Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №400/5187/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5187/24

Перша інстанція суддя Малих О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, в сумі 39 767,27 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Вознесенської ОТГ податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 39 767,27 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог податкового органу у даній справі, так як податковим органом порушено порядок стягнення спірної заборгованості.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що спірний податковий борг нарахований протиправно та апелянт не має обов`язку з його сплати.

В свою чергу, податковим органом подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як апелянт має обов`язок зі сплати спірних податкових зобов`язань.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг зі сплати орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 за даними ГУ ДПС складається з нарахованої суми податкового зобов`язання за 2023 рік, у розмірі 41 822,34 грн, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2023 року № 4662588-2412-1406.

З урахуванням самостійно сплачених відповідачем 2055,07 грн, заборгованість становить 39796,27грн, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості та матеріалами справи.

В свою чергу, з урахуванням наявної заборгованості у фізичної особи, з метою стягнення такого боргу, податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як спірний борг підлягає стягненню, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 14.1.175 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Між тим, згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

В свою чергу, згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

В свою чергу, згідно п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.4 ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Колегією суддів встановлено, що податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом про стягнення на користь місцевого бюджету податкового боргу з орендної плати, який нараховано відповідачу за 2023 рік на підставі договору оренди землі від 30 травня 2019 року, укладеного Вознесенською міською радою Миколаївської області, загальним розміром 39 767,27 грн.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, судом першої інстанції зроблено висновок, що нараховані відповідачу податкові зобов`язання, які мають статус узгодженого податкового боргу, мають бути стягнутими з відповідача.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, як вбачається з вищевикладених положень ПК України, платниками плати за землю, зокрема є платники земельного податку та платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Тобто, земельний податок та орендна плата не є тотожними платежами та вони регулюються різними нормами податкового законодавства.

Між тим, як зазначено вище, податковий орган стягує з відповідача податковий борг за 2023 рік, що виник за платежами з орендної плати.

В свою чергу, в доводах апеляційної скарги відповідачем зазначається, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, оскільки відповідач не є платником податку за землю, а має сплачувати та сплачує саме зобов`язання з орендної плати.

Проте, як зазначено вище, податкових зобов`язань із земельного податку відповідачу не нараховувались.

З іншого боку, відповідачем до суду надано банківські квитанції, які підтверджують сплату відповідачем саме земельного податку, у яких в призначенні платежу зазначалось про те, що відповідач сплачує оренду за землю щодо об`єкту по вул. Соборна, 83 (згідно договору від 30 травня 2019 року, укладеного Вознесенською міською радою Миколаївської області).

Вказану обставину визнає податковий орган та в доводах відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що через неправильно визначені реквізити сплати своїх зобов`язань у відповідача наявна переплата по платежу із земельного податку з фізичних осіб (платником якого відповідач не є), розміром 53742,39 грн, але має борг по платежу з орендної плати з фізичних осіб, розміром 53890,98 грн.

При цьому, податковий орган зазначає, що відповідач може скористатись правом на подачу заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначити напрям перерахування коштів, зокрема на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

В свою чергу, колегія суддів, вирішуючи спірні правовідносини, зазначає, що за наслідком встановлення фактичного перерахування відповідачем своїх коштів до бюджету у якості орендної плати, але з помилковим визначенням виду зобов`язання (земельний податок), повторне стягнення з відповідача зобов`язань з орендної плати є надмірним втручанням у його права, оскільки бюджет вже отримав від відповідача грошові кошти.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач не зможе повернути на власні рахунки вже сплачені кошти, а як наслідок позбавити бюджет відповідних надходжень, оскільки за ним рахується наявність податкової заборгованості по спірному платежу.

Тому, для вирішення спірних правовідносин між сторонами, податковому органу належало роз`яснити відповідачу його помилку при сплаті орендної плати та право на подання заяви довільної формі про перерахунок наявної переплати із земельного податку, а не звертатись до суду з позовому для подвійного стягнення коштів.

При цьому, судом першої інстанції не встановлено усіх обставин даної справи, а як наслідок, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зроблено висновок про задоволення позову у справі.

З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що Головне управління ДПС у Миколаївській області не може бути позивачем у даній справі, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 41.4 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

В даному випадку, саме на податкові органи, як органи стягнення, відповідно до зазначених норм податкового законодавства, уповноважені на стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення суду першої інстанції на підставі викладених вище висновків, з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, з ухваленням у справі нового рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук