Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №522/28173/25-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/28173/25-Е

Перша інстанція: суддя Науменко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року у справі № 522/28173/25-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовив в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 вказала, що спірна постанова не була розміщена під лобовим склом її автомобіля. При цьому фотографія, надана відповідачем, не є належним доказом на підтвердження виконання Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Поряд із цим апелянтка вказує, що на її звернення та до матеріалів справи долучено дві різні за формою та змістом постанови, які винесені від однієї дати та під одним номером. Крім того, спірна постанова не містить доказів правопорушення, посилання на адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу, а також посилання на конкретні норми Правил дорожнього руху, які могли бути порушені позивачкою.

ОСОБА_1 також наголошує на відсутності доказів на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення. У свою чергу, апелянтка вважає, що надані відповідачем докази не є належними та допустимими, адже до суду подані копії. Крім того, фотофіксація була здійснена на несертифікований пристрій.

Позивачка також звертає увагу на те, що нею було спростовано факт здійснення зупинки за адресою: м. Одеса, вул. Італійська, 69, як це було вказано у спірній постанові. Водночас суд першої інстанції не надав зазначеному доводу належної оцінки.

Враховуючи вищевикладене, апелянтка просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представником Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надано відзив на апеляційну скаргу. Так, відповідач наголошує, що спірна постанова містить усі необхідні реквізити. Окремо відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку здійснювати фотофіксацію факту розміщення постанови на транспортному засобі. Посилання апелянтки на те, що місце вчинення правопорушення відрізняється від зображень на фотознімках, розміщених у мережі Інтернет, відповідач вважає помилковими, оскільки зазначені знімки датовані 2011 роком.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, дійшов наступних висновків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2025 року о 12 год. 33 хв. інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініним С.М. було винесено постанову серії ОДП № 8016303 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. Згідно зі змістом постанови, позивачці інкримінується порушення правил зупинки та стоянки транспортного засобу «AUDI Q5» (д/н НОМЕР_1 ) безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території за адресою: м. Одеса, вул. Італійська, 69, що було кваліфіковано за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із спірної постановою, позивачка звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, Приморський районний суд м. Одеси вказав, що зі спірної постанови вбачається, що позивачка здійснила зупинку в забороненій зоні, а саме ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій або безпосередньо в місці виїзду. Суд вказав, що оскаржувану постанову складено 04.11.2025 о 12:33:19. Надані відповідачем фотокартки з місцем розташування автомобіля позивачки містять помітку про дату та час, а саме: 04.11.2025 року о 12:32:25. А тому, аналізуючи зазначені докази, місцевий суд дійшов висновку, що позивачкою дійсно порушено вимоги п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху України. Також з фотографій фіксації правопорушення вбачається, що копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності розміщено під лобовим склом транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Пунктом 15.1 ПДР України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п. 15.2 ПДР України).

Пунктом 15.9 ПДР України встановлені випадки, коли зупинка транспортного засобу забороняється.

Так, згідно з пп. «и» п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, колегія суддів зазначає, що відповідачем на підтвердження факту порушення позивачкою правил зупинки (стоянки) транспортного засобу, що зафіксовано у режимі фотозйомки, надано фотокопії зображення транспортного засобу, отриманих з різних ракурсів.

Дослідивши вказані докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані докази (матеріали фотофіксації) підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог пп. «и» п. 15.9 ПДР України, оскільки ці фотоматеріали надають можливість ідентифікувати транспортний засіб, встановити місце розташування транспортного засобу по відношенню до прилеглої території, а також те, що зупинка транспортного засобу здійснена на відстані менше 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території.

Посилання апелянтки на невідповідність зазначеного місця вчинення правопорушення фотознімкам, що містяться в мережі інтернет (Google maps), колегія суддів вважає необґрунтованим. По-перше на фотознімках відповідача зазначені координати вчинення адміністративного правопорушення, які чітко співпадають із адресою (м. Одеса, вул. Італійська, 69). Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що фотознімки в мережі інтернет (Google maps) датовані листопадом 2011 року. Водночас, правопорушення вчинено та зафіксовано 04.11.2025.

Отже, надані відповідачем докази, які у розумінні статті 51 КУпАП, є допустимими та підтверджують факт порушення позивачкою вимог пп. «и» п.15.9 ПДР України.

Суд критично ставиться до доводів апелянтки щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчиненого правопорушення.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судова колегія зауважує, що відповідно до примітки до статті 14-2 КУпАП України режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства чітко передбачено, що факт вчинення адміністративного правопорушення може бути підтверджено саме фотознімками.

При цьому, з наданих фотографій можна чітко ідентифікувати автомобіль, його номерний знак, а також факт вчинення правопорушення.

Крім того, безпідставними є доводи позивачки про недотримання інспектором з паркування вимог статті 279-1 КУпАП, оскільки у відповідності до наданої до суду фотофіксації убачається розміщення на лобовому склі транспортного засобу копії оскаржуваної постанови.

Щодо посилання ОСОБА_1 на існування двох різних за формою та змістом постанови, які винесені від однієї дати та під одним номером, колегія суддів вважає, що цей факт жодним чином не спростовує вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, колегія суддів зауважує, що у двох постановах наявні однакові обов`язкові реквізити.

Посилання апелянтки на відсутність необхідних реквізитів у спірній постанові, колегія суддів вважає помилковим, адже на веб ресурсі “Перевірка порушень правил зупинки” із зазначенням номеру транспортного засобу та номеру постанови про адміністративне правопорушення особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року у справі № 522/28173/25-Е, - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року у справі № 522/28173/25-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко