Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №185/3278/26 — Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 185/3278/26

провадження № 2-о/0198/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці адвоката Рудої О.О. (в режимі відеоконференції), заінтересованої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

02 березня 2026 року представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Руда О.О. звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої зазначила таке.

За твердженням заявниці ОСОБА_1 в жовтні 2025 року вона потерпала з боку свого рідного брата ОСОБА_2 (заінтересована особа) від проявів домашнього насильства, які виражались в тому, що останній чинить сестрі перешкоди у проживанні в належному їй на праві власності будинку, незаконно проникаючи до житла, змінюючи замки та виганяючи на вулицю. Крім того, зі слів заявниці ОСОБА_2 застосовує до неї домашнє насильство як у фізичній формі (завдає тілесних ушкоджень), так і в психологічній формі (словесні образи, нецензурна лайка, залякування, погрози фізичною розправою).

Отже, з метою забезпечення в подальшому особистої безпеки ОСОБА_1 адвокат Руда О.О. просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , встановивши строком на 6 місяців заходи тимчасового обмеження прав останнього та поклавши на нього обов`язки, зокрема:

1) заборонити перебувати за адресою проживання заявниці: АДРЕСА_1 ;

2) заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання заявниці за вказаною вище адресою;

3) заборонити вести листування, телефонні розмови з сестрою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2026 справу передано за підсудністю до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, який отримав заяву 13.04.2026 та призначив судовий розгляд заяви на 15.04.2026. За клопотанням заявниці у зв`язку з неявкою належним чином повідомленого адвоката в судове засідання розгляд заяви відкладено на 20.04.2026.

Заявниця та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених в поданій заяві. Також ОСОБА_1 повідомила, що з серпня 2025 року по теперішній час з дозволу ОСОБА_2 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають військовослужбовці.

Заінтересована особа ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував, повідомивши, що з початку жовтня 2025 року не проживає в житловому будинку за вказаною вище адресою. Нерухомість використовується для потреб ЗСУ. Заперечив факт завдання тілесних ушкоджень та психологічного насильства відносно ОСОБА_1 . Також звернув увагу, що в 2021 році судом розглядався позов останньої до нього про виселення з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але в задоволенні вимог відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд доходить таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Вiдповiдно до пунктiв 3, 6, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобiгання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - дiяння (дiї або бездiяльнiсть) фiзичного, сексуального, психологiчного або економiчного насильства, що вчиняються в ciм`ї чи в межах мiсця проживання або мiж родичами, або мiж колишнiм чи теперiшнiм подружжям, або мiж iншими особами, якi спiльно проживають (проживали) однiєю сiм`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних вiдносинах чи у шлюбi мiж собою, незалежно вiд того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому мiсцi, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особа, яка постраждала вiд домашнього насильства – особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якiй формi. Кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якiй формi. Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захiд тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 21 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, яким визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі та встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник з боку кривдника, оцінюючи при цьому ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Так, заявниця ОСОБА_1 , посилаючись на те, що її брат ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насильство проти неї, на підтвердження надала відповіді органів Національної поліції на її звернення, подані 04.10.2025, 19.10.2025 та 28.10.2025.

Разом з тим, як виходить з матеріалів перевірок правоохоронних органів, в двох випадках звернення ОСОБА_1 дійсно стосувалось неправомірних дій ОСОБА_2 , які можуть бути проявами домашнього насильства, а інше – не домашнього насильства, а факту самоправства.

Необхідно відмітити, що у всіх випадках ОСОБА_2 не було притягнуто до будь-якої відповідальності, на підставі проведеної оцінки ризиків встановлено низький рівень небезпеки для заявниці, однак остання не оскаржувала дії або бездіяльність органів поліції, а самі по собі звернення ОСОБА_1 до правоохоронців не можуть слугувати підтвердженням факту вчинення братом заявниці систематичного домашнього насильства.

Більше того, під час судового розгляду заявниця підтвердила, що з серпня 2025 року по теперішній час житловий будинок не використовується нею для проживання, тому на думку суду не можна вважати, що в цей період з боку ОСОБА_2 мали місце ознаки домашнього насильства в економічній формі – умисне позбавлення житла, іншого майна або можливості користуватися ними.

Під час судового розгляду цієї заяви по суті встановлено, що між сестрою та братом протягом кількох років триває спір про право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , але обмежувальний припис у справах про домашнє насильство не є способом вирішення спору про право, а є заходом впливу на кривдника задля гарантування безпеки постраждалої особи.

Разом з тим, беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявниця до суду не надала, а тому підстав вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису немає.

Таким чином, оскільки заявниця в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала суду будь-яких інших доказів на підтвердження фактів вчинення щодо неї домашнього насильства з боку заінтересованої особи, а також ризиків настання насильства у майбутньому, відсутні підстави для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 265, 268, 273, 350-1 – 350-6, 350-8, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар