Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №160/19693/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19693/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року (суддя Ільков В.В.)

у справі № 160/19693/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та скасувати рішення від 22.05.2025 № 047250025428 щодо відмови позивачці у призначені пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як матері інваліда з дитинства, якого виховали до шестирічного віку;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачці у зарахуванні до загального стажу роботи періодів отримання допомоги по безробіттю з 16.06.1999 по 11.03.2000 та з 20.11.2001 по 18.02.2002;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачці до загального стажу періоди отримання допомоги по безробіттю з 16.06.1999 по 11.03.2000 та з 20.11.2001 по 18.02.2002;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 14.05.2025, призначити та виплатити позивачці з 14.05.2025 пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як матері інваліда з дитинства, якого виховала до шестирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивачки на пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.05.2025 № 047250025428 про відмову позивачці у призначені пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачці до страхового стажу періоди отримання допомоги по безробіттю з 16.06.1999 по 11.03.2000 та з 20.11.2001 по 18.02.2002;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 14.05.2025 про призначення дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою надано до заяви про призначення пенсії висновок лікарсько-консультаційної комісії, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. І такі документи підтверджують право позивачки на отримання дострокової пенсії за віком у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV. Суд також з`ясував, що трудова книжка позивачки містить відомості про отримання позивачкою допомоги по безробіттю у спірних періодах, які не зараховано до страхового стажу позивачки.

Суд зазначив, що оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.05.2025 № 047250025428 і зобов`язання пенсійного органу вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що за наданими позивачкою документами її страховий стаж склав 29 років 8 місяців 0 днів. Вважає, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу періоди отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 16.06.1999 по 11.03.2000 через відсутність печатки на запису про закінчення виплати допомоги та підпису уповноваженої особи, а також періоду з 20.11.2001 по 18.02.2002 через наявність виправлення, яке не завірено належним чином, в номері наказу про закінчення виплати допомоги. Зауважує, що позивачка надала пенсійному органу висновок ЛКК №25 від 09.05.202, в якому зазначено, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення 6 років, а довідка МСЕК про наявність інвалідності у дитини, яка на момент звернення досягла 18 років відсутня. Відтак, скаржник наполягає, що спірне рішення є правомірним, а тому позов задоволенню не підлягає.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка звернулась через веб- портал Пенсійного фонду України із заявою від 14.05.2025 про призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

Заява та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 047250025428 від 22.05.2025 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній документ про встановлення інвалідності дитини.

В цьому рішенні зазначено, що пенсійний вік згідно з п. 3 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV становить 50 років. Вік заявниці - 54 роки 11 місяців.

Необхідний страховий стаж згідно з п.3 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV - 15 років. Страховий стаж заявниці - 29 років 8 місяців 0 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди отримання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.90:

- з 16.06.1999 по 11.03.2000, оскільки відсутні печатка на запису про закінчення виплати допомоги та підпис уповноваженої особи;

- з 20.11.2001 по 18.02.2002, оскільки в номері наказу на запису про закінчення виплати допомоги наявне виправлення не завірене відповідним чином.

Посилаючись на п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1, пенсійний орган зазначив, що заявниця до заяви додала висновок ЛКК № 25 від 09.05.2025, в якому зазначено, шо дитина заявниці мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення 6 років, але документ про встановлення інвалідності дитині не надано.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком позивачці згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV у зв`язку із неналежним поданням документів.

Вважаючи протиправним означене рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно п.3 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), а страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року.

Згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За правилами абз.6 пп.2 п.2.1 Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Положенням ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В спірному випадку, як правильно з`ясовано судом першої інстанції, записи в трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 підтверджують одержання нею допомоги по безробіттю з 16.06.1999 по 11.03.2000 та з 20.11.2001 по 18.02.2002.

В свою чергу, пенсійним органом позивачці не зараховано до страхового стажу згідно трудової книжки періоди: з 16.06.1999 по 11.03.2000 - оскільки відсутні печатка на записі про закінчення виплати допомоги та підпис уповноваженої особи; з 20.11.2001 по 18.02.2002 - оскільки в номері наказу на записі про закінчення виплати допомоги наявне виправлення не завірене відповідним чином.

Враховуючи наявні у трудовій книжці позивачки записи, суд апеляційної інстанції вважає, що недоліки у трудовій книжці позивачки, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів, які підтверджено відомостями трудової книжки, до страхового стажу позивачки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак, враховуючи відомості трудової книжки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди одержання позивачкою допомоги по безробіттю з 16.06.1999 по 11.03.2000 та з 20.11.2001 по 18.02.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Стосовно права позивачки на призначення дострокової пенсії за віком згідно п.3 ч.1 ст.115 Закону № 1058-ІV, суд першої інстанції надав правильну оцінку вказаній нормі права, зазначивши, що пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 18 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Для призначення пенсії на підставі Закону №1058-ІV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком за умови виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.

Положеннями п. 2.18 розділу II Порядку №22-1 визначено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачка разом із заявою про призначення пенсії надала пенсійному органу передбачений п.2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 висновок ЛКК № 25 від 09.05.2025, в якому зазначено, шо дитина позивачки мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення 6 років, що в повній мірі узгоджується з вимогами наведеної вище правової норми.

За таких обставин, суд апеляційної дійшов висновку, що спірне рішення № 047250025428 від 22.05.2025 про відмову у призначенні пенсії є протиправним, підлягає скасуванню, з покладенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обов`язку повторно розглянути заяву позивачки від 14.05.2025 про призначення дострокової пенсії за віком.

Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції під час розгляду справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 160/19693/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров