Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №296/9056/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9056/25

2/296/1239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"09" квітня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23.06.2024, в розмірі 91387,00 грн, з яких: 15800,00 грн заборгованості за кредитом, 75050,00 грн заборгованості за процентами, 537,00 грн заборгованості по комісії за видачу кредиту з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

Позивач подав до суду клопотання в якому просить справу розглядати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У призначені судові засідання відповідач не з`явилася, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлена про порядок розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 червня 2024 року за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1412-3635 на наступних умовах: сума кредиту 8000,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 21 день, стандартна процентна ставка: 1.50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 1.18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (а.с.20-41).

20.07.2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, згідно якої відповідачу було надано у кредит додаткові кошти у розмірі 3000,00 грн (а.с.66-69).

Відповідач підписала договір про відкриття кредитної лінії електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) А7797.

За змістом договору про відкриття кредитної лінії невід`ємними його частинами є: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором), які також підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису.

На виконання умов вищевказаного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн та в розмірі 3000,00 грн шляхом перерахунку на її банківський рахунок за допомогою системи LiqPay, що підтверджується інформаціє АТ КБ «ПриватБанк» та довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.60-64,72).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за договором станом на 18 липня 2025 року становить 91387,00 грн; з яких 15800,00 грн заборгованість за кредитом, 75050,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 537,00 грн заборгованість по комісії (а.с.68-72).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодила таким чином, умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Однак суд не погоджується з сумою боргу та нарахованими відсотками.

З наданого ппозивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума кредиту в розмірі 8000грн була повністю сплачена 01.07.2024 року.

На підставі додаткової угоди від 20.07.2024 року відповідач отримав 3000грн. кредит. що підтверджується також відомостями з банку про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача (а.с. 66).

Разом з тим з повідомлення АТ "Приватбанк" (а.с. 63) 24.07.2024 року на банківську картку відповідача було зараховано 12800грн., при цьому будь-яких доказів (додаткової угоди тощо) підстав зарахування таких коштів не надано.

Таким чином з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», проценти підлягають нарахуванню у розмірі 1 відсоток за день на суму боргу в розмірі 3000грн у період з 20.07.24 по 13.07.25.

Отже сума боргу за процентами становить: 359 днів * 30грн/день% = 10770грн.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн та процентів у розмірі 10710 грн, які нараховані в межах строку кредитування та на доведену суму кредиту.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 537,00 грн, суд зазначає наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 537,00 грн з відповідача на користь позивача.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 13770 грн.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом задоволено позов частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 365 грн.

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279,280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» загальну суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1412-3635 від 23.06.2024 року в розмірі 13770 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп., яка складається з наступного: 3000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 10770,00 грн - прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» витрат по сплаті судового збору у розмірі 365грн.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 14.04.2026