Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №397/341/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/341/26

н/п : 2/397/473/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.04.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Волошаненко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту № 78889594 в розмірі 40059,00 грн., судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»(далі ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 78889594, який підписано електронним підписом відповідача та на підставі якого останній отримав кредитні кошти на умовах визначених договором. 03.07.2023 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 за умовами якого останнє набуло право вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором позики № 78889594 від 19.04.2023 укладеним між ТОВ «1 БАНК» та відповідачем. У подальшому, 05.12.2025 між ТОВ «1 БАНК» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 40059,00 грн., з яких: 12000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 28059,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву. Даною ухвалою за клопотанням представника позивача також витребувано в АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки та факту зарахування останньому грошових коштів (а.с. 9-10).

Реалізовуючи своє право на подання відзиву, відповідач 31.03.2026 направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог зазначив, що у період з 29.11.2019 по 18.06.2024 він проходив військову службу за контрактом. У період з 12.10.2023 по 12.10.2023 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Харківській області (н.п. Лиман Перший). 20.10.2023 отримав поранення виконуючи бойове завдання під час захисту Батьківщини. Зазначає, що 25.03.2026 на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) звертався до відповідача з наданням інформації та підтверджуючих документів та просив здійснити перерахунок суми. 26.03.2026 на електронну адресу надійшло підтвердження отримання звернення, однак станом на момент написання відзиву жодної відповіді не надходило. Також, звертає увагу суду на неправильний розрахунок боргу, а саме: позивач у розрахунку заборгованості вказує суму 40059,00 грн., яка не відповідає дійсності, оскільки не врахована оплата в розмірі 4941 грн. Позивачем надано не вірний розрахунок суми кредиту, оскільки суттєво завищені відсотки. Згідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальна денна процентна ставка — 1%, проте в розрахунках відображено 2, 4% у період з 10.05.2023 (а.с. 25-35).

Також, реалізовуючи своє право на подання відповіді на відзив, 01.04.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник відповідача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначила, що доводи відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на те, що положення ч. 15 ст. 14 Закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються. З копії документів які долучено відповідачем та з наданих ним письмових пояснень вбачається, що відповідач проходить військову службу за контрактом, а також додані документи не встановлюють періоду проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів. У матеріалах справи не підтверджено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого. Відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 19.04.2023 по 07.08.2023 (період нарахування процентів за договором позики № 78889594), а отже на думку позивача доводи відповідача, враховуючи документи надані на даному етапі, не заслуговують до уваги.

14.04.2026 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначив, що позивач вводить суд в оману, так як згідно вищевказаного Закону пільги мають «інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції…» (а.с. 47-48).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у відповіді на відзив просила розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі (а.с. 37 зворот.).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у запереченні на відповідь на відзив просив справу розглянути без його участі (а.с. 48).

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що 19.04.2023 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 78889594, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. Згідно умов договору, а саме п. 2.1, 2.2, 2.3, відповідач отримав кредит у сумі 12000,00 грн., строком на 20 днів починаючи з 19.04.2023 по 09.05.2023, процентна ставка (базова)/день 2,5. Знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 1%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) – 2,70%, пеня %/день (не застосовується в період карантину) – 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 2686,49%, орієнтовна загальна вартість позики, у грн. - 14400,00 грн.

19.04.2023 відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 12.01.2026, а також інформацією наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 13.03.2026 (а.с. 44-45).

Згідно розрахунку здійсненого ТОВ «1 БАНК», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 78889594 від 05.09.2023 становить всього: 40059,00 грн., в тому числі 12000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 28059,00 – сума заборгованості за процентами.

03.07.2023 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 034-030723, згідно з умовами якого ТОВ «1 БАНК» відступило за плату, а ТОВ «Сіроко Фінанс» прийняло належні ТОВ «1 БАНК» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимог № 05/09/23 від 05.09.2023 до вказаного договору факторингу ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 в розмірі 40059,00 грн., в тому числі 12000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 28059,00 – сума заборгованості за процентами.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило за плату, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» прийняло належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з реєстром прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 до вказаного договору факторингу ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 в розмірі 40059,00 грн., в тому числі 12000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 28059,00 – сума заборгованості за процентами.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Як вбачається з ч.ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати його умови.

Таким чином, судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої обов`язки за кредитним договором, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Відповідач у період з 29.11.2019 по 18.06.2024 проходив військову службу за контрактом. З 12.10.2023 по 12.10.2023 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, а також отримав травму (поранення, контузію, каліцтво). 25.03.2026 відповідач звернувся до позивача з заявою про перерахунок суми боргу та звільнення його від штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитним договором на підставі ст. 15 Закону (а.с. 27-30, 32-35).

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону, під час особливого періоду, який триває з 18.03.2014, військовослужбовцям, які беруть участь у захисті України, не нараховуються проценти за користування кредитом, крім кредитів на житло чи автомобілі. Оскільки кредит, отримано 19.04.2023 на власні потреби, а не на житло чи автомобілі, нарахування відсотків під час військової служби відповідача є неправомірним.

Закон не покладає на військовослужбовця обов`язок повідомляти кредитора про свій статус для застосування пільг, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за кредитним договором № 78889594 в розмірі 12000,00 грн. за тілом кредиту, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування відсотків через статус військовослужбовця є обґрунтованими, оскільки пільги за пунктом 15 статті 14 Закону мають «інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції…», тобто і відповідач, що підтверджено відповідними документами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 40059,00 грн. Позов задоволено частково на загальну суму 12000,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 12000,00 грн.

Отже, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 798, 72 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до договору про надання правової допомоги № 22-08/25ДІЛ від 22.08.2025, акту наданих послуг № 5-ДІЛ від 22.08.2025, акта приймання – передачі справ на надання правничої допомоги платіжної інструкції № 579938009.1 від 16.01.2026, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 4500,00 грн.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі №712/1720/19.

Поряд із цим, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так як, відповідач не заявляв клопотання про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, такі витрати в розмірі 4500,00 грн. також необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок заборгованості за кредитним договором № 78889594 від 19.04.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 798(сімсот дев`яносто вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ТОВ «Деал Фінанс Груп», 08205, адреса: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ – 44280974.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса: 01001, Київська область, місто Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5, довіреність від 18.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО