Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №160/17955/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17955/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя Захарчук – Борисенко Н.В.) в адміністративній справі №160/17955/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови з 01.03.2024 року здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату раніше призначеної на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду: від 26.12.2022 року у справі №160/17751/22, від 31.07.2023 року у справі №160/12167/23 та №160/33139/23 від 07.02.2024 року пенсії з урахуванням додаткової надбавки до пенсії – учасник АТО учасник бойових дій в сумі 590.25 грн. відповідно до статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 25% від прожиткового мінімуму, що у 2024-2025 роках складає 3028 грн. без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням подальших перерахунків;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2024 року виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії, яка призначена на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду: від 26.12.2022 року у справі №160/17751/22, від 31.07.2023 року у справі №160/12167/23 та №160/33139/23 від 07.02.2024 року з урахуванням додаткової надбавки до пенсії – учасник АТО учасник бойових дій в сумі 590.25 грн. відповідно до ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 25% від прожиткового мінімуму, що у 2024-2025 роках складає 3028 грн. без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням подальших перерахунків;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2024 року розрахунок та виплату доплати, яка виникла в наслідок не своєчасної виплати додаткової надбавки до пенсії - учасник АТО учасник бойових дій в повному обсязі в розмірі 25% від прожиткового мінімуму, що у 2024-2025 роках складає 3028 грн. без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням подальших перерахунків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у листі №27337-18717/М-01/8-0400/25 від 17.06.2025 року відповідач вказав, що при розрахунку та виплаті пенсії застосовано п. 2 Прикінцевих положень Закону №3668, а саме: обмежено максимальним розміром. Також позивач зазначив, що пенсійний орган трактує на власну користь вказівку Міністерства соціальної політики України від 02.05.2023 року №5605/0/2-23154, яка розроблена на підставі Рішення Другого сенату КСУ від 12.10.2022 року №7-р(ІІ)/2022, якою роз`яснено, що , виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення №7-р, а також враховуючи норму ч. 1 ст. 2 Закону №2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року. Вказане свідчить про обмеження пенсійного забезпечення позивача максимальним розміром.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 , яка призначена на підставі рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду: від 26.12.2022 року у справі №160/17751/22, від 31.07.2023 року у справі №160/12167/23 та №160/33139/23 від 07.02.2024 року, без обмеження максимальним розміром пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2024 року розрахунок та виплату заборгованості пенсії ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідно до ст. 43 Закону №2262 передбачено, що розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатністьНаполягає, що його дії є правомірними, підстав для задоволення позовних вимог немає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити його без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до довідки №55/14-21 від 16.01.2016 року, виданої Управлінням СБУ у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 у період з 18.03.2015 року по 19.03.2015 року, з 04.07.2015 року по 04.11.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності та територіальної цілісності в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Слов`янськ Донецької області. Підстава: витяги з наказів Керівника АТЦ при СБУ від 11.04.2015 року №0140т, віл 10.08.2015 року №0163т, від 30.11.2015 року №0196т, Посвідчення про відрядження від 17.03.2015 року №604, від 19.06.2015 року №1061.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року по справі №160/17751/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити з 01.02.2022 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 17.10.2022 року №55/11/202-217.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року по справі №160/12167/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року у справі №160/17751/22 та довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 17.10.2022 №55/11/202-217, виходячи з розрахунку 70% вказаного у цій довідці грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року по справі №160/33139/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області:

- установити та виплатити з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

- провести розрахунок та виплату заборгованості, яка виникла внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, щодо не виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, починаючи з 01.07.2021 року по даний час.

19.06.2025 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою, в якій просив:

- повідомити щодо причин не відповідності фактичного розміру мого пенсійного забезпечення та розрахунковим розміром, який повинен бути до сплати;

- повідомити підстави не проведення мені виплати додаткової надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в повному обсязі;

- проводити виплату мені додаткової надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в повному обсязі, без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням подальших перерахунків;

- провести розрахунок та виплату доплати, яка виникла в наслідок не сплати мені додаткової надбавки до пенсії - учасник АТО учасник бойових дій в повному обсязі.

Відповідач у відповідь на означену заяву надав позивачу у листі №27337-18717/М-01/8-0400/25 від 17.06.2025 року наступну інформацію.

З вказаного листа слідує, що на виконано рішень суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії, проте її розмір обмежено максимальним розміром.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Так, фактично спірні відносини, в частині яких судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, стосується права позивача на отримання пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, без обмеження її граничним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною)не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Разом з тим, питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року.

В даному судовому рішенні Суд зазначив таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі №200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова