Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №296/4930/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4930/25

2/296/588/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі: головуючої судді - Петровської М.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козирєв Ігор Миколайович, звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 за договором позики від 03 лютого 2025 року заборгованість неповернутої суми позики станом в розмірі 208545,50 гривень, а також за період 04.03.2025 по 05.05.2025: проценти визначені на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 5579,31 гривень, індекс інфляції у розмірі 3128,18 гривень та 3% річних у розмірі 1079,87 гривень, а всього на загальну суму 218332,86 (двісті вісімнадцять тисяч триста тридцять дві гривні 86 копійок);

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що 03 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №253. Відповідно до п.1 зазначеного договору позики, позивач (позикодавець) передав у власність відповідачу (позичальникові) грошові кошти у сумі 210 000 грн. 00 коп., що станом на день підписання договору є еквівалентно 5 000 доларів США за курсом НБУ. Згідно п.2 цього договору, договір є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 03 березня 2025 року, та на день остаточного розрахунку має становити еквівалент 5 000,00 доларів США за курсом НБУ. Станом на дату звернення із даною позовною заявою, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання та не здійснив повернення суми позики в повному обсязі. Водночас, станом на 05.05.2025 відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті HБУ, офіційний курс гривні щодо іноземних валют складає 41,7091 грн за 1 долар США. Розмір заборгованості для подання позову розраховано виходячи із умов п.п. б п.2 договору позики: розмір позики на дату звернення із даним позовом, складає у перерахунку (41,7091*5000,00) 208545,50 гривень, що еквівалентно 5000,00 (п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ.

Оскільки умовами даного договору позики не встановлено проценти за користування позикою, позивач має право на отримання процентів у розмірі визначеному на рівні облікової ставки НБУ у відповідності до вимог положень ч.1 ст.1048 ЦК України, що складає 5 579,31 гривень. Окрім того, у відповідача, як позичальника, який своєчасно не повернув суму позики виникає обов`язок сплати 3% річних та індексу інфляції, що відповідно складає 1 079,87 гривень та 3 128,18 гривень. Загальний розмір процентів визначених на рівні облікової ставки НБУ, 3% річних та з урахуванням індексу інфляції за користування позикою станом на 05.05.2025 складає 9 787,36 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2025 року дану справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, двічі направлялись на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 04 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 23.03.2026 учасники справи не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Козирєва І.М. 04.02.2026 надійшла заява, в якій просить розглянути справу без участі адвоката Козирєва І.М. та позивача. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти постановлення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про місце, час та дату повідомлений належним чином. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неодноразову неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 лютого 2025 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №253.

Відповідно до п.1 зазначеного договору позики, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 210 000 грн, що станом на день підписання договору є еквівалентно 5 000 доларів США за курсом НБУ. Передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Згідно пп.а п.2 цього договору, договір є безпроцентним.

Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 03 березня 2025 року, та на день остаточного розрахунку має становити еквівалент 5 000,00 доларів США за курсом НБУ. При цьому повернення грошей на вибір позичальника може здійснюватися як частинами, так і однією сумою, яка може бути передана позикодавцеві не пізніше вказаної вище дати (пп.б п.2 договору).

Виконання зобов`язання за договором має здійснюватися готівкою, шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві, якщо інше не буде додатково визначено (погоджено) письмовим розпорядженням позикодавця, яке має бути нотаріально засвідчено (пп.в п.2 договору).

Згідно пп.г п.2 цього договору, факт одержання повернутої позики підтверджується заявою позикодавця (або особи, яка уповноважена на це позикодавцем з дотриманням умов підпункту «в» пункту 2 цього договору), складеною у письмовій формі. Без цієї заяви борг вважається таким, що не повернутий.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 позичені кошти повернуто не було, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 Цивільного кодексу України.)

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.1047 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договору позики, укладення якого підтверджується договором від 03.02.2025, який засвідчує факт отримання ОСОБА_2 в борг грошових коштів в розмірі 210 000 грн, що було еквівалентно на вказану дату 5 000 доларів США.

При цьому, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає до стягнення з відповідача за договором позики від 03.02.2025, суд бере до уваги, що пп.б п.2 договору сторонами погоджено, що на день остаточного розрахунку сума поверненої позики має становити гривневий еквівалент 5 000 доларам США.

Як встановлено судом, станом на день звернення до суду із позовом 05.05.2025, 5 000 доларів США за офіційним курсом гривні Національного Банку України становило 208 545,50 грн грн (41,7091 грн до 1 дол.США).

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення позиченої суми за договором позики відповідачем, відтак позов в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 208 545,50 грн є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача процентів за користування позикою в розмірі 5 579,31 грн задоволенню не підлягають, оскільки умовами пп.а п.2 договору позики чітко встановлено, що такий є безпроцентним.

Щодо вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Беручи до уваги наведене, інфляційні втрати та 3% річних стягненню з ОСОБА_2 не підлягають.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково на суму 208 545,50 грн, що є сумою, неповернутою ОСОБА_2 за договором позики від 03.02.2025.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 085,45 грн (208 545,50/218 332,86 грн*2 183,33 грн) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 273, 280, 353 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03.02.2025 в сумі 208 545,50 (двісті вісім тисяч п`ятсот сорок п`ять грн 50 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 085,45 грн (дві тисячі вісімдесят п`ять грн 45 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м.Житомира шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 06.04.2026.

Суддя М. В. Петровська