Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №177/3522/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3522/25

Провадження № 2/177/10/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Копійка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Вікторі - 21» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив розірвати договір від 03.01.2022 б/н, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Вікторі-21» щодо оренди земельної ділянки площею 3,7740 га, кадастровий номер 1221888200:01:024:0011, розташованої на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,7740 га, кадастровий номер 1221888200:01:024:0011, щодо якої між ним та ФГ «Вікторі-21» 03.01.2022 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років. Згідно з умов договору оренди, орендна плата сплачується в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 7332,00 грн на рік, обчислення якої здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі згідно з чинного законодавства України на дату виплати орендної плати. Виплата орендної плати здійснюється в період від 15.08 по 31.12 щороку.

Сторони погодили, що у випадку невнесення орендної плати в строки визначені договором, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відсотках річних за кожен день прострочення.

Відповідач обов`язки за договором щодо вчасної сплати орендної плати не виконував, орендну плату за 2022-2024 роки не сплатив у погоджений сторонами період, тобто допустив систематичну несплату орендної плати, чим істотно порушував права позивача та умови договору, позбавляючи позивача орендної плату на яку вона правомірно розраховувала.

Вказане також узгоджується з відповіддю від ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адвокатський запит, із якої слідує, що згідно з даних наявної податкової звітності, поданої господарством за період 2022-2024 до контролюючого органу, а саме, додатків 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», інформація про нарахування/виплату доходів та нарахування/сплату з них податків ОСОБА_2 від надання в оренду земельної ділянки в ДПС відсутня.

Відповідач реалізував право, передбачне ст. 178 ЦПК України та подав відзив на позов, у якому заперечив позовні вимоги і просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень проти позову вказано, що 03.01.2022 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,7740 га, кадастровий номер 1221888200:01:024:0011, яка розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, строком на 10 років. Сторони погодили орендну плату в розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки, що в сумі складало 7332,00 грн на рік. Обчислення орендної плати відбувається з урахуванням коефіцієнту індексації грошової цінки землі згідно з чинного законодавства на дату її виплати, враховуючи невиплачену орендну плату.

Пунктами 11-13 договору передбачено форма, розмір та строк внесення орендної плати, зокрема, що її виплата здійснюється в грошовій формі та за згодою сторін, у натуральній формі, не пізніше як у термін від 15.08. до 31.12. щороку.

Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо систематичної та не в поному обсязі сплати орендної плати, оскільки такі доводи спростовуються відомостями, згідно з яких, орендодавець ОСОБА_2 отримував щороку орендну плату в розмірі більшому, ніж визначено договором оренди. Належних та допустимих доказів систематичної та не в поному обсязі сплати орендної плати позивачем та його представником не надано, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де він, посилаючись на норми Податкового кодексу України, стверджує, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар, тобто, у даному випадку ФГ «Вікторі-21». Таким чином, саме орендар (ФК «Вікторі-21») зобов`язаний утримати з орендної плати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір, перерахувати їх до бюджету та подавати відповідну податкову звітність. Таким чином, належним доказом щодо сплати як самої орендної плати так і її оподаткування, на вимогу чинного законодавства, може бути виключно податкова звітність про сплату такої орендної плати. Тому, оскільки невід`ємною частиною орендної плати за користування земельною ділянкою є утримання та сплата саме відповідачем податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, що останнім, як слідує з відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2025 не здійснювалося, орендна плата за земельну ділянку не можна вважати такою, що здійснена в повному обсязі та належним чином.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими останній зазначає, що поняття орендної плати визначено ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповіно до якої, орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Умовами договору від 03.01.2022, укладеного мід ОСОБА_2 та ФГ «Фікторі-21» чітко встановлено розмір орендної плати та строки її внесення. Ці умови відповідачем дотримано в повному обсязі, що позивачем не спростовано. Саме після вилатиорендної плати для орендаря та орендодавця настають податкові наслідки, які врегульовані Податковим кодексом України. Цим кодексом чітко врегульовано, що спочатку необхідно внести платіж за оренду землі, який чітко передбачений умовою договору оренди, а потім на виконання податкових наслідків нарахувати (визначити) дохід, а надалі його оподатковувати (утримати та перерахувати до бюджету). Податковий кодекс України не врегульовує відносини, які виникають при наданні землі в користування, зокрема не встановлює норм чи не визначає механізми здійснення платежу за надання землі в оренду в меншому чи більшому розмірі ніж це передбачено умовами договору, в тому числі в залежності від організаційно-правової форми сторін. Податковий кодекс України врегульовує податкові наслідки, які виникають в результаті виконання договору оренди землі. Оскільки умови договору оренди щодо сплати орендної плати дотримано відповідачем в поному обсязі, підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, що наведені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на безпідставності позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, із урахуванням поданих ним відзиву на позов та заперечень.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,7740 га, кадастровий номер 1221888200:01:024:0011, розташованої на території Широківськівської (нині Новопільської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 024128, виданого Криворізькою райдержадміністрацією від 25.08.2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю № 010412104219 (а.с.9).

ОСОБА_2 03.01.2022 уклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «Вікторі-21», предметом якого є вищевказана земельна ділянка. Сторони 03.01.2022 склали та підписали акт прийому-передачі об`єкта оренди (а.с.57-61), а 22.02.2022 право оренди земельної ділянки зареєстровано в реєстрі прав на нерухоме майно.

Згідно зі змісту вказаного договору оренди землі, договір укладено на 10 років, тобто до 2032 року, із правом поновлення після закінчення строку на той самий термін та тих самих умовах. Сторони погодили, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (що на дату укладення договору визначена на рівні 146628,01грн, п. 5 договору), що в сумі складає 7332,00 грн на рік. Орендна плата обчислюється з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України на дату її виплати, враховуючи невиплачену орендну плату. Сторони погодили, що виплата орендної плати здійснюється готівкою або на банківський рахунок «Орендодавців» за його заявою (п. 10 договору). Виплата орендної плати здійснюється у грошовій формі, а за згодою сторін – у натуральній формі (п. 11 договору).

Пункт 13 договору визначає, що орендна плата сплачується по договору не пізніше, як у термін від 15 серпня по 31 грудня кожного року.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством (п. 1 договору).

Згідно п. 14 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відсотках річних за кожний день прострочення.

Як визначено п. 28 договору, орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, реалізувати інші права надані орендодавцям земельних ділянок.

Пунктом 35 договору передбачено підстави для припинення договору, серед яких є інші випадки, передбачені законом. Згідно з п. 36 договору, договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду, на вимогу однієї зі сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, з інших підстав визначених законом. Відповідно до п. п. 39, 40 договору, за невиконання та неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність до закону та цього Договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (а.с.57-60).

Із урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є відносинами в сфері оренди землі, які врегульовано нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Окрім того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право, серед іншого передавати земельну ділянку в оренду. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

Відповідно до ст. ст. 24-25 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Із урахуванням викладених норм законодавства та умов договору оренди, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з оренди землі, за умовами яких позивач, виконавши обов`язок щодо передачі земельної ділянки ФГ «Вікторі-21», мав право на отримання орендної плати за оренду належної йому на праві власності земельної ділянки, у строк визначений договором, тобто в період з 15.08. по 31.12 кожного року.

Позивач ОСОБА_2 умови договору оренди виконав, передавши ФГ «Вікторі -21» належну йому земельну ділянку в оренду за актом передачі (а.с.61), при цьому розраховував та мав право розраховувати на сумлінне виконання умов договору ФГ «Вікторі-21», зокрема, щодо своєчасної виплати орендної плати в повному обсязі, щорічно, у період з 15.08. по 31.12 кожного року

ФГ «Вікторі-21», реалізувавши право на оренду земельної ділянки належної ОСОБА_2 , отримавши земельну ділянку в фактичне користування, реалізуючи право на господарювання на ній на власний розсуд, було зобов`язане проводити виплату орендної плати ОСОБА_2 в обумовлений сторонами строк та розмірі, тобто в період з 15.08. по 31.12 щорічно.

Оскільки сторони не погоджували виплату орендної плати в натуральній формі, то вона мала здійснюватися саме в грошовій формі.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що позивач ОСОБА_2 не отримував орендну плату в період із 2022 року по 2024 рік, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та, відповідно, є безумовною підставою для розірвання договору оренди.

Окрім того, вказані обставини, на думку представника позивача підтверджуються відповіддю ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2025, що надана на адвокатський запит, зі змісту якої слідує, що відповідно до даних наявної податкової звітності ФГ «Вікторі-21» за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, поданої до контролюючого органу, а саме: додатків 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору», до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відсутня інформація про нарахування/виплату доходів та нарахування/сплату з них податків ОСОБА_2 від надання в оренду земельної ділянки.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував систематичну несплату орендної плати ФГ «Вікторі-21» ОСОБА_2 , та будь-яке інше порушення умов договору оренди земельної ділянки від 03.01.2022, на підтвердження чого надав відомості на видачу орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Дослідженням змісту вказаних відомостей (а.с.23-28), оригінали яких надано представником відповідача для огляду в судовому засіданні, встановлено, що у відомості за 2022 рік наявна інформація наступного змісту. Так, під порядковим номером 74 зазначено прізвище та ідентифікаційний номер: « ОСОБА_2 . НОМЕР_1 », що узгоджується з даними паспорта на ім`я останньої та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. (а.с.5-6). Далі у графі «га» зазначено розмір площі орендованої земельної ділянки – 6,2603, яка не відповідає розміру, зазначеному в договорі оренди земельної ділянки від 03.01.2022 (а.с.57), а також у державному акті на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 (а.с.9). У графі «нараховано» та «до сплати» значиться сума в розмірі 18000,00 грн. Графа «паспорт» містить паспортні дані « НОМЕР_2 , 25.02.2000», що відповідаються даним, зазначеним у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 (а.с.5), а графа «підпис», містить підпис «Товт».

Аналогічні дані зазначено у відомості за 2023 рік.

У відомості на видачу орендної плати за 2024 рік дані щодо ОСОБА_2 містяться під порядковим номером 85, які є аналогічними тим, що зазначені в відомостях за 2022-2023 роки, за виключеням даних про розмір орендної плати та підпису. Так, відомость за 2024 рік містить дані про розмір нарахованої та виплачено суми в розмірі 22500 грн, а у графі «підпис» зазначено «Товт дружина» (а.с.27 зворот).

Суд не бере до уваги заперечення представника позивача щодо не підписання ОСОБА_2 відомостей на видачу орендної плати за 2022 та 2023 роки.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальним інструментом для встановлення справжності підпису є судова почеркознавча експертиза, що проводиться експертами для ідентифікації виконавця рукопису.

Разом з тим, представником позивача клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялося. Інших належних та допустимих доказів на спростування тверджень не підписання вказаних відомостей ОСОБА_2 , представником позивача суду не надано.

Отже, згідно з відомостей за 2022 та 2023 роки, ОСОБА_2 отримав від ФГ «Вікторі-21» орендну плату за 2022 та 2023 роки, відповідно до договору оренди від 03.01.2022, у загальному розмірі 36000,00 грн.

Щодо невідповідності загальної площі земельної ділянки у відомостях, відомостям, зазначеним у договрі оренди земельної ділянки та державному аткі, слід зазначити, що такі розбіжності не спростовують факту виконання зобов`язання, із огляду на те, що між ОСОБА_2 та ФГ «Вікторі-21» існує лише один договір оренди земельної ділянки від 03.01.2022 та будь-які інші правовідносини між ними відстуні. Можливі неточності в зазначенні площі земельної ділянки мають технічний характер та не впливають на сам факт виконання зобов`язання. Отже, окремі недоліки оформлення зазначених відомостей не є підставою для їх неврахування, оскільки з них можливо встановити фактичні обставини, а саме, сплату орендної плати.

Водомість на видачу орендної плати за 2024 рік суду хоча і надано, проте підписання цієї відомості безпосередньо ОСОБА_2 перед судом не доведено.

Так, вказана відомість містить лише довільний запис «Товт дружина», що не є належною ідентифікації особи, навіть із урахуванням того, що орендну плату дійсно отримувала дружина орендодавця. Відповідач та його представник не надали жодного доказу того, що особа, яка підписала відомість за 2024 рік, є саме дружиною позивача ОСОБА_2 , що така особа мала належні повноваження діяти від імені позивача, що існувала довіреність чи інша законна підстава представництва, відповідно до вимог ст. ст. 244-248 ЦК України.

Отже, передача коштів третій особі без підтвердження повноважень, є порушенням вимог ст. 527 ЦК України та здійснюється на ризик боржника.

Водночас, представник відповідача в судовому засіданні звертав увагу на той факт, що в 2022 та 2023 роках орендна плата сплачувалася в більшому розмірі, ніж обумовлено договором оренди, а саме, по 18000,00 грн у кожному році, замість 7332,00 грн. Відповідно, загальна сума виплачено ОСОБА_2 орендної плати складає 36000,00 грн, замість належної 21999,60 грн (за 2022-2024 роки). Тобто, здійснючи у 2022 та 2023 роках виплату орендної плати в більшому розмірі, ніж передбаченого договором оренди, ФГ «Вікторі-21» здійснило дострокову виплату орендної плати, на що орендар (ФГ «Віторі-21») має право, передбачене п. 10 договором оренди від 03.01.2022 (а.с.7).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

За загальним правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком із цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін), є приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у ч. 2 ст. 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовані до усіх видів приватноправових договорів.

Спеціальними в урегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи ст. 32 Закону України «Про оренду землі», а також ст. 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/391/23 від 20.11.2024 звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Таким чином, для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення.

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Із урахуванням зазначених норм закону та встановлених у цій конкретній справи обставин, суд констатує, що позивачем та його представником не доведено належними, допустими та достатніми доказами систематочної несплати орендарем, ФГ «Вікторі-21», орендної плати за 2022-2024 роки орендодавцеві ОСОБА_2 , а також факту істотного порушення договору оренди та завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір. Про відсутність спричинених збитків свідчить і той факт, що позивачем не пред`являються вимоги про стягнення заборгованості за орендною платою за період 2022 та 2024 років, про стягнення пені.

Представник позивача, заперечуючи факт підписання відомості про виплату орендної плати за 2022 та 2023 роки безпосередньо позивачем ОСОБА_2 та отримання ним орендної плати за вказані періоди, не реалізував своє право на доведення цих обставин шляхом призначення почеркознавчої експертизи, а отже, не спростував підписання цих відомостей про отримання орендної плати ОСОБА_2 .

Посилання представника позивача на те, що відомості не містять дати виплати орендної плати, навіть за умови вчинення відповідачем таких дій, що свідчить про порушення строку виплати орендної плати, суд до уваги не бере, оскільки вказана відомість підписана орендодавцем без будь-яких умов чи застережень, у відомості відсутні посилання, зокрема, ОСОБА_2 щодо несвоєчасного отримання ним грошових коштів за оренду земельної ділянки.

Щодо посилання представника позивача на відповідь від ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.11.2025 про відсутність інформації про нарахування/виплату доходів та нарахування/сплату з них податків ОСОБА_2 від надання в оренду земельної ділянки, як на доказ несплати орендної плати, суд зазначає, що подання відомостей податковому органу та сплата податку з доходів фізичних осіб, а також військового збору не є підтвердженням належного виконання зобов`язань орендарем та не може ототожнюватися з фактичною виплатою орендної плати у визначеному умовами договору розмірі позивачу ОСОБА_2 . Вказані відомості лише можуть підтверджувати виконання/невиконання ФГ «Вікторі-21» покладених на нього обов`язків податковим законодавством як на податкового агента. Одночасно суд ураховує, що подання звітності та сплата податків не може ототожнюватися з виплатою визначених умовами договору платежів.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню через їх недоведеність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України, із огляду на відмову в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та йому не компенсуються.

На підставі ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 258-259, 274-279, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Вікторі-21» про розірвання договору оренди земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20.04.2026

Суддя: