Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №183/12207/24 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12207/24

№ 1-кп/183/1338/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024043080000170 від 25.09.2024 року та за № 12025044080000048 від 18.04.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Василівка, Самарівського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, раніше судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, знаходячись на посаді лінійного наглядача відділення зв`язку вузла та інформатизації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у військовому званні «солдат», в період дії воєнного стану, а саме 21 вересня 2024 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 .. У цей момент у ОСОБА_8 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що може знаходитися на території вказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій прямий умисел 21 вересня 2024 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 проник на неогорожену територію за вищевказаною адресою. Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_9 , за допомогою фізичної сили, вийняв скло з вікна будинку, після чого незаконно проник всередину будинку, де діючи умисно, повторно, у період воєнного часу, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, таємно викрав косу бензинову марки «Procraft Т4200 PRO NEW», вартістю 3825 грн.

Після чого, ОСОБА_8 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3825 гривень (далі – Епізод № 1).

На цих підставах за Епізодом № 1 ОСОБА_8 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно.

Окрім того, ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Новомосковського міськрайонного суду від 18.01.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повторно скоїв викрадення чужого майна за наступних обставин. Так, ОСОБА_8 , в період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, 24 березня 2025 року, у період часу між 18 та 21 годинами, проходив поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , та в цей час у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а саме майна, що належить ОСОБА_10 , що знаходиться на території вказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_8 , 24 березня 2025 року, у період часу між 18 та 21 годинами, шляхом вільного доступу, з тильної сторони, проник на огорожену територію за адресою АДРЕСА_4 . Перебуваючи на території приватного будинковолодіння, ОСОБА_8 , за допомогою фізичної сили, відкрив кришку колодязя, де діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, перерізав ножем кабель живлення та таємно викрав глибинний насос марки «Водолей» модель «БЦПЕ-0,5», вартістю 6805,33 грн.

Після чого, ОСОБА_8 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 6805,33 гривень. (далі – Епізод № 2).

На цих підставах за Епізодом № 2 ОСОБА_8 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованих йому діянь та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_8 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 ..

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_8 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії:

-за Епізодом № 1 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно;

-за Епізодом № 2 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (ч. 2 ст. 337 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Отже, чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов`язує суд розглядати висунуте особі обвинувачення лише в межах обвинувачення, яке зазначене в обвинувальному акті. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише у в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В обвинувальному акті (Епізод № 1) зазначено «Реалізуючи свій прямий умисел 21 вересня 2024 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 проник на неогорожену територію за вищевказаною адресою. Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_9 , за допомогою фізичної сили, вийняв скло з вікна будинку, після чого незаконно проник всередину будинку, де діючи умисно, повторно, у період воєнного часу, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, таємно викрав косу бензинову марки «Procraft Т4200 PRO NEW», вартістю 3825 грн.».

Отже Епізод № 1 вчинений обвинуваченим шляхом проникнення у житло. Відповідно дії обвинуваченого за ОСОБА_11 № 1 слід додатково кваліфікувати за кваліфікуючою ознакою «поєднана з проникненням у житло».

Однак, органом досудового розслідування в обвинувальному акті дії обвинуваченого за Епізодом № 1 не кваліфіковані за вказаною ознакою.

В силу положень ч. 3 ст. 337 КПК України суд не має права в даному випадку змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення за Епізодом № 1 в частині доповнення кваліфікації дій обвинуваченого ознакою «поєднана з проникненням у житло», оскільки в такому випадку погіршиться становище обвинуваченого.

У зв`язку з цим дане кримінальне провадження розглянуте судом в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на перебуває на обліку у лікаря психіатра, за медичною допомогою останні п`ять років не звертався, на обліку у лікаря нарколога не перебуває,

З висновку судово-психіатричного експерта № 596-к від 06.11.2024 р. вбачається, що за результатом проведення щодо обвинуваченого ОСОБА_8 судово – психіатричної експертизи встановлено, що він в період інкримінованого йому діяння (Епізод № 1) виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі легкої розумової відсталості. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитовий нині також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

З висновку судово-психіатричного експерта № 249-к від 26.05.2025 р. вбачається, що за результатом проведення щодо обвинуваченого ОСОБА_8 судово – психіатричної експертизи встановлено, що він в період інкримінованого йому діяння (Епізод № 2) виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі легкої розумової відсталості. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитовий нині також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та спів мірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що обвинувачений вироком від 18 січня 2024 р. у справі № 183/10879/23 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку два роки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду (ч. 1 ст. 165 КВК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті (ч. 5 ст. 71 КК України).

Отже, іспитовий строк за вироком від 18 січня 2024 р. у справі № 183/10879/23 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області обчислюється з 18 січня 2024 р.

Як встановлено судом кримінальне правопорушення за Епізодом № 1 вчинене обвинуваченим 21 вересня 2024 р., а кримінальні правопорушення за Епізодом № 2 вчинене 24 березня 2025 р..

Отже кримінальні правопорушення за Епізодами №№ 1, 2 вчинені обвинуваченим в період іспитового строку.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 18 січня 2024 р. у справі № 183/10879/23 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області та остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою від 21.05.2025 р. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Відповідачем у цьому позові зазначений ОСОБА_8 . Предмет позову – стягнення на користь позивача з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 3825 грн., матеріальну шкоду в розмірі 30000 грн., процесуальних витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що в даному кримінальному провадженні позивач є потерпілим.

21 вересня 2024 року ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, а саме викрав косу бензинову марки «Procraft Т4200 PRO NEW», вартістю 3825 грн. чим завдав позивачу шкоду на вказану суму.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач міг би реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту своїх порушених прав. Позивач має хронічні захворювання (гіпертонічна хвороба II ступеню, гіпертензивне серце, ревматична недостатність мітрального клапану, хронічна ревматична хвороба серця та ін.), які загострилися з причини неправомірних дій відповідача та нервових хвилювань з причини вчинення відповідачем неправомірних дій 21.09.2024 р. Позивач був змушений усувати наслідки вчинених неправомірних дій Відповідача - ремонтувати вікна (вставляти скло та пошкоджені рами вікон), відпрошуватися з роботи, їздити додатково до с. Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області, що значно порушило його звичайний режим життя та привнесло додаткові психічні хвилювання.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 30000 грн.

В позові позивачем наведений попередній розрахунок судових витрат: витрати на професійну правничу допомогу - 5000 грн.; витрати, пов`язані із залученням свідків - 1000 грн.; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - витрати, пов`язані з прибуттям до судової установи у судові засідання - 3000 грн.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що 21 вересня 2024 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 проник на неогорожену територію за адресою домоволодіння АДРЕСА_3 . Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_9 , за допомогою фізичної сили, вийняв скло з вікна будинку, після чого незаконно проник всередину будинку, де діючи умисно, повторно, у період воєнного часу, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, таємно викрав косу бензинову марки «Procraft Т4200 PRO NEW».

Відповідно до висновку експерта № 125 від 27.09.2024 р. вартість коси бензинової марки «Procraft Т4200 PRO NEW» станом на 21.09.2024 р. становить 3825 грн.

Вказане майно постановою слідчого від 26.09.2024 р. визнане речовим доказом в даному кримінальному провадженні та передане для зберігання до камери схову речових доказів ВП № 2 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, про що свідчить квитанція № 22/316.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України викрадене у цивільного позивача (потерпілого) майно підлягає поверненню останньому.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що цивільному позивачу відповідачем матеріальна шкода на суму 3825 грн. не завдана.

У зв`язку з чим цивільний позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 3825 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Судом встановлено, що в результаті вчиненого відповідачем злочину позивач змушений звернутися для адвоката за правовою допомогою, прибувати до слідчого та суду у зв`язку з чим позивачу завдана моральна шкода, яку суд оцінює в 3000 (три тисячі) грн..

Суд не приймає до уваги посилання позивача на погіршення стану його здоров`я у зв`язку з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів цього.

У зв`язку з чим цивільний позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягає задоволенню в частині стягнення 3000 грн.

На підтвердження понесення позивачем судових витрат суду не надано жодного доказу у зв`язку з чим відсутні підставі для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2026 р., потерпілим надані суду чеки на придбання бензину автомобільного (№ 271054 від 01.10.2025 р. на суму 619,90 грн.; № 4780 від 04.09.2025 р. на суму 517,47 грн.; № 369217 від 07.04.2026 р. на суму 769 грн.; № 207463 від 21.04.2026 р. на суму 1159,80 грн.; № 49399 від 16.12.2025 р. на суму 699,84 грн.).

Разом з цим суду не надано доказів того, що придбаний за вказаними чеками бензин витрачений саме на прибуття потерпілого до суду, не надано доказів щодо: марки автомобіля на якому їздить потерпілий, витрат пального цього автомобіля, відстані від житла потерпілого до суду.

У зв`язку з цим суд не приймає до уваги надані потерпілим чеки на придбання бензину.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався та підстав для його застосування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком від 18 січня 2024 р. у справі № 183/10879/23 Новомосковського (нова назва – Самарівський) міськрайонного суду Дніпропетровської області та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази:

-косу бензинову марки «Procraft Т4200 PRO NEW» - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;

-глибинний насос марки «Водолей» моделі «БЦПЕ-0,5» 230 В 50 Гц, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_10 , залишити у останньої та вважати переданим за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1