Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №340/6008/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6008/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Херсонській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (суддя О.С. Петренко) у справі № 340/6008/25за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які полягають у порушені вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а саме у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення" за період з 26.09.2024 року по 30.05.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснити позивачу нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 26.09.2024 по 30.05.2024 року, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", без відрахування податків та зборів, перерахувавши його на картковий рахунок позивача;

- визнати протиправною та скасувати довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та премію для призначення пенсії №153 від 09.06.2025 року, видану Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області позивачу, через порушення вимог абз.5,7 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 про затвердження "Порядку обчислення середньої заробітної плати", у частині зазначення у ній відомостей за серпень 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області, видати позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та премію для призначення пенсії, відповідно до приписів абз.5,7 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 про затвердження "Порядку обчислення середньої заробітної

плати" (в частині видалення відомостей за серпень 2024 року, та внесення відповідних відомостей за серпень 2022 року);

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області які полягають, у порушенні вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі, отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області моральну шкоду, за допущені порушення вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, у розмірі - 13 тис. грн., без відрахування податків та зборів, перерахувавши їх на картковий рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Крім того, позивач зауважує, що відповідачем складено довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та премію для призначення пенсії №153 від 09.06.2025 року з порушення вимог абз.5,7 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у частині зазначення у ній відомостей за серпень 2024 року. Також, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди через незабезпечення своєчасного і в повному обсязі отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які полягають у порушені вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а саме у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати доходу, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення" за період з 26.09.2024 року по 30.05.2025 року;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 26.09.2024 року по 30.05.2024 року, у зв`язку з порушенням термінів виплати надбавки до посадового окладу у розмірі 50% за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, що не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення). У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Суд встановив, що надбавку до посадового окладу за період з 21.03.2023 по 13.03.2024, відповідач виплатив позивачу на виконання рішення суду у справі №420/31305/24.

Суд зауважив, що нарахування та виплата спірної надбавки мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання, що підтверджено судовим рішенням в справі.

Враховуючи те, що остаточно виплата заборгованості відповідачем позивачу здійснена 30.05.2025 року, суд констатував протиправність не нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд зазначив, що за приписами частини третьої статті 43 Закону №2262-ХII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд з`ясував, що відповідно до інформації УФЗБО ГУНП в Херсонській області від 12.09.2025 № 1289/10/02-2025 в довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", від 09.06.2025 №153 на позивача в графі серпень 2024 року не міститься інформації про надбавку за службу в умовах режимних обмежень та премію у зв`язку з тим, що у серпні 2024 року вищезазначені складові грошового забезпечення позивачу не встановлювались та не виплачувались.

Суд вказав, що в зв`язку з тим, що у серпні 2024 року надбавка за специфічні умови проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з цього виду нарахування сплачено не було, тому її правомірно не було зазначено у довідці від 09.06.2025 №153 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУНП в Херсонській області, які полягають у порушенні вимог ст.19 Конституції України та ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі, отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50%, відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, суд, надаючи оцінку заявленій вимозі, дійшов до висновку, що вона є ідентичною за своєю правовою природою з вимогою, яка викладена в пункті 1 прохальної частини позовних вимог та яким суд надав оцінку.

Суд дослідив, що позивач не надав жодного доказу спричинених йому моральних страждань. Таким чином, суд вважав, що сукупність всіх передумов, з якими закон пов`язує можливість відшкодування моральної шкоди, у даному випадку відсутня.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що при складанні довідки №153 від 09.06.2025 року відповідачем хибно не враховано положення абз. 5 та 7 п. 2 Постанови №100 та наказ ГУНП в Херсонській області №1008 від 09.09.2024 року, а отже з цієї довідки мають бути видалені відомості за серпень 2024 року та внесені відомості за серпень 2022 року. Зауважує, що суд першої інстанції помилково не встановив, що є протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які полягають у порушенні вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині, що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, що підтверджено судовим рішенням. Вважає, що психологічне напруження, розчарування та незручності, які зумовлені протиправними діями органу державної влади, можуть свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Звертає увагу, що через моральні страждання, які пов`язані із протиправними діями відповідача, у позивача відбулися негативні зміни стану здоров`я.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Національної поліції в Херсонській області вказує, що ним постанову суду від 02.04.2025 року у справі №420/31305/24 отримано 03.04.2025 року, після надходження бюджетних асигнувань 29.05.2025 та 30.05.2025 позивачу виплачено кошти на виконання рішення суду. Відтак, скаржник наполягає, що згідно Порядку №159 в нього відсутні підстави для сплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 26.09.2024 по 30.05.2025 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що в період з 07.11.2015 по 26.09.2024 позивач проходив службу в Національній поліції України.

Наказом ГУНП в Херсонській області за №431 о/с від 26.09.2024 позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" - через хворобу.

При звільненні позивача зі служби в органах поліції відповідачем з ним проведено не повний розрахунок, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 (справа №420/31305/24) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період з 19.03.2022 року по 13.04.2022 року, відповідно до пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. № 400; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за період з 19.03.2022 року по 13.04.2022 року, відповідно до пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. № 400.

При цьому, в задоволені позовних вимог, що стосувались виплати позивачу надбавки до посадового окладу у розмірі 50% за виконання обов`язків щодо охорони державної таємниці та забезпечення режиму секретності у період з 21.03.2023 по 13.03.2024 року, відповідно до Постанови КМУ від 15 червня 1994 р. № 414 відмовлено.

Постановою П`ятого ААС від 02.04.2025 задоволено частково апеляційні скарги позивача та відповідача, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року скасовано, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 :

1) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року;

2) зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4.1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

На виконання вказаного рішення суду, 29.05.2025 та 30.05.2025 відповідачем на картковий рахунок позивача переховано грошові кошти у сумі 13498,54 грн., 2440,78 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, а також про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Такої правової позиції дотримувався і Верховний Суд у справах №120/9475/21-а (постанова від 29.03.2023), №620/7687/21 (постанова від 21.03.2023).

Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення. Зворотні доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними.

Стосовно довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та премію для призначення пенсії №153 від 09.06.2025 року, яку видано Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області позивачу.

Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) у ч.3 ст.43 визначає, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, згідно ч.3 ст. 43 Закону №2262 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до якого включаються - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі постанова КМУ №393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, 09 серпня 2024 року начальником ГУНП в Херсонській області прийнятий наказ № 1008 про припинення з 01.08.2024 виплати грошового забезпечення підполковнику поліції ОСОБА_1 ..

Докази скасування вищевказаного наказу матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів зазначає, що позивачу згідно наказу відповідача № 1008 припинено виплачу грошового забезпечення з 01.08.2024 року, а отже позивачу не виплачувались й щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за серпень 2024 року.

Таким чином, відповідачем правомірно не зазначено у довідці №153 від 09.06.2025 року відомості про виплату позивачу сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за серпень 2024 року, адже вони позивачу не виплачувались, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування також не сплачувався.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи про те, що у довідці №153 від 09.06.2025 року має бути виключений серпень 2024 року, зокрема з посиланням на положення Порядку, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, адже вони прямо суперечать п.7 постанови КМУ № 393, яка встановлює, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, а серпень 2024 року належить до останніх 24 календарних місяців служби позивача перед звільненням.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, та премію для призначення пенсії №153 від 09.06.2025 року складена з дотриманням приписів ст.43 Закону №2262 та п.7 постанови КМУ №393, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно визнання протиправними дій відповідача, які полягають, у порушенні вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині, що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №420/31305/24 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року скасовано, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 :

1) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року;

2) зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4.1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

Враховуючи приписи частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені вищенаведеним судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи і не підлягають переоцінці.

Згідно ст. 62 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Позивачу нарахування та виплату, своєчасно та у повному обсязі, надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, відповідачем не здійснено.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що у цих правовідносинах відповідачем допущено протиправні дії, в частині, що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі, отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що права позивача вже належним чином захищені, адже постановою суду від 02.04.2025 у справі №420/31305/24, якою було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4.1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року. Таким чином, відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії з метою захисту позивача через протиправні дії відповідача, які полягають, у порушенні вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині, що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі, отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

Стосовно стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Колегія суддів враховує, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Водночас Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року в справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року в справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року в справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року в справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року в справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року в справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року в справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року в справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року в справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахування вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

З огляду на наведені позивачем аргументи, заподіяння моральної шкоди позивач фактично пов`язує із протиправними діями відповідача, які полягають, у порушенні вимог ст. 19 Конституції України та ст.62 Закону України "Про Національну поліцію України", в частині, що стосується не забезпечення своєчасного і в повному обсязі, отримання позивачем грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат, відповідно до Закону та інших нормативно-правових актів України, а саме надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п.4-1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року.

Натомість, сам по собі факт неправомірності дій відповідача не може свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Тобто, сам лише факт порушення прав позивача діями відповідача у спірному випадку не може слугувати виключною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд зауважує, що необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну немайнову шкоду є не лише встановлена неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, а й наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою.

Позивач під час розгляду справи не навів переконливих доводів з належним їх обґрунтуванням і підтвердженням, що внаслідок протиправних дій відповідача йому було заподіяно моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 340/6008/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.04.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров