Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №346/4542/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4542/25

Провадження № 2/347/151/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав щодо малолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав щодо малолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у них з відповідачем народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю і перебувають на її утриманні.

Одруження та спільне життя з відповідачем виявилися невдалими.

Позивач стверджує, що через сімейні незгоди, різні характери та погляди на життя, сторони припинили спільне проживання та ведення господарства.

Відповідач систематично вчиняв домашнє насильство, а саме:

-ображав словесно дітей, позивачку та матір,

-застосовував фізичну силу до позивачки, дітей та її матері,

-доводив позивачку до спроби самогубства.

Спочатку позивач вважала, що сімейне життя покращиться та з метою того щоб їхні спільнідіти зростали у повноцінній сім`ї вона не зверталася до правоохоронних та інших державних органів з приводу вчинення чоловіком відносно неї домашнього насильства.

Однак, після чергової сварки позивач все ж таки звернулася у поліцію та подала заяву щодо неправомірних дій ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідного листа з Косівського РВП ГУНП.

Позивач зазначає, що згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 року шлюб між ними було розірвано.

Так як ОСОБА_3 не надавав ніякої матеріальної допомоги, позивач звернулася з позовом до суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання дітей. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2019 р. було вирішено стягувати з батька аліменти на утримання кожної дитини сторін по 1200 грн. щомісячно.

Тим не менше ОСОБА_3 постійно ухилявся від сплати аліментів та не допомагав дітям матеріально, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 206204,50 грн.

Позивач вказує, що відповідач у 2018 році вчинив тяжкий злочин і був засуджений, наразі він відбуває покарання у Коломийській ВК-41.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що після розлучення відповідач повністю самоусунувся від виховання дітей, лише кілька разів телефонував зі слідчого ізолятора, при цьому погрожував їй вбивством.

ОСОБА_3 не спілкується з сином та дочкою. Він добровільно і беззаперечно відмовляється від батьківських прав відносно його сина та дочки. Також виконання батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення повноліття, відповідач зовсім не виконує та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Батько за власним бажанням не цікавився так і надалі не цікавиться життям їхнього сина та дочки не виявляв бажання приймати участь у їхньому вихованні. Відповідач і в попередні роки не дуже охоче ставився до виконання своїх батьківських обов`язків а зараз взагалі самоусунувся від їх виконання. Він не вітає дітей ані зі святом Дня народження, ані зі святом ОСОБА_6 , Нового року, тощо.

У батька немає жодного батьківського інтересу та турботи, він не цікавився успіхами сина та дочки, станом здоров`я, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням.

Позивач зазначає, що з 2021 року діти перебувають у Польщі, де проживають з нею та відвідують школу. Діти навчаються у 2-А класі. Матір працює та бездоганно виконує свої материнські обов`язки. Діти доглянуті, веселі та мають необхідне приладдя й підручники. Ці факти підтверджується листом який додається на польській та українській мові.

Позивач стверджує, що дбає про дітей, повністю опікувалася потребами своїх дітей, та й надалі піклується про сина та дочку, займається вихованням, розвитком та їхнім здоров`ям, що підтверджується медичними довідками з м. Піла.

Всі питання щодо виховання сина та дочки вирішуються позивачем самостійно без участі відповідача, так як останній жодної участі у вихованні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не приймає, не виконує жодного з покладених законом на батьків обов`язків, не бере будь-якої участі у їхньому вихованні. Фактично запис про батька у свідоцтві про народження дітей є лише юридичною формальністю.

В той же час позивач вказує, що нею не створювалися ніякі перешкоди у спілкуванні відповідачу з сином та дочкою. ОСОБА_7 сам вирішив самоусунутися від виховання своїх дітей.

Відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні сина та дочки, оскільки перешкод чи заборон щодо побачень з ними йому ніхто не чинив і не чинить.

На переконання позивача зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що й має місце в даній ситуації та підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Як уже було зазначено позивачем всі питання щодо виховання сина та дочки вона вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають все для нормального проживання. Діти знаходяться на повному утриманні позивачки. Відповідач не спілкується з сином та дочкою навіть в мінімальному обсязі. Для розвитку своїх дітей позивач прикладає всі свої зусилля та можливості.

Відповідач ухиляється від спілкування з дітьми без поважних на це причин протягом значного періоду часу, свідомо не виконує свої обов`язки по вихованню дітей, а тому позивач вважає, що є всі підстави для позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Саме з таких причин у позивача з`явилась необхідність звернутись до суду із питанням про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Косівського районного суду від 14.11.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з повідомленням учасників справи. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви.

Представник третьої особи подала до суду заяву із проханням справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки невідомі, заяв, що перешкоджають розгляду справи не надходило, у визначений судом строк відзив на позов не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.

18.12.2025 року на вимогу суду надійшов лист №2/3/1-6537 ДУ «Коломийської виправної колонії (№41)», за змістом якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відбуває міру покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» з 10.09.2024 року по даний час (а.с.83-84).

Отже, суд вважає за можливе в порядку ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, мотивуючи тим, що відповідач не бере часті у вихованні та утриманні дітей сторін, не виявляє зацікавленості життям та потребами дітей, не спілкується із ними, маючи таку можливість; діти відповідача не пам`ятають та втратили із ним емоційний та психологічний зв`язок; сам відповідач вчиняв домашнє насильство та погрожував вбити позивача та дітей; у випадку позбавлення батьківських прав останнього ОСОБА_1 зможе самостійно визначати долю дітей і в майбутньому ОСОБА_3 не зможе претендувати на його матеріальне забезпечення за рахунок його дітей, на що він не заслуговує.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що її донька ОСОБА_1 говорила їй, що ОСОБА_3 жорстоко із нею поводиться. Перша дитина народилася недоношеною внаслідок побиття позивача відповідачем. Тричі вона їздила забирати ОСОБА_1 від відповідача, але той її не відпускав, погрожуючи фізичною розправою. Коли сину сторін - ОСОБА_9 виповнився 1 місяць – ОСОБА_3 змушував ОСОБА_1 повісити її старшу дочку, а потім повіситись самій. ОСОБА_1 повісилась, але ОСОБА_3 сам її зняв, бо завадили колядники. Сторони жили разом близько 3-х років до 2018 року та мають двох дітей: ОСОБА_9 віком 10 років та ОСОБА_10 віком 9 років. Відповідач жорстоко поводився по відношенню до ОСОБА_1 , її старшої дочки та сина ОСОБА_9 . ОСОБА_1 зверталась до поліції з приводу протиправних дій ОСОБА_3 . ЇЇ до спілкування із ОСОБА_1 відповідач не допускав. ОСОБА_3 не спілкувався із дітьми близько двох років. Кілька разів відповідач телефонував з місць позбавлення волі, але діти не бажають із ним спілкуватися та вже не згадують про нього. Відповідач ніколи не приймав участі у вихованні дітей сторін та у їх утриманні.

Згідно ст. 150 СК України: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Частиною 2 ст. 155 СК України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 23.12.2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_3 , а мати ОСОБА_1 (а.с.9). Також згідно з копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 20.01.2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_3 , а мати ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.12).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2019 року ухвалено з ОСОБА_3 стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі по 1200 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття (а.с.13).

За змістом копії довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 народилася та зареєстрована в с. Середній Березів Косівського району Івано-Франківської області (а.с.8).

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 народився та зареєстрований в с. Середній Березів Косівського району Івано-Франківської області (а.с.10).

Зі змісту долученої копії заяви ОСОБА_3 вбачається, що він дав свою згоду на тимчасовий виїзд за кордон малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Відповідно до копії листа від 19.07.2025 року №121306-2025 на запит адвоката В. Атаманюка Косівським РВП ГУНП в Івано-Франківській області надано відповідь про те, що згідно інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у Косівському РВП ГУНП в Івано-Франківській області в період з 01.01.2015 по 01.09.2018 зареєстроване 1 звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо неправомірних дій ОСОБА_3 (а.с.14).

Копією довідки №27494/25.8-24/04 від 22.07.2025 виданою Косівським відділом державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області доводиться факт заборгованості у ОСОБА_3 по сплаті аліментів станом на 21.07.2025 року, яка становить 206204,50 грн. (а.с.17).

Позивач належним чином піклується про своїх дітей, забезпечує належні умови їх проживання, навчання, розвитку, виховання та їх здоров`я, що підтверджується копіями фотографій (а.с.18-26), медичного висновку №211.2024 та довідок (а.с.27-32).

Довідкою від 29.06.2025 року Початкової школи №1 імені С.Сташиця в м.Піла підтверджується, що діти сторін навчаються у вказаному закладі, їх мати бездоганно виконує свої материнські обов`язки, діти не говорять про батька, у догляді за дітьми матері допомагає їх старша сестра ОСОБА_11 (а.с.33-34).

За змістом висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 службою у справах дітей Яблунівської селищної ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 15.10.2025 року №5-9/2025: батько дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_3 не цікавиться життям, здоров`ям, духовним розвитком і вихованням дітей не бере участі їх утриманні, не сплачує аліменти, неодноразово поліція прибувала на виклики ОСОБА_1 в дану сім`ю, яка скаржилася на поведінку ОСОБА_3 , що проявлялася у систематичних образах, погрозах їй та дітям, а також її дочці від попереднього шлюбу та її матері; наразі ОСОБА_3 відбуває покарання за тяжкий злочин (вбивство), його поведінка до вчинення злочину була антисоціальною (крадіжки, домашнє насильство), що може нашкодити дітям, тому служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей сторін (а.с.136-138).

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»: позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На наявність вини як складової від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини звернув увагу Верховний Суд у Постанові від 04.03.2021 року у справі №756/6112/18, зауваживши, що тлумачення пункту 2 частини першої ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Згідно листа ДУ «Коломийська виправна колонія №41» від 15.12.2025 року №2/3/1-6537 (а.с.88) ОСОБА_3 перебуває у даному закладі з 10.09.2024 року по даний час; згоду ОСОБА_3 на виїзд дітей за кордон 24.03.2021 року посвідчувала уповноважена особа тієї ж установи. Перебування відповідача в місцях позбавлення волі та одночасне перебування дітей сторін за кордоном ускладнює участь батька у вихованні дітей. Натомість спілкування між ними цілком можливе, але відповідач цю можливість не використовує, внаслідок чого діти втратили емоційний і психологічний зв`язок із батьком. Крім того, судом встановлено, що до часу перебування відповідача в місцях позбавлення волі, в тому числі, під час спільного проживання сторін – ОСОБА_3 також систематично не виконував батьківські обов`язки відносно дітей сторін, а члени сім`ї потерпали від систематичного домашнього насильства з його боку, що однозначно має негативний вплив на виховання і психологічне здоров`я дітей.

Самі діти – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – під час з`ясування їх думки щодо заявлених позовних вимог не охоче говорять про свого батька, не виявляють зацікавленості ним, погано його пам`ятають та не заперечують проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно них.

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що ОСОБА_3 систематично ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей сторін, до суду не прибув, не заперечив щодо позовних вимог, що свідчить про незацікавленість ОСОБА_3 зберегти зв`язок із дітьми, проявляє антисоціальну поведінку, що може загрожувати життю, здоров`ю дітей і негативно вплинути на виховання дітей сторін - його слід позбавити батьківських прав відносно малолітніх дітей: сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі ст. ст. 164-166 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 5, 11, 12, 13, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав щодо малолітніх дітей задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.С. Драч