Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №177/2187/25 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2187/25

Провадження № 2/177/387/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

24 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Коваль Н. В.

за участі:

секретаря судового засідання: Андрійчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яку уточнила та в обґрунтування уточнених позовних вимог вказує на те, що 05 березня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3636-005/07Р. Задля забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ОСОБА_2 укладено договір позики.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року у цивільній справі №177/1344/14-ц за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року в розмірі 556 203 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч двісті три) гривні 87 копійок.

Водночас, згідно з відомостями щодо виконавчих проваджень №59346560 та №59347139 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишок заборгованості становить 216 783,87 гривні, що свідчить про неповне виконання зазначеного рішення суду станом на день подання позовної заяви.

10.08.2017 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами №1, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та Боржником перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року змінено та затверджено найменування заявника на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Таким чином, ТОВ «ВІН ФІНАНС» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача кошти нараховані на підставі ст. 625ЦК України, за несвоєчасне виконання зобов`язання за Кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року, за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, в розмірі 66 931,29 грн, яка складається з: інфляційних витрат в розмірі 47 402,92 грн; 3% річних в розмірі 19 528,37 грн., а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 55).

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористалася, надала заяву, в якій просила справу розглядати за відсутності представника банку, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с. 27 зворот, 87).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надано, відзиву не подано (а.с. 63,64, 85,86).

В зв`язку з неявкою в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомили, відзиву не подали, беручи до уваги думку позивача про можливість винесення заочного рішення суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року у цивільній справі №177/1344/14-ц позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та з відповідачів солідарно стягнуто заборгованості за кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року в розмірі 556 203 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч двісті три) гривні 87 копійокта витрати по сплаті судового збору по 1827,00 грн з кожного окремо (а.с. 46-47).

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 року у справі № 177/1344/14-ц, замінено стягувача з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (а.с. 48).

Вищевказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Так, згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами № 1 від 10.08.2017, право грошової вимоги за кредитним договором № 3636-005/07Р від 05.03.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та боржником, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25.07.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило назву на ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 7).

Згідно інформації про виконавче провадження від 04.09.2025 року у Криворізькому ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження №59346560, №59347139 про стягнення з відповідачів на користь ТОҐВ «ФК «Довіра та Гарантія» сума заборгованості становить 216783,87 грн (а.с. 30-33).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачами обов`язку щодо повернення коштів стягнутих Криворізьким районним судом Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року, у них виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 216738,87 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 34), який не спростовано відповідачами та з яким погоджується суд, 3 % відсотків від простроченої суми за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складають 19 528,37 грн та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складають 47 402,92 грн., а всього 66 931,29 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час прострочення, у тому числі і за час розгляду справи про стягнення основного боргу у судах та примусового виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд бере до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Вказаний висновок зроблено у постанові КЦС/ВС від 27.01.2021 року за результатами розгляду справи № 367/4004/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що оскільки ТОВ «Він Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідачів за Кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року, то відповідно разом з цим набуло право на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, беручи до уваги положення частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційні обставини, встановлені рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.08.2014 року у справі №177/1344/14-ц, дослідивши наявні у справі докази прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання, дійшов висновку про наявність у позивача, відповідно до статті 625 ЦК України, права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Згідно ч. 1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачами не виконано умови кредитного договору № 3636-005/07Р від 05.03.2007 року та договору поруки № 3636-005/07Р від 05.03.2007 року.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, своїх зобов`язань відповідачі не виконують належним чином, але як боржники вони не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржників стягнення 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, які передбачені ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочили виконання зобов`язання про сплаті заборгованості за кредитним договором, визначеної рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року, у справі №177/1344/14-ц, при цьому суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та трьох процентів річних наданим позивачем та приймає його до уваги при ухваленні рішення по справі.

Беручи до уваги, вищевказані обставини справи, суд вважає, що позов ТОВ «Він Фінанс» є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, беручи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частинах понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., тобто по 1514,00 грн (а.с. 9).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, кошти нараховані на підставі ст.625ЦК України, за несвоєчасне виконання зобов`язання за Кредитним договором №3636-005/07Р від 05.03.2007 року, за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, в розмірі 66 931 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 29 копійок, яка складається з: інфляційних витрат в розмірі 47 402 (сорок сім тисяч чотириста дві) гривні 92 копійки; 3% річних в розмірі 19 528 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок в рахунок сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок в рахунок сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Коваль