Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №572/428/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/428/26

1-кп/572/335/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю :

прокурора – ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни в режимі відео конференції кримінальне провадження №1-кп/335/26/572/428/26 (120251812000000746) про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.350 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 10 год. 30 хв. 17 грудня 2025 року, у невстановленому в ході досудового розслідування місці та спосіб, в порушення приписів, передбачених ст. 178 Цивільного Кодексу України, п. 1 Додатку № 1 (Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України), затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992, п.п. 2, 3, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п. 2.1, 2.3 Розділу 2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу придбав бойовий припас, наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 та зберігав її при собі.

В подальшому, ОСОБА_5 17 грудня 2025 року, у ранковий час, але не пізніше 10 год. 50 хв., у порушення вищезазначених приписів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, переніс при собі в чоловічій сумочці вказаний бойовий припас - наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 від місця проживання в АДРЕСА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_3 , а саме : до службового кабінету №32, де вказаний бойовий пристрій був вилучений працівниками поліції.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме : придбання, носіння, зберігання бойового припасу, без передбаченого законом дозволу.

В ході судового провадження обвинувачений вину у скоєнні інкримінованого діяння визнав повністю, обставини, вказані в обвинувальному акті в цій частині не заперечував.

Із наданого суду стороною обвинувачення витягу з ЄРДР вбачається, що 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_5 зареєстровано повідомлення із правовою кваліфікацією ч.1 ст.263 КК України – за фактом зберігання при собі предмету, зовні схожого на гранату РГД, що підтверджено відповідним рапортом про реєстрацію Сарненським РВП ГУ НП в Рівненській області повідомлення за даним фактом (а.к.п.1, 3).

В ході огляду місця події – території, розташованої по вул.Військова,20а м.Сарни Рівненської області, здійсненого на підставі письмової заяви керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що за вказаною адресою розташовано приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являє собою об`єкт під охороною з обмеженим доступом, огороджений по периметру металевим парканом із колючим дротом, вхід до якого здійснюється через металеву хвіртку. На вказаній території розташовано адміністративне приміщення, вхід до якого здійснюється через металоптастикові двері, за якими знаходиться чергова частина та контрольно-пропускний пункт. При огляді прилеглої до приміщення території на землі на відстані приблизно 10 метрів від лівого кута будівлі виявлено предмет зеленого кольору, схожий на гранату РГД (а.к.п.9, 10-15).

Вказані обставини додатково підтверджені актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів №1018 та актом знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують №265 від 17 грудня 2025 року, відповідно до яких при огляді групою спеціалістів-вибухотехніків території ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 , виявлено предмет зовні схожий на корпус ручної гранати типу «РГД-5» з маркувальними позначками на корпусі «27-75Т» та маркувальними позначеннями на зовнішній стороні важеля «8781УЗРТМ-2 583» та предмет зовні схожий на запал до ручної гранати типу «УЗРГМ-2», яку знешкоджено шляхом від`єднання запалу від корпусу гранати (а.к.п.17, 18).

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 в суді показав, що 17 грудня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений обвинувачений, який в одному із службових кабінетів заповнював документи. Потерпілий пояснив, що у обвинуваченого при собі була сумка, зміст якої ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_5 продемонструвати. Під час вказаних подій обвинувачений дістав із власної чоловічої сумки предмет, схожий на гранату, тримаючи який у руці, залишив адміністративне приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини, а саме – факт вилучення предмету, схожого на гранату саме із речей обвинуваченого, підтвердили в суді свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які на той час були присутні в тому ж службовому приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що і обвинувачений.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що в день, вказаний в обвинувальному акті, були задіяні до групи оповіщення, в зв`язку із чим перебували на території ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідки підтвердили, що ОСОБА_5 дійсно вийшов із адміністративного приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі ОСОБА_13 , при чому обвинувачений в руці тримав предмет, схожий на гранату.

Свідок ОСОБА_13 в суді пояснив, що у день описуваних подій, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 почув крики «граната», на які зайшов до одного із службових приміщень, де побачив обвинуваченого із предметом у руках, який свідок ідентифікував як гранату.

Зі слів свідка – саме він супроводжував ОСОБА_5 на вулицю із вказаного приміщення, де вилучив у нього вказаний вище предмет.

Із висновку експерта №СЕ-19/118-25/18842-ВТХ від 18 грудня 2025 року проведеної в межах даного кримінального провадження судової вибухово-технічної експертизи, встановлено, що надані на експертизу об`єкти, вилучені 17 грудня 2025 року під час огляду місця події, є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та засобом підриву (підривачем), уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2. При конструктивному поєднанні корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та запал дистанційної дії УЗРГМ-2 утворює наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка належить до бойових припасів (а.к.п.69, 70-78).

З огляду на досліджені судом докази, які визнаються відповідно до ст.ст.85,86 КПК України, судом належними, допустимими і достатніми, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

По місцю проживання Сарненською міською радою ОСОБА_5 характеризується як особа скарг та заяв відносно якого та матеріалів про адміністративні правопорушення до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сарненської міської ради не надходило.

За місцем останнього працевлаштування – Сарненським РВП ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_5 також загалом характеризується позитивно, як особа, що виконувала функціональні обов`язки відповідно до посадової інструкції, конфліктних ситуацій у колективі не провокував.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, як в ході досудового, так і в ході судового провадження не встановлено.

Суд, враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, визначене санкцією частини статті, за якою його притягнуто до відповідальності, обравши покарання у виді позбавлення волі.

Однак, з огляду на наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи дані про особу винного, який по місцю проживання та останнього місця працевлаштування характеризується позитивно, репутацію ОСОБА_5 який вперше приягується до кримінальної відповідальності - із звільненням від призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Одночасно, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що перебуваючи в службовому кабінеті №32 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_3 , 17 грудня 2025 року, приблизно о 10 год. 50 хв., ОСОБА_7 , заступник начальника ТЦК та СП - начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з ОСОБА_13 , інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 - т.в.о командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким присвоєні військові звання, будучи військовослужбовцями, яким видано військові квитки, будучи наділеними службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації за особливий період, здійснювали оформлення матеріалів відносно ОСОБА_5 , щодо проведення мобілізаційних заходів, відповідно до Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

В цей же час, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували у військовому однострої з знаками розрізнення, усвідомлюючи, що останні перебувають при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловив усні погрози - застосування гранати, при чому, з метою надання своїм погрозам ознак реальності та невідворотності, взяв зі своєї сумки наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 та, тримаючи її в руках, на законні вимоги службових осіб ТЦК та СП не реагував, натомість демонстрував намір приведення гранати в дію, чим вчинив погрозу вбивством щодо службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , сприймаючи протиправні дії ОСОБА_5 , як реальну загрозу життю та здоров`ю, вивели останнього з адміністративного приміщення на вулицю, де ОСОБА_5 продовжував свої протиправні дії, шляхом висловлювання погроз в бік останніх, демонструючи при цьому наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, однак, був обеззброєний ОСОБА_13 , шляхом застосування фізичної сили.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у погрозі вбивством щодо службової особи, з метою припинення діяльності цієї службової особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.350 КК України.

Обвинувачений вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав частково – не заперечуючи факту наявності у нього при собі вказаного вище бойового припасу, загалом заперечив ту обставину, що він погрожував вбивством працівникам РТЦК та СП. Обвинувачений вказував, що у такий спосіб мав намір виключно безперешкодно залишити приміщення центру комплектування.

Наданий суду стороною обвинувачення витяг з ЄРДР від 17 грудня 2025 року доводить, що відносно ОСОБА_5 внесено повідомлення із правовою кваліфікацією ч.1 ст.350 КК України - за фактом погрози вбивством працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_13 (а.к.п.1).

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.350 КК України, характеризується прямим умислом і має спеціальну мету: припинити діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов`язок, або змінити її характер в інтересах то¬го, хто погрожує.

Надані суду копії посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_7 , військових квитків на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , а також наказів №83 від 20 липня 2021 року, №64 від 05 березня 2025 року, №36 від 05 лютого 2025 року, №335 від 01 грудня 2025 року, №304 від 31 жовтня 2025 року – доводять, що вказані особи дійсно є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , працевлаштовані, відповідно, на посадах : ОСОБА_10 – старшого стрільця з відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 – інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 – заступника начальника ТЦК та СП – начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наведені вище докази доводять, що ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 дійсно є службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільне небезпечне діяння визнається злочином.

Однією з цих ознак є суб`єктивна сторона злочину, що відображає процеси, які відбуваються у свідомості особи у зв`язку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння і його наслідків.

Дії, передбачені ч.1 ст.350 КК, вчинюються виключно у зв`язку зі здійсненням службовою особою своєї службової діяльності.

Отже, встановлення умислу та мети – припинення діяльності службовою особою, є невід`ємною частиною кваліфікації дій особи за відповідними статтями КК.

Разом із цим встановлення мотиву і мети вчинення особою певних дій, а саме – висловлювання погрози, є обов`язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК.

Згідно із обвинувальним актом – ОСОБА_5 інкриміновано вчинення певних дій саме з метою припинення виконання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 службових обов`язків.

Допитані судом свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повідомили суду, що 17 грудня 2026 року перебували у складі групи оповіщення із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час чого отримали повідомлення щодо ОСОБА_5 , яке, ймовірно, надійшло від сусідів останнього.

В зв`язку із наведеним було прийнято рішення прослідувати до квартири ОСОБА_5 , в ході бесіди із яким було встановлено, що останній перебуває у розшуку як порушник військового обліку. Після цього, обвинуваченому присутніми під час цього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було запропоновано проїхати із групою оповіщення, на що останній погодився.

Після того, як обвинувачений сів до автомобіля з групою оповіщення, було вирішено проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аналогічні покази дали в суді свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які входили до групи оповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наданий суду план, затверджений начальником Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області, доводить що 17 грудня 2025 року до роботи груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з працівниками Сарненського РВП з метою виконання законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», постанови КМУ №560 від 16 травня 2025 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», з метою посилення заходів, щодо встановлення місцезнаходження осіб, які ухиляються від військового обліку та призову на військову службу під час мобілізації задіяно працівників Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області ПОГ ВВзГ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.к.п.82).

Організація роботи груп оповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 визначена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №811 від 16 грудня 2025 року, додатком до якого визначено наступні маршрути для груп оповіщення, яким є громадські місця, місця масового скупчення людей населених пунктів Рівненської області Сарненська ОТГ(м.Сарни, с.Люхча, с.Глушиця, с.Стрільськ, с.Любиковичі).

Вказані вище свідки не змогли повідомити – в зв`язку із чим група оповіщення в порушення вимог наказу №811 від 16 грудня 2025 року перевіряла ОСОБА_5 за місцем його проживання.

Матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 не містять доказів обставинам, на які посилались свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 (відсутня інформація щодо повідомлення відносно ОСОБА_5 , для перевірки якого за версією свідків вони прибули до помешкання обвинуваченого, відсутні докази складання будь-яких процесуальних документів з цього приводу, а також відсутня інформація щодо того, що ОСОБА_5 станом на 17 грудня 2025 року взагалі був порушником військового обліку).

Процесуальні документи щодо затримання ОСОБА_5 як порушника військового обліку суду також не надані. Свідки не змогли повідомити – хто саме ініціював доставлення ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, сторона обвинувачення залишила поза увагою ту обставину, що обвинувачений був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 з грубим порушенням прав людини – без жодних правових підстав, отже, незаконно утримувався в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких умов суд не може погодитись із тим, що вимоги працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_5 певною мірою були законними.

Крім цього, обвинувачення не містить чіткої вказівки – які саме дії в межах наданих суду функціональних обов`язків вчиняв потерпілий ОСОБА_7 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , на припинення яких були спрямовані погрози останнього.

Так, допитаний судом потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що він перебував у кабінеті, що межує із приміщенням, в якому 17 грудня 2025 року перебував ОСОБА_5 , що був доставлений групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 як порушник військового обліку, який на той момент заповнював документи (анкету та заяву). Оскільки потерпілий завжди спостерігає за психологічним станом осіб, що перебувають у приміщенні РТЦК, у нього виникло певне передчуття, що обвинувачений може мати при собі заборонені речі, в зв`язку із чим ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_5 пред`явити вміст належної останньому сумки, із якої обвинувачений дістав предмет, схожий на гранату та повідомив, що він залишає адміністративне приміщення РТЦК та СП.

В даному випадку потерпілий визнав, що не має повноважень на проведення огляду осіб, які з`являються до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, слід зауважити, що бойовий припас обвинувачений дістав не за власною ініціативою, а на вимогу потерпілого, що суперечить обгрунтуванню обвинувачення щодо того, що гранату обвинувачений дістав цілеспрямовано з метою припинення певних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у погрозі, зміст якої чітко визначений законом, в даному випадку, у погрозі вбивством. Погроза, про яку йдеться у ст. 350 КК України, може мати місце як до, так і під час здійснення службової діяльності чи виконання громадського обов`язку Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома службової особи. Погроза службовій особі — це цілеспрямований вплив.

Як потерпілий, так і інші свідки заперечували факт висловлення будь-яких погроз з боку обвинуваченого.

Потерпілий та свідок ОСОБА_13 повідомили суду, що сприймали саму ситуацію, як таку, що загрожує усім присутнім на той час у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 виключно в зв`язку із наявністю небезпечного предмету.

Вказані обставини не можуть бути розцінені судом як погроза вбивством конкретній посадовій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки така погроза стосовно потерпілого не висловлювалась.

На доведення вказаних обставин свідчать покази допитаних судом свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пояснили, що працюють у Сарненській міській раді, через що 17 грудня 2025 року перебували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та здійснювали звірку військовозобов`язаних. В цей же час у цьому ж приміщенні перебував ОСОБА_5 , який заповнював надані йому бланки заяв. Свідки підтвердили, що під час того, як обвинувачений заповнював документи, до нього підійшов ОСОБА_7 та почав перевіряти вміст сумки обвинуваченого, в якій виявив гранату. Як після виявлення гранати, так і до цього, обвинувачений сидів мовчки, жодних погроз будь-кому не висловлював.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив в суді, що був свідком того, як ОСОБА_13 супроводжував ОСОБА_5 , в руках якого був предмет, схожий на гранату, з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 на подвір`я. Під час цього ОСОБА_5 жодних погроз будь-кому не висловлював.

Допитаний судом свідок ОСОБА_13 пояснив, що 17 грудня 2025 року в складі групи доставляв обвинуваченого до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останній заповнював бланки документів. Свідок підтвердив, що не перебував постійно у приміщенні, де знаходився ОСОБА_5 , заходив туди час від часу. Коли перебував в іншому приміщенні почув, що хтось вигукнув «гарната», в зв`язку із чим повернувся до кабінету, де був обвинувачений. В цей час обвинувачений вже тримав в руці предмет, який свідок ідентифікував як гранату, в зв`язку із чим вивів обвинуваченого на вулицю.

Свідок вказує, що вже на вулиці він провокував обвинуваченого на підрив гранати, оскільки впевнився, що той не вміє поводитись із бойовим припасом.

Із протоколу огляду від 17 грудня 2025 року відеозапису, знятого з боді-камери працівника поліції, на підставі постанови слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, відповідно до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від цього ж числа – судом встановлено, що 17 грудня 2025 року на подвір`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувається суперечка між обвинуваченим та працівником поліції ОСОБА_12 , на вимогу якого передати гранату ОСОБА_5 відмовляється. В подальшому вказаний предмет із застосуванням фізичної сили вилучений у обвинуваченого ОСОБА_13 (а.к.п.34, 35, 36-43).

Жодних погроз вбивством при цьому ОСОБА_5 на адресу присутніх осіб або інших службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачений не висловлював.

Суд вважає, що в даному випадку дії обвинуваченого охоплюються складом ч.1 ст.263 КК України та додаткової кваліфікації за ч.1 ст.350 КК України не потребують.

Отже, досліджені судом докази є недостатніми для констатації поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.350 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із вимогами ч.1 ст.91 КПК України – у кримінальному провадженні підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обов`язок доказування наведених вище обставин, згідно із ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Стороною обвинувачення перед судом не доведено поза розумним сумнівом тих обставин, що обвинувачений умисно, з метою припинення діяльності погрожував працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із вимогами ч.4 ст.17 КПК України та ст.62 Конституції України – усі сумніви щодо доведеності особи тлумачаться на користь такої особи.

Враховуючи наведене, суд, заслухавши покази обвинуваченого, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, належність та допустимість яких визначена судом відповідно до ст.ст.85, 86 КПК України, дійшов висновку щодо необґрунтованості обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.350 КК України – в зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного вище злочину.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України – обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст.284 КПК України – якщо обставини, передбачені п.п.1, 2 частини 1 цієї статті (встановлена відсутність події або складу кримінального правопорушення) виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Таким чином, обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст.350 КК України слід виправдати, за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов`язків : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази : корпус наступальної осколкової ручної гранати типу «РГД-5» та засіб підриву (підривач), уніфікований запал дистанційної дії «УЗРГМ-2», які знаходяться на зберіганні в Сарненському РВП ГУНП в Рівненській області – знищити.

На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_6 1337 грн. 10 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.

ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати за пред`явленим йому обвинуваченням, а саме : у погрозі вбивством щодо службової особи, з метою припинення діяльності цієї службової особи - за відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.350 КК України, провадження у цій частині закрити.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою – скасувати, звільнивши останнього з-під варти в залі суду.

На вирок може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя