї.

У разі зміни житлових умов співробітники подають копії документів, передбачених пунктом 3.5 цього розділу, якими підтверджуються такі зміни. Після одержання вказаних документів житлово-побутові комісії визначають наявність підстав для подальшого перебування таких співробітників на квартирному обліку.

У разі якщо одержані під час перереєстрації співробітників, які перебувають на квартирному обліку, документи вказують на відсутність підстав для їх подальшого перебування на квартирному обліку, житлово-побутові комісії приймають рішення стосовно таких співробітників в порядку, встановленому законодавством та цією Інструкцією.

Згідно п. 4.3 Інструкції №792 співробітникам, які мають вислугу 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення за рахунок СБ України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.

Якщо у співробітника після отримання ним житла для постійного проживання повторно виникли підстави для поліпшення житлових умов, йому надається додаткове житлове приміщення з урахуванням наявної житлової площі або після передачі СБ України раніше наданого йому житла.

У разі наявності у співробітника та членів його сім`ї, які перебувають з ним на квартирному обліку, у приватній власності житла за попереднім місцем проживання, надання постійного житла за новим місцем служби здійснюється відповідно до статті 48 Житлового кодексу України (п. 4.4 Інструкції №792).

Відповідно до п. 5.1, 5.3, 5.7, 5.10 Інструкції №792 співробітники та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності за місцем проходження служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби житла для постійного проживання, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (відповідно до переліку таких населених пунктів, що визначається згідно із законодавством), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування співробітника на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.

Рішення про надання службового житлового приміщення подається до виконавчого органу районної, міської, районної в місті ради для оформлення спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення.

Забезпечення службовими житловими приміщеннями співробітників, переміщених по службі в іншу місцевість, здійснюється після надання ними довідок про відсутність службового житла за попереднім місцем служби, підписаної керівником відповідного підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи СБ України, штабу Антитерористичного центру при СБ України.

Пунктом 5.12 Інструкції №792 передбачено, що рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Рішення про виключення з числа службових житлових приміщень, наданих співробітникам підрозділів Центрального управління СБ України, приймається житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України на підставі пропозицій житлово-побутових комісій підрозділів Центрального управління СБ України та затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Рішення про виключення з числа службових житлових приміщень, наданих заступникам Голови СБ України, керівникам підрозділів Центрального управління, органів, закладів, установ СБ України, штабу Антитерористичного центру при СБ України, приймається Головою СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України.

Відповідно до п. 5.20-5.22 Інструкції №792 житлове приміщення виключається з числа службового у випадках:

якщо в Центральному управлінні, органі, закладі, установі СБ України, штабі Антитерористичного центру при СБ України СБ України відпала потреба в його використанні;

якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

За бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа:

а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше;

б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби;

в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення.

Факт проживання в службових житлових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся із заявою на ім`я начальника УСБУ у Вінницькій області з проханням виключити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових з одночасним зняттям з черги в УСБУ у Вінницькій області на отримання постійного житла.

Опрацювавши звернення ОСОБА_1 , відповідач листом від 12.10.2023 за №6439ві повідомив позивачу про відсутність правових підстав щодо виключення квартири із числа службових.

Надаючи оцінку такій відповіді відповідача, суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції № 792 та Порядку № 1081, розгляд питань, пов`язаних із житловим забезпеченням військовослужбовців, зокрема ініціювання питання про зміну статусу житлового приміщення, покладено на житлову комісію відповідного органу. Результати розгляду таких питань мають оформлюватися протоколом засідання комісії, який згодом затверджується відповідним наказом.

У свою чергу, лист-відповідь відповідача від 12.10.2023 не є належним актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень. У даному випадку відповідач, замість проведення встановленої процедури колегіального розгляду заяви на засіданні житлової комісії, обмежився наданням інформаційного повідомлення.

Така діяльність (бездіяльність) відповідача свідчить про ухилення від належного виконання своїх функцій та порушення принципу «належного врядування».

Суд наголошує, що коли закон передбачає конкретну процедуру та форму прийняття рішення (протокольне рішення комісії), заміна її листом довільної форми є недопустимою, оскільки позбавляє особу права на розгляд її клопотання у встановлений законом спосіб.

Оскільки оскаржувана відповідь, оформлена листом, не містить результатів розгляду справи житловою комісією та не є правомірним управлінським рішенням, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Однак, обираючи спосіб захисту у спірній ситуації, для повного захисту прав позивача, що призведе до відновлення його порушеного права колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов`язати Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області за встановленим порядком звернутися з клопотанням про виключення з числа службового житлового приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 січня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.09.2023.

Зобов`язати Управління Служби Безпеки України у Вінницькій області за встановленим порядком звернутися з клопотанням про виключення з числа службового житлового приміщення житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.