Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №420/19498/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19498/25

Перша інстанція суддя Бжассо Н.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Осіпова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 9839/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9840/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9841/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9842/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9844/1532240520 від 06 березня 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову в задоволення позову, так як у межах спірних правовідносин податковим органом належним чином не доведено факту отримання позивачем доходу від суб`єкта господарювання «FENIX INTERNATIONAL LTD», що здійснює свою діяльність у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

При цьому, апелянт зазначає, що інформація отримана відповідачем від ДПС України не доводить факту отримання ним доходів за кордоном та не є доказом у розумінні Податкового кодексу України.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про порушення порядку проведення податкової перевірки.

З іншого боку, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позову, оскільки податковим органом доведено факт отримання позивачем доходу за кордоном, а як наслідок правомірність оскаржуваних рішень.

При цьому, сторонами також додатково подано свої письмові пояснення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що листом Державної податкової служби України від 02 жовтня 2024 року № 27331/7/99-00-24-04- 03-07 (вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 4218/8 від 02 жовтня 2024 року) надіслано інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до якої громадянка ОСОБА_1 отримала дохід від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2022 року, у сумі 199 545,00 доларів США.

Згідно отриманої інформації компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії фізичною особою платником податків ОСОБА_1 отримано доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2022 року, у сумі 199 545,00 доларів США.

Тому, Головним управлінням ДПС в Одеській області засобами поштового зв`язку надіслано запит від 04 жовтня 2024 року № 13806/КПР/15-32-24-05-06 фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 про надання пояснень та копій первинних документів щодо походження грошових коштів та інформацію щодо їх оподаткування.

Запит Головного управління ДПС в Одеській області від 04.10.2024 №13806/КПР/15- 32-24-05-06 позивачкою отримано не було, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 10 жовтня 2024 року № 0600971396480 повернуто до контролюючого органу 29 жовтня 2024 року, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно пп. 20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 09 грудня 2024 року № 12788-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , з метою здійснення контролю своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд встановив, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 грудня 2024 року № 12788-п, направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивачки, однак, не було вручено останні та повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідь на запит та документи до перевірки позивачка не надала.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено акт № 3927/15-32-24-05-15/3747302328 від 31 січня 2025 року, згідно з яким встановлено порушення позивачкою:

- п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179 ПК України, в частині ненадання до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік та не задекларовано суму отриманого доходу у сумі 7 297 081,29 грн, як інші доходи;

- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. 164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 ПК України, в наслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 1 313 474,63 грн у 2022 році;

- пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 179.7 ст.179, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розд. ХХ ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір, у сумі 109456,22 грн у 2022 році;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів;

- пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, в частині ненадання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підставі акта перевірки податковим органом складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 9839/1532240520 від 06 березня 2025 року про нарахування податкового зобов`язання у розмірі 1 313 474,63 грн, нарахування штрафної санкції у розмірі 328 368,66 грн;

- № 9840/1532240520 від 06 березня 2025 року про нарахування податкового зобов`язання у розмірі 109 456,22 грн, нарахування штрафної санкції у розмірі 27 364,06 грн.;

- № 9841/1532240520 від 06 березня 2025 року про нарахування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн;

- № 9842/1532240520 від 06 березня 2025 року про нарахування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн;

- № 9844/1532240520 від 06 березня 2025 року про нарахування штрафної санкції у розмірі 8000,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як податковим органом доведено правомірність оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правові), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно п. 79.5 ст. 79 ПК України, за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

При цьому, згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

В свою чергу, згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 162 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

При цьому, згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, оподаткування іноземних доходів передбачає, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім: а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу; б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті; в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті; г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв`язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11-1 цієї статті».

Крім того, згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З іншого боку, згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Згідно п. 121.2 ст. 121 ПК України, ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 9839/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9840/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9841/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9842/1532240520 від 06 березня 2025 року, № 9844/1532240520 від 06 березня 2025 року, що надіслані ОСОБА_1 за наслідком проведення відносно неї податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки, висновки якої оформлено актом № 3927/15-32-24-05-15/3747302328 від 31 січня 2025 року.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи протиправний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає про відсутність правових підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом.

Між тим, як вбачається з аналізу вищевикладених норм матеріального права, податковий орган має право на призначення документальної перевірки за наслідком отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, зазначеною податковою інформацією, отриманою Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно позивача, є лист ДПС України від 02 жовтня 2024 року № 27331/7/99-00-24-04-03-07 з інформацією від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про факт отримання доходу позивачем від іноземного суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd».

В свою чергу, колегія суддів зазначає, згідно п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно п. 73.6 ст. 73 ПК України, інформація, що надійшла до контролюючих органів від компетентного органу іноземної держави відповідно до міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, є інформацією з обмеженим доступом.

Згідно п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

В даному випадку, отриманий Головним управлінням ДПС в Одеській області лист ДПС України від 02 жовтня 2024 року, який містив результати опрацювання інформації від компетентного органу іноземної держави та вказував на порушення позивачем податкового законодавства, на переконання колегії суддів, був належною підставою для направлення позивачу запиту про отримання інформації щодо таких порушень, а як наслідок підставою для призначення податокової перевірки позивача.

В свою чергу, щодо фактів надсилання позивачу запитів про надання своїх пояснень та документів, а також інформування позивача про проведення податковим органом його перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В даному випадку, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому, документальна позапланова невиїзна перевірка розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із зібраних матеріалів у справі, позивачу за 30 календарних днів, за адресою його реєстрації, направлено наказ про призначення перевірки, який був повернутий податковому органу 27 грудня 2024 року за закінченням терміну зберігання.

Аналогічним чином, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із зібраних матеріалів у справі, до призначення перевірки позивачу також направлявся запит про надання пояснень та документів.

В свою чергу, колегія суддів враховує, що у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом належним чином призначено та проведено перевірку позивача.

З іншого боку, щодо виявлених податковим органом порушень податкового законодавства з боку позивача, за наслідком проведення документальної перевірки позивача, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, як зазначено вище, фактичною підставою для призначення документальної перевірки позивача став лист ДПС України № 27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02 жовтня 2024 року, який містив результати опрацювання інформації від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

Так, у порядку міжнародної взаємодії, ДПС України отримано інформацію стосовно розміру одержаних доходів резидентами України (фізичними особами) від суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі «Only Fans» в мережі Інтернет, у 2022 році.

Зокрема, як вбачається зі зібраних матеріалів у справі, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала дохід від суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» у 2022 році, розміром 199 545,00 доларів США.

В свою чергу, в апеляційній скарзі зазначається, що відповідна інформація, отримана відповідачем від ДПС України, не є первинним документом в розумінні норм ПК України, а є лише листуванням між Державною податковою службою України та його територіальним управлінням, на підставі якого неможливо здійснити нарахування податкових зобов`язань позивачу.

Проте, колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи, оскільки вищевикладеними положеннями ПК України прямо передбачено можливість здійснення міжнародних запитів ДПС України, з метою отримання інформації від компетентного органу іноземної держави, з подальшим накопиченням та опрацюванням отриманої інформації для її безпосереднього використання під час виконання функцій та завдань, покладених на контролюючі органи.

Аналогічним чином, Положенням про Державну податкову службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227, прямо наділяє ДПС України повноваженнями організовувати та здійснювати взаємодію, обмін інформацією з компетентними органами іноземної юрисдикції (держави, території) згідно із законодавством, міжнародними договорами України (пп. 51 п. 4 Положення).

Алгоритм обміну такою інформацією на міжнародному рівні між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії визначено у ратифікованій Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10 лютого 1993 року.

Зокрема, ст. 27 Конвенції, у редакції Протоколу від 09 жовтня 2017 року, передбачає, що компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, яка є очікувано значимою для виконання положень цієї Конвенції або адміністрування чи виконання національних законів, що стосуються податків будь-якого виду та визначення, які стягуються від імені Договірних Держав або їхніх адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади тією мірою, якою оподаткування, згідно з такими законами, не суперечить цій Конвенції.

Відповідна норма також передбачає, що у випадках, якщо інформація запитується Договірною Державою, інша Договірна Держава для отримання інформації, стосовно якої здійснено запит, повинна застосувати всі свої заходи зі збору інформації навіть якщо ця інша Держава може не потребувати такої інформації для своїх власних податкових цілей.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що ДПС України, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, наділено повноваженнями на здійснення обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземної юрисдикції, з метою використання зібраної податкової інформації та результатів її опрацювання для виконання покладених на контролюючі органи функції та завдання.

При цьому, на підставі укладених від імені України міжнародних договорів, компетентні органи влади інших країн, зокрема Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, зобов`язанні надавати повну та достовірну інформацію у встановленому порядку на запит ДПС України.

Між тим, повертаючись до обставин даної справи, з урахуванням викладених судом висновків щодо міжнародного обміну податковою інформацією, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, відповідальним за справляння податків і зборів, за наслідком застосування всіх своїх заходів зі збору інформації у межах діючих процедур, на запит ДПС України отримано від суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» інформацію про установчі данні та виплачені доходи громадянам України, зокрема стосовно позивача.

При цьому, колегія суддів наголошує, що будь-яких вимог щодо оформлення податкової інформації про виплачені резидентам України доходи за кордоном, що отримується у порядку міжнародної взаємодії, ПК України не встановлює.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що отримана у порядку міжнародної взаємодії від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії інформація відносно позивача є податковою інформацією у розумінні ПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що у випадку, коли факт отримання резидентом України доходу на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії прямо підтверджений компетентним податковим органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, за наслідком проведення іноземним органом своїх внутрішніх процедур, відсутні підстави для неврахування такої інформації при виконанні ДПС України своїх функцій.

При цьому, на переконання колегії суддів, очевидним є той факт, що будь-яких первинних бухгалтерських документів у межах спірних правовідносин, які пов`язані з розміщенням позивачем фотографій та іншого аудіовізуального контенту на платформі «Only Fans» в мережі Інтернет, податковий орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії надати не міг.

В свою чергу, враховуючи стрімкий перехід світової економіки в мережу Інтернет та стрімке впровадження нових цифрових технологій щодо здійснення міжнародних валютних переказів, без використання міжнародної банківської системи, колегія суддів не приймає доводи апелянта про необхідність дослідження податковим органом виключено банківських документів для підтвердження правомірності нарахування спірних податкових зобов`язань.

З іншого боку, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин справи, колегія суддів, за наслідком дослідження наданих представниками податкового органу доказів на стадії апеляційного розгляду справи, сформувала висновок, що позивач є активним користувачем платформи «Only Fans» в мережі Інтернет, яка передбачає виплату грошової винагороди її користувачам за публікацію фотографій та іншого аудіовізуального контенту від розпорядника відповідної платформи - «Fenix International Ltd».

При цьому, колегія суддів відкидає можливість того, що компетентний орган Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії випадково чи помилково надав на запит ДПС України установчі данні та інформацію про позивача, без попередньої та добровільної передачі позивачем останніх платформі «Only Fans» за наслідком проходження відповідних процедур верифікації.

Враховуючи викладене, а також встановлені податковим органом обставини порушення позивачем податкової дисципліни у ході проведення відносно нього процедур податкового контролю, колегія суддів вважає, що позивач у межах спірних правовідносин свідомо ухилявся від виконання свого конституційного обов`язку щодо сплати податків і зборів, в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вказані висновки суду підтверджують правомірність оскаржуваних рішень податкового органу про нарахування позивачу податкових зобов`язань, а також правомірність рішень щодо застосування до позивача штрафних санкції за недекларування отриманих доходів та недотримання позивачем податкової дисципліни у ході проведення відносно нього процедури податкового контролю.

Крім того, колегія суддів не приймає посилань апелянта на положення п. 53-1.4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, які передбачаються, що не вважається податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом для визначення суми податкових зобов`язань платника податків, інформація, отримана контролюючим органом від іноземних компетентних органів відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та яка стосується фінансового рахунку або рахунків громадянина України, відкритих у фінансових установах іноземних юрисдикцій, якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа - громадянин України, не перевищує еквівалент 250 тисяч доларів США станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

В даному випадку, вказана норма не стосується інформації про отримані громадянами України доходів в інших країнах, а як наслідок вона не застосовується до спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що податковий орган мав встановити точну дату та суму кожної отриманої позивачем виплати у 2022 році, а не загальну суму виплат за 2022 рік, оскільки як зазначено вище, позивач, отримуючи відповідні виплати, уникає від виконання своїх зобов`язань щодо декларування та повідомлення контролюючому органу та суду відповідної інформації, а як наслідок, з урахуванням зібраних матеріалів у справі, колегія суддів не вбачає вказану обставину у якості підстави для визнання протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Між тим, з урахуванням кількості доводів та пояснень, що відображені в позовній заяві та апеляційній скарзі, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам позовної заяви та апеляційної скарги, якими не спростовано факту вчинення спірних порушень податкового законодавства, а також правильності висновків суду про залишення без задоволення позовних вимог.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року – без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян Ю.В. Осіпов