Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №536/1801/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1801/25

Провадження № 2/536/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Волошиної А.В., за участю відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ? ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 101244371 від 05 травня 2021року у сумі 33530, 00 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову вказували, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , було укладено електронний договір № 101244371, за умовами якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 7 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, а відповідачка свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати відсотків і інших платежів не виконала, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість.

У подальшому, а саме, 19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ, відповідно до вимог якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, станом на день відступлення права вимоги, утворилася заборгованість у розмірі – 33530, 00 грн., яка складається із: 7 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 25200, 00 грн. - заборгованість за процентами та 1330,00 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 536/1801/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, завчасно подав до суду клопотання, де просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з неї на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 000 грн., заборгованість за відсотками – в сумі, яку обрахувати у межах строку кредитування, в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити. Пояснила, що дійсно укладала з ТОВ «Мілоан» кредитний договір та отримала на підставі цього договору в кредит грошові кошти в сумі 7 000 грн. Проте на той час вона перебувала в скрутному матеріальному становищі та не мала змоги погасити кредит та сплатити відсотки.

Вислухавши відповідачку ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

05 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір про споживчий кредит № 101244371, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000,00 грн., строком кредитування 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів – 04.06.2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом: 4200 грн., які нараховуються за ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

За п. 4.2. договору вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 101244371 від 05 травня 2021 року сторони затвердили Графік платежів та орієнтовну вартість кредиту.

За даним Графіком, відповідач зобов`язався погасити суму кредиту в розмірі 7 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 4200,00 грн. та комісію за надання кредиту в розмірі 1 330,00 грн.

До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Далі, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 7 000 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою було укладено договір про споживчий кредит № 101244371 від 05 травня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) W22306.

Укладений договір про споживчий кредит було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 7 000 грн., відповідно до умов п. 1.2. договору на його банківську картку, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Факт перерахування грошових коштів відповідачу у розмірі 7 000,00 грн. не заперечується відповідачем та підтверджується платіжним дорученням № 27364013, від 05 травня 2021 року.

19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

19 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв від ТОВ «Мілоан» Реєстр боржників.

Договір про споживчий кредит № 101244371, укладений 05 травня 2021 року з ОСОБА_1 вказаний у Реєстрі боржників за порядковим № 2609.

Так, згідно наявного у справі витягу реєстру боржників за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 33530,00 грн., яка складається з: 7 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 25200,00 грн. заборгованості за процентами та 1 330,00 грн. боргу по комісії.

Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» відповідно до укладеного договору про відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т від 19 серпня 2021 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 33530,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір споживчого кредиту з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором позичальнику у електронному смс-повідомленні, що свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом форми правочину.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Судом встановлено, що позичальник надав кредитні кошти відповідачу, якими останній користувався, однак борг не погасив, що вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення, надані ТОВ «Мілоан».

Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання договором про споживчий кредит, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

13 червня 2025 року позивач направив відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість за договором у розмірі 33530, 00 грн. протягом 3 днів, яка залишилася поза увагою відповідача.

Як вбачається із розрахунку первісного кредитора – ТОВ «Мілоан», останнім були нараховані проценти за користування кредитом по 03 серпня 2021 року включно.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом складають: 4 200,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 05.05.2021 року (строк кредитування). Дата повернення кредиту – 04.06.2021 року.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складав 30 днів.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 4200,00 грн. (п. 1.5.2), виходячи із суми наданого кредиту у 7 000,00 грн., строку кредитування 30 днів та відсоткової ставки 2,00% за кожен день користування кредитом.

Отже, сума процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4200,00 грн. (7 000,00 грн./100% х 2,0% х 30 днів), тобто в межах строку кредитування.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд виходить із наступного.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд вважає, що відповідно до п. 1.4 договору про споживчий кредит № 101244371 від 05.05.2021 року термін повернення кредиту визначено 04.06.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам після 04.06.2021 року відсутні.

Так, згідно п. 2.3.1 договору, доказів того, що строк кредитування відповідача був пролонгований позивачем відповідно до цього пункту договору суду не надано, також не надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), відповідно до розрахунків заборгованості нарахування процентів у відповідності до статті 625 ЦК України позивачем не здійснювалось.

Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2. договору).

У справі відсутні докази виконання кредитором умов п. 4.2 договору, пов`язаного з пролонгацією договору, направлення відповідної вимоги боржнику, що з урахуванням змісту договору виключає підстави до стягнення відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 дійшла висновку, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після 04.06.2021 року у розмірі 21 000,00 грн. (25200,00 – 4200,00) задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення комісії на надання кредиту у розмірі 1 330,00 грн., суд виходить із наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно ч.1 ст.11 вище зазначеного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вказав, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що відповідач звертався до первісного кредитора – ТОВ «Мілоан» частіше, ніж один раз на місяць за отриманням інформації про стан кредитної заборгованості, а отже суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 оплати за обслуговування кредиту.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 101244371 від 05 травня 2021 року в загальному розмірі 11 200, 00 грн., що складається із: 7 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 4200,00 грн. - заборгованості за процентами. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надавалася адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги № 0605 від 06.05.2025 року.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем, крім копії вищевказаного договору про надання правничої допомоги, надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Усенко М.І., ордер, акт № 1509 наданих послуг від 23.06.2025 року, згідно якого сума наданих послуг по справі боржника ОСОБА_1 складає 7 000 грн., детальний опис наданих послуг до вказаного вище акта.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу у цій справі в розмірі 7 000 грн.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 33, 7 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101244371 від 05 травня 2021 року в сумі 11 200, 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000, 00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 4200, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 816, 20 грн., сплачений при подачі позову, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2359, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал (ЄДРПОУ 35234236, IBAN НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк»), місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська