Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №338/1748/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1748/25

Провадження №2/338/1135/25

08 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – виконавчий комітет Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – виконавчий комітет Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про визначення місця проживання дітей.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що з 28 серпня 2013 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2023 року розірвано. У шлюбі у них народилося двоє дітей: сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Зазначила, що під час одруження вони проживали у квартирі в селищі Богородчани, хоча фактично були зареєстровані в селі Яблунька. У 2021 році відповідач виїхав у Польщу і з того часу не приїздив. Після розірвання шлюбу вона з дітьми переїхала на проживання до своїх батьків у село Грабовець. Оскільки під час розірвання шлюбу судом не вирішувалося питання про місце проживання дітей, а в даний час відповідач проживає за межами України і в добровільному порядку вирішити питання про визначення місця проживання дітей неможливо, тому вона змушена вирішувати це питання в судовому порядку.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Додатково повідомили, що відповідач перебуває за межами України і добровільно вирішити питання про місце проживання дітей не бажає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у поданій заяві представник відповідача просила проводити розгляд справи у їх відсутності.

Представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у судовому засіданні підтримав висновок про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Вислухавши позивачку, її представника, представника органу опіки та піклування, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2013 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей: сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак сімейне життя не склалося і рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2023 року у справі №338/1302/23 шлюб між ними розірвано. Питання про визначення місця проживання дітей судом не вирішувалося.

У добровільному прядку питання щодо визначення місця проживання дітей сторони не вирішили.

Рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №1663-101/2026 від 12.03.2026 року затверджено висновок про визначення місця проживання дітей, яким орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - батько позивачки, повідомив, що відповідач перебуває за межами України, дітьми майже не цікавиться, діти фактично проживають з матір`ю.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що діти проживають з позивачкою, їх батько проживає за межами України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з вимогами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги висновок органу опіки і піклування, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю буде відповідати інтересам дітей. Отже позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, ст.141, 160, 161 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 17.04.2026 року

Головуючий О. А. Шишко