Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №215/7701/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/7701/25

номер провадження 2/215/725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.,

при секретарі - Болдирєвій А.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/7701/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя,

встановив

Описова частина

У вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з відповідачем перебували у шлюбі з 14.09.2001р. За період шлюбу було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого в договорі купівлі-продажу вказано відповідача, та десь у 2019-2020р ними було придбано автомобіль Опель Зафіра, дн НОМЕР_1 , власником якого у документах вказано також відповідача.

У 2021р. позивач припинила з відповідачем шлюбні відношення, не проводили спільне господарство, але продовжили жити в належному їм будинку і при цьому не мали між собою ніяких стосунків.

Приблизно у грудні 2024 р. відповідач вигнав позивачку з будинку і по теперішній час не впускає, ключі від вхідних дверей їй не надає, після чого в неї немає можливості увійти в будинок.

12.08.2025р. позивачку повідомили, що її знято з реєстрації з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 за заявою власника житла. Після чого вона дізналася, що рішенням суду від 04.10.2024р. шлюб між нею та відповідачем було розірвано.

Позивачка намагалася у досудовому порядку домовитися з відповідачем про поділ придбаного ними майна у добровільному порядку, але відповідач не бажає.

А тому позивач просила суд виділити їй 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 власником якого вказано ОСОБА_2 і визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного домоволодіння, виділити їй 1/2 частину автомобіля Опель Зафіра дн НОМЕР_1 власником якого вказано ОСОБА_2 і визнати за нею право власності на вказану 1/2 частину автомобіля.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого вказано ОСОБА_2 та на автомобіль Опель Зафіра дн НОМЕР_1 власником якого вказано ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 19.09.2025р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено. Заборонено відчужувати нерухоме майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10712979, зареєстроване на праві власносі за ОСОБА_2 ; заборонено відчуження рухомого майна, а саме автомобіль марки Опель Зафіра днз НОМЕР_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 19.09.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.10.25р.

Ухвалою суду від 21.10.25р. витребувано від КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» належним чином завірені копії: - договору купівлі-продажу серії ВСС № 388131 від 01.07.2005 домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Герасимова Л.С., реєстр за № 3684, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на зазначене домоволодіння; - архівну інформаційну довідку про зареєстроване право власності на зазначене домоволодіння. Витребувано з Територіального сервісного центру №1248 завірені копії документів про право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Опель Зафіра», д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 18.11.26р. витребувано з Територіального сервісного центру №1243 завірені копії документів про право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «Опель Зафіра», д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 24.02.26р. залучено ОСОБА_3 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з підстав та доводів наведених в позовній заяві та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме судовою повісткою за адресою місця проживання. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 14.09.2001 Кам`янецькою сільською радою Новоархангельского району Кіровоградської області, актовий запис №06 – розірвано (а.с.8).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвищя №0053097678 від 19.08.25, чоловік – ОСОБА_2 , дружина – дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , номер актового запису 6, дата складання 14.09.2001р., орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис Кам`янецька сільська рада Новоархангельского району Кіровоградської області. Підстава розірвання шлюбу (рішення суду) – рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про розірвання шлюбу від 04.10.2024р, справа №215/4697/24 (а.с7).

01.07.2005 ОСОБА_2 придбав житловий будинок за АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.07.2005, серія ВСС №388131 (а.с.43).

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9286581 від 14.12.2005, реєстраційний номер 10712979, тип об`єта домоволодіння, адреса об`єкта АДРЕСА_1 , номер запису в книзі 225-246, власник ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу/ВСС №388131/01.07.2005, форма власності приватна, частка 1/1.

В листі ТСЦ МВС №1243 філії ГСЦ МВС від 15.01.2026 вказано, що 17.08.2021 в ТСЦ МВС №1243 за ОСОБА_2 , 17.03.1962р. ІПН НОМЕР_2 , було зарєстровано транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , № КУЗОВА НОМЕР_3 , 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 1598 см. куб., синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , на підставі договору купівлі-продажу №4175 від 16.08.2021р., вартість становила 54 400 грн. Відповідно до Єдиного державного реєстру траснпортних засобів, 12.01.2024р, транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , № КУЗОВА НОМЕР_3 , 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 1598 см. куб., синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , дата реєстрації 17.08.2021р., було перереєстровано на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , на підставі договору купівлі-продажу №1243/2024/4254102 від 12.01.2024р., виданого ТСЦ МВС №1243, вартість становила 170 000 грн. (а.с.69).

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення міститься у статті 368 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

За змістом положень ст.ст.69, 70 СК України, ст.372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

Нормою ч. 1, 3 ст.364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що житловий будинок за АДРЕСА_1 було придбано відповідачем в період перебування в шлюбі з позивачкою, тобто набуте подружжям за час шлюбу, а тому належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором купівлі-продажу, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України довести, що хоча майно придбавалося у період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Разом з тим, відповідач заперечуючи проти позову, правом подати відзив не скористався, будь-яких доказів, якіб спростовували позовні вимогим не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі, відповідачем було придбано транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , № КУЗОВА НОМЕР_3 , 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 1598 см. куб., синього кольору. Разом з тим, 12.01.2024р на підставі договору купівлі-продажу №1243/2024/4254102 від 12.01.2024р. автомобіль було продано.

Тобто автомобіль було відчужено в період перебування позивачки та відповідача в шлюбу, а отже на момент припинення шлюбу не належив відповідачу, а тому не є спільною сумісної власності подружжя.

Також позивачкою не надано доказів, що відчуження автомобіля відбулось без її згоди.

За таких обставин в задоволені позову про виділення ОСОБА_1 1/2 частини автомобіля Опель Зафіра дн НОМЕР_1 і визнання за нею право власності на вказану 1/2 частину автомобіля, - слід відмовити.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З урахуванням вищевикладеного, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Щодо судових витрат

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1211,20грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 605,6 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн (Шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2026 року.

Суддя