Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №214/6299/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6299/25

2/214/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

20 квітня 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, при заочному розгляду справи, цивільну справу № 214/6299/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить суд визнати за нею право власності на 7/16 часток спадкового майна, а саме частку квартири по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вимог позивачем зазначено про смерть її вітчима ОСОБА_4 , який за життя склав 27 жовтня 2020 року заповіт, яким все належне йому майно заповідав їй, позивачці у справі. З метою прийняття спадщини вона звернулась з відповідною заявою до нотаріуса, куди також звернулась із заявою про прийняття обов`язкової частки спадщини мати спадкодавця ОСОБА_5 та із заявою про відмову від обов`язкової частки спадщини дружина спадкодавця ОСОБА_6 . У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено про наявність у спадкодавця двох дітей, відповідачів у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак документів на підтвердження родинних зв`язків з померлим нотаріусу не надано, що позбавляє визначити обов`язкову частку у спадщині, яку прийняла мати померлого та неможливо визначити частку спадкового майна, яку прийняла позивачка. Так, ОСОБА_4 за життя а підставі заповіту після смерті батька ОСОБА_7 належала частка квартири по АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.10.1998 належала ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . На цей час позивачу стало відомо про смерть матері спадкодавця ОСОБА_5 . Тому враховуючи, що дружина спадкодавця відмовилась від прийняття своєї частки спадщини на користь позивачки та її частка не враховується, мати заповідача ОСОБА_5 прийняла обов`язкову частку у спадщині, яка відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України дорівнює половині частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом, а саме на 1/16 частку спадкового майна – частку спірної квартири, діти спадкодавця, відповідачі у справі, до нотаріуса із заявами про прийняття чи відмову від спадщини не звертались, вважає, що спадкова частка її, як спадкоємця за заповітом, становить 7/16 часток у спадковому майні (1/2 частки квартири) та з метою захисту спадкових прав просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 04 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача адвокат Шукюров Р.С. огли звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, на вимогах наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінюючи характер процесу, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 08 грудня 1998 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 – копія свідоцтва).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2018 року, ОСОБА_4 належала 1/2 частка за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11 – копія свідоцтва).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 9 – копія свідоцтва).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Так, за матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт від 27 жовтня 2020 року, яким заповідав все належне йому майно ОСОБА_8 .

До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 звернулась позивач ОСОБА_1 .

Крім того, із заявою про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 звернулась дружина спадкодавця ОСОБА_6 та відповідно до тексту постанови нотаріуса від 29 квітня 2025 року, із заявою про прийняття обов`язкової частки у спадщині звернулась мати померлого ОСОБА_5 (надана до суду копія спадкової справи таку заяву не містить).

Згідно частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку – це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19 (провадження № 61-6658св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20 (провадження № 61-5972св21).

Згідно частини 2 статті 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Оскільки дружина спадкодавця ОСОБА_6 відмовилась від обов`язкової частки у спадщині, однак не на користь позивачки, як нею зазначено в тексті позовної заяви, до вказаних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини 3 статті 1275 ЦК України: обов`язкова частка ОСОБА_6 перейшла до матері спадкодавця ОСОБА_5 , як спадкоємиці першої черги за законом на обов`язкову частку.

Так, спадковою масою після смерті ОСОБА_4 є належна йому 1/2 частка за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом на обов`язкову частку у справі було двоє осіб: мати та дружина спадкодавця, з урахування відмови дружини від спадщини, її частка перейшла матері спадкодавця, тобто 1/2 частка (спадкове майно) / 2 спадкоємиці за законом = по 1/4 частці та половина цієї частки (ч. 1 ст. 1241 ЦК) по 1/8 частці кожній.

З урахуванням відмови дружини, належна їй 1/8 частка переходить матері спадкодавця, що становить в загальному 1/4 частку спірної квартири, яка належала станом на дату відкриття спадщини ОСОБА_5 на підставі частини 1 статті 1241 та частини 2 статті 1275 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, відомості щодо спадкоємців після її смерті матеріали справи не містять, тому судом не розглядається право спадкування на належну за життя їй частку у спірній квартирі в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4 , що перейшла до її спадкоємців на підставі частини 1 статті 1276 ЦК України в порядку спадкової трансмісії (якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців) .

Таким чином, беручи до уваги викладене, решта 1/4 частка спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 належить позивачці ОСОБА_1 , тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на неї.

Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця проживання згідно тексту позовної заяви: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , дата народження невідома, РНОКПП суду невідомий, остання відома адреса місця проживання згідно тексту позовної заяви: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Чернова