Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №160/15327/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15327/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/15327/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №045750023925 від 13.05.2024 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №3195 від 08.05.2024 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено щодо спірності та протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №045750023925 від 13.05.2024 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії оскільки завірені в установленому порядку копії первинних документів на підставі яких ЗАТ «Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтрно-будівельне управління №1» складено довідку про заробітну плату від 08.02.2007 №56 за період роботи з 01.01.1990 по 31.12.1994 не надані. Окрім того означена довідка не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (додаток №6), отже врахувати заробітну плату за вказаний період не було підстав.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Пенсію за віком позивачу призначено.

При цьому, під час призначення пенсії до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” за період з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо зарахування періоду його роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію – відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

У відповідь на запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надало рішення від 13.05.2024 року о/р045750023925, яким відмовлено у зарахуванні страхового стажу період роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року, оскільки завірені в установленому порядку копії первинних документів на підставі яких складена довідка №56 від 08.02.2007 року не надані, а також довідка не відповідає додатку 6 до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженого постановою правляння Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.

Вважаючи спірне рішення безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія судді зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник піддягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише відсутність трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 “Про трудові книжки” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Посилання скаржника на відсутність завірених в установленому порядку копії первинних документів на підставі яких складена довідка №56 від 08.02.2007 року, а також не відповідність довідки додатку 6 до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року не може бути підставою незарахування періоду роботи ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані обставини не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу за період його роботи.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

В трудовій книжці НОМЕР_2 виданій на ім`я позивача наявні відповідні записи, які свідчать про те, що позивач працював в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року.

Крім того позивачем на розгляд до відповідачів була надана довідка вих. №55 від 08.02.2007 року, видана ЗАТ “Облрембуд” ДП “Дніпропетровське ремонтно- будівельне управління №1”, яка містить інформацію, що позивач дійсно працював в даній організації з 27.02.1989 року по 01.08.2005 року в якості механіка. Також даною довідкою зазначено коли і яким чином дана організація була реорганізована. Також позивачем була надана довідка вих. №56 від 08.02.2007 року про заробіток для обчислення пенсії за спірний період видана ЗАТ “Облрембуд” ДП “Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1”.

Таким чином позивачем подані всі необхідні та належні відомості щодо періоду роботи, очевидним є висновок, що відмовляючи в зараховуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №045750023925 від 13.05.2024 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року, слід зазначити наступне.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку колегія суддів враховує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №045750023925 від 13.05.2024 року відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу.

Слід зазначити, що суб`єкт владних повноважень, який прийняв рішення у межах своєї компетенції, в подальшому у разі оскарження такого рішення повинен обґрунтовувати його правомірність лише з тих підстав, які були зазначені в такому рішенні.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що підстави для прийняття рішення №045750023925 від 13.05.2024 року є необґрунтованими.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи ЗАТ “Дочірнє підприємство Дніпропетровське ремонтно-будівельне управління №1” з 01.01.1990 року по 31.12.1994 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу, яке було предметом судового розгляду у межах цієї справи.

Такі висновки узгоджуються з правової позицією Верховного Суду у постанові від 28.01.2025, винесеної за результатами розгляду справи №460/18195/23 (адміністративне провадження № К/990/9106/24).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова