Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №296/7181/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7181/25

2/296/607/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючої судді - Петровської М.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Піпко Андрій Миколайович, звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- розірвати договір на туристичне обслуговування № 292387 від 16.12.2024, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором на туристичне обслуговування № 292387 від 16.12.2024 грошову суму 489068,70 грн, що включає: 457000,00 грн – кошти сплачені за договором на туристичне обслуговування № 292387 від 16.12.2024, 25 683,22 грн – інфляційні втрати, 6 385,48 грн – 3 % річних.

В обґрунтування позову вказує, що 16.12.2024 ОСОБА_1 (турист) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (турагент) уклали договір № 292387 на туристичне обслуговування, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити надання позивачу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту для туристичної поїздки в Танзанію з Молдови, дата виїзду 08.01.2025, дата повернення 18.01.2025, місце перебування: Занзібар, загальна вартість туру: 457000,00 грн. За п.2.1.1. договору № 292387 від 16.12.2024 турагент зобов`язується за умови повної сплати вартості туристом, до початку туру видати останньому документи, передбачені для реалізації туру. У випадку неможливості організації туру, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру, або повертає туристу кошти, внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента. В день укладення вищевказаного договору, а саме 16.12.2024 ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_2 суму вартості туру готівкою 457000,00 грн у повному обсязі, однак останній не виконав покладені на нього обов`язки за договором № 292387 від 16.12.2024. 29.12.2024 у зв`язку зі зміною перебування в країні відпочинку згідно договору № 292387 від 16.12.2024, ОСОБА_1 відмовилась від туру з даним договором та звернулась до ФОП ОСОБА_2 із заявою про повернення коштів. За додатковою угодою до договору № 292387 від 16.12.2024 про повернення коштів відповідачем прийнято вищевказану заяву позивачу про повернення коштів (внутрішній номер 4339338), за тур який не відбувся, у сумі 457000,00 грн. У зазначеній додатковій угоді зазначено, що ФОП ОСОБА_2 гарантує повернення коштів у повному обсягу якомога скоріше, але не пізніше 01.06.2025. Після 01.06.2025 ФОП ОСОБА_2 кошти у готівковій чи будь-якій іншій формі ОСОБА_1 не було повернуто. Фактично ФОП ОСОБА_2 безпідставно, шляхом обману, не виконавши умов договору № 292387 від 16.12.2024 заволодів належними ОСОБА_1 грошовими коштами у сумі 457000,00 грн. 11.06.2025 ОСОБА_1 направила на адресу ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку досудову вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів, проте на день звернення із даною позовною заявою відповіді на вищевказану досудову вимогу відповідачем надано не було і зобов`язання у в добровільному порядку відповідач не виконав належним чином, тобто грошові кошти у розмірі 457000,00 грн не були повернуті позивачу. Тому ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з вимогою про розірвання договору № 292387 від 16.12.2024, стягнення з відповідача окрім вищевказаної суми грошових коштів, а також інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 18 вересня 2025 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подавав. 24.10.2025 подав клопотання про відкладення розгляду справи, отже обізнаний про розгляд справи у суді.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 29.01.2026 закрито підготовче провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 31.03.2026 учасники справи не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Піпка А.М. 30.03.2026 надійшла заява, в якій просить розглянути справу без його участі та вирішити питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти постановлення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про місце, час та дату повідомлений належним чином. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неодноразову неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2025, ФОП ОСОБА_2 займається наступними видами економічної діяльності: 79.11 діяльність туристичних агенцій; 79.90 надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 веб-потрали (основний).

16.12.2024 між ОСОБА_1 (турист) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (турагент)укладено договір №292387 на туристичне обслуговування, за умовами якого турагент, який діє відповідно до агентської угоди та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату та за замовлення туриста зобов`язується: забезпечити наданням туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором для туристичної поїздки; надати туристу виключно посередницькі послуги з організації туристичної поїздки на умовах, передбачених в програмі туру; надати туристу необхідну інформацію про тур, сформований туроператором, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг; надати туристичні послуги в обсягах програми туру, обумовлені договором (п.1 договору).

За умовами пп.1.1 п.1 договору: програма туру: тур в Танзанію з Молдови; дата виїзду 08.01.2025; дата повернення 18.01.2025; країна перебування: Танзанія; місце перебування: Занзібар; загальна вартість туру 457 000 грн.

Відповідно до п.4.1. договору, загальна вартість туристичних послуг, наданих туристу, згідно п.1 договору складає 457 000 грн.

При укладені договору турист сплачує тур агенту 100% вартості туру (п.4.2. договору).

Згідно п. 7.1. сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором у відповідності до умов договору.

Пунктом 8.1. договору сторони домовилися, що договір вступає в дію з моменту підписання двома сторонами та діє до моменту закінчення туру.

Згідно п.9.1 договору, у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

29.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повернути сплачені нею кошти в розмірі 457 000 грн у зв`язку із порушенням п.9.1 договору, оскільки 28.12.2024 турагент повідомив про зміни перебування в країні відпочинку.

Згідно додаткової угоди про повернення коштів, укладеної між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 гарантує повернення коштів в сумі 457 000 грн, сплачених готівкою, ОСОБА_1 в повному обсязі, але не пізніше 01.06.2025, за тур, який не відбувся.

11.06.2025 позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога про повернення коштів в сумі 457 000 грн.

11.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою про вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України: заволодіння відповідачем шляхом обману коштами позивачки в сумі 457 000 грн.

13.06.2025 на електронну пошту ФОП ОСОБА_2 , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, направлено адвокатський запит № 13/06/25/1 від 13.06.2025, в якому представник позивачки просив надати інформацію з приводу договору на туристичне обслуговування № 292387 від 16.12.2024, його оплати та належного виконання умов договору відповідачем.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за договором №292387 на туристичне обслуговування та не повернуто кошти, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм» (далі - Закон № 324/95)

За змістом статті 20 Закону №324/95 за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування (ч. 8 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (ч. 12 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до статті 30 Закону №324/95 порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема, порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

У статті 25 Закону №324/95 встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору про туристичне обслуговування.

Як встановлено судом, умови договору відповідачем не виконані, послуги з організації туру згідно договору №292387 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивачці не надано. Наведене також підтверджено підписаною відповідачем додатковою угодою, в якій останній зазначив про те, що тур не відбувся.

Вирішуючи вимоги позивачки в частині розірвання договору №292387, суд зазначає, що за умовами п.8.1 договору, такий діє до моменту закінчення туру, тобто до 18.01.2025 (дата повернення).

Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 05.07.2022 у справі №922/2469/21, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Отже, встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим.

З огляду на викладене, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

Оскільки, позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання договору 30.06.2025, тобто після закінчення строку дії цього договору, визначеного сторонами у пункті 8.1, відсутні правові підстави для його розірвання.

Щодо повернення коштів.

Згідно з абз.6, 9 ч.1 ст.25 Закону №324/95, туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно п.9.1 договору сторони домовилися, що у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

Матеріалами справи підтверджено оплату ОСОБА_1 туристичних послуг за договором № 292387 від 16.12.2024 в сумі 457 000 грн на користь ФОП ОСОБА_2 , зокрема, додатковою угодою, в якій відповідач гарантував повернення вказаної суми коштів, а протилежного відповідачем не доведено. Зокрема, судом ухвалою від 08.12.2025 витребовувались від відповідача докази на підтвердження обставин укладення спірного договору, яка залишилась невиконаною.

Таким чином, як положеннями спеціального Закону №324/95, так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовником за послугу, яка не була надана.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що право вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених ним коштів є доведеним.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 457 000 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З договору на туристичне обслуговування слідує, що туристична подорож мала відбутись у період з 08.01.2025 по 18.01.2025, але вона не відбулась, у зв`язку з чим з 19.01.2025 у відповідача виник обов`язок щодо повернення позивачу грошових коштів, сплачених позивачем за туристичні послуги, які їй надані не були.

Враховуючи, що відповідачем не повернуто грошові кошти, сплачені позивачем за туристичні послуги, які їй надані не були, з ФОП ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 19.01.2025 по 27.06.2025 в сумі 23 775,38 грн та 3% річних за вказаний період у сумі 6 009,86 грн.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково за період з 19.01.2025 по 27.06.2025.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 073,41 грн (486 785,24 грн/489 068,70 грн*6 101,90 грн) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

На підтвердження розміру понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, до позовної заяви додано:

- договір про надання правової допомоги №1 від 06.03.2025, підписаний адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем та клієнтом ОСОБА_1 ;

- ордер серії АВ № 1188362 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем № 789 від 10.12.2012;

- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат № 09/03/23/1Р від 09.03.2026, підписаний адвокатом;

- акт 1 приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2026, підписаний адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем та клієнтом ОСОБА_1 ;

- платіжну інструкцію № 0.0.4406630555.1 від 06.03.2025, платіжну інструкцію № 2.564530413.1 від 06.03.2025 згідно яких ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Піпка А.М. по 19 379,20 грн згідно договору, всього 38 758,40 грн

Згідно п.1.1 розділу 1 договору про надання правової допомоги №1 від 06.03.2025, адвокат Піпко Андрій Миколайович зобов`язується надати ОСОБА_1 правову допомогу в судах усіх рівнів та інстанцій у справі щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 про стягнення 457 000 грн, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу.

За змістом п.3.1 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар згідно договору в розмірі не менше 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. В акті приймання-передачі наданих послуг сторони вправі визначити фіксований розмір гонорару (п.3.5)

Оплата гонорару здійснюється клієнтом в безготівковій формі на рахунок адвоката (п.3.9).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) № 09/03/23/1Р від 09.03.2026 та акту 1 приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2026, адвокатом було надано наступні послуги на загальну суму гонорару 38 758,40 грн: участь у судових засіданнях 08.12.2025 та 29.01.2026; надання консультацій з правових питань 09.03.2026; підготовка і відправка досудової вимоги 11.06.2025; підготовка і відправка адвокатських запитів 13.06.2025; підготовка і відправка позовної заяви 30.06.2025; підготовка і відправка клопотання про витребування доказів 30.06.2025; підготовка і відправка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 19.09.2025; підготовка і відправка заяв про долучення доказів 29.02.2026 та 02.03.2026; підготовка і відправка заяви про видачу копії судового рішення 09.03.2026.

У відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Можливість стягнення фіксованого розміру гонорару адвоката підтверджена позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Наданими представником позивача документами підтверджується факт надання правничої допомоги адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем позивачці ОСОБА_1 та сплати останньою узгодженої суми гонорару за надані послуги на користь адвоката.

Беручи до уваги наведене, надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, обсяг витраченого часу представником позивача на участь у справі, предмет спору та обсяг доказування, ціну позову, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд дійшов висновку по наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 273, 280, 353 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання договору та стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за договором №292387 на туристичне обслуговування від 16.12.2024 у розмірі 457 000 (чотириста п`ятдесят сім тисяч) гривень, три проценти річних в розмірі 6 009,86 грн (шість тисяч дев`ять грн 86 коп.) та інфляційні втрати в розмірі 23 775,38 грн (двадцять три тисячі сімсот сімдесят п`ять грн 38 коп.), а всього 486 785,24 грн (чотириста вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять грн 24 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 073,41 грн (шість тисяч сімдесят три грн 41 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).

В задоволенні решти вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м.Житомира шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 14.04.2026.

Суддя М. В. Петровська