Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №440/7823/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 р. Справа № 440/7823/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, по справі № 440/7823/24

за позовом ОСОБА_1

до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив:

1) визнати протиправними дії Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за класність) ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

2) зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів;

3) визнати протиправними дії Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 02 травня 2024 року у належному розмірі;

4) зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів - базового місяця) - січень 2008 року;

5) зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4005,94 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 02 травня 2024 року включно в розмірі 226 139,87 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

6) визнати протиправною бездіяльність Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні індексації різниці грошового забезпечення;

7) зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації різниці грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 440/7823/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправними дії Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Зобов`язано Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні індексації різниці грошового забезпечення.

Зобов`язано Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації різниці грошового забезпечення та провести виплату, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 440/7823/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо незаконності дій та зобов`язання Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 скасувати та ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити:

- визнати протиправними дії Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2024 по 02 травня 2024 року у належному розмірі;

- зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4005,94 грн) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 02 травня 2024 року включно в розмірі 226 139,87 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог у вказаній вище частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що різниця між сумою грошового забезпечення у січні 2024 року та сумою грошового забезпечення у березні 2018 року є більшою за розмір можливої індексації, позивач не має права на отримання індексації-різниці, що склалася у січні 2024 року, за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Водночас, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4013,30 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Закон про Держбюджет 2023 передбачав зупинення дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідна норма закріплена у п. 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет 2023. У свою чергу, Закон України про Держбюджет 2024, зокрема його прикінцеві положення, такого обмеження не містить. Відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, а у лютому 2024 року - 100,3%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу "поточної" індексації грошового забезпечення у січні, лютому 2024 року не було. Окрім того, щодо виплати позивачу "фіксованої" індексації (індексації-різниці) слід врахувати, що позивач у період з 01.01.2024 по дату звільнення продовжував проходити службу та перебував на грошовому забезпеченні відповідача. З 01.03.2018 розмір посадового окладу позивача залишався незмінним та був визначений на підставі Постанови №704. Інші рішення Уряду, наслідком яких було б збільшення грошового забезпечення позивача, після 01.03.2018 не приймалися. Отож відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення, в тому числі за період з 01.01.2024 по дату звільнення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Поряд з цим, до грошового забезпечення позивача, що використовувалося для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не було включено індексації-різниці у розмірі 4005,94 грн.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Крім того, Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 440/7823/24 в частині задоволених позовних вимог позивача щодо зобов`язання Першого державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області:

- здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 – з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків зборів і обов`язкових платежів;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації різниці грошового забезпечення та провести виплату, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно п.4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 розміри посадових окладів осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік" визначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1762,00 грн. У 2020 році прожитковий мінімум, який є розрахунковою величиною в пункті 4 постанови № 704 для обчислення посадових окладів не змінювався і становить 1762,00 грн. Суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги факт прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Окрім того, за позицією відповідача, позивачем було порушено правила об`єднання вимог, адже вимоги позову не пов`язані між собою підставою виникнення та не є основними чи похідними одна від одної, що не відповідає приписам частини шостої статті 172 КАС України та частини першої статті 2 КАС України, у зв`язку із різними предметами та обставинами спору. Відтак, за поданим позовом судом першої інстанції фактично вирішено окремі спори - одного суб`єкта звернення до відповідача, при цьому, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні питання, які стосуються різних правовідносин, на які відповідачем вчинено різні дії.

Посилаючись на положення статті 51 Бюджетного кодексу України та роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136- 16, від 08.08.2017 № 13700/з та № 78/0/66-17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення проводиться у межах фінансових ресурсів бюджетних установ усіх рівнів на відповідний рік та якими було визначено, що індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз`яснення, відповідач стверджує, що відсутні підстави нараховувати позивачу відповідну індексацію.

В той же час, на думку відповідача, січень 2008 року не може бути застосований як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки це суперечить принципу незворотності дії правової норми в часі та призведе до збільшення видатків з бюджету.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 та по день звільнення позивача відповідач зазначив, що чергова зміна грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що стало підставою для визначення базовим місяцем для проведення індексації грошових доходів позивачу є березень 2018 року. Таким чином, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію ОСОБА_1 проведено з грудня 2018 року та виплачено в грудні 2019 року в розмірі 2001,23 грн. Отже, грошове забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року не підлягало індексації. За період 01.01.2020 по 31.12.2022 згідно з інформації про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в загальному розмірі 20485,64 грн.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" зупинено на 2023 рік згідно із Законом України від 3 листопада 2022 року №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Тобто базовим місяцем для індексації доходів встановлено - січень 2024 року. Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 %. Разом з тим, відповідно до Зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2024 роки, станом на червень 2024 році вказаний поріг інфляції не перевищено.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг відповідача та позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.01.2020 по 02.05.2024 ОСОБА_1 проходив службу у Першому державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, що учасниками справи не заперечується.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (з особового складу) від 02.05.2024 №313-НК ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту, виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення з 02.05.2024.

Відповідно до наданого на адвокатський запит листа відповідача №61-25-01.22-1120/61-25.01 від 20.06.2024 повідомлено, що нарахування посадового окладу та окладу за спеціальним званням під час проходження служби позивачу у 2020, 2021, 2022 та 2023 здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, а саме, 1762,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт. Додатково вказано, що протягом 2015-2018 років індексація грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 як базового місяця не здійснювалась, а за період з березня 2018 року по грудень 2022 року індексація виплачувалась з урахуванням базового місяця березня 2018 року, з 01 січня 2024 по 02 травня 2024 індексація не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а також протиправною бездіяльність останнього щодо неврахування ОСОБА_1 в одноразову грошову допомогу при звільненні індексації-різниці грошового забезпечення, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів; протиправності бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Суд першої інстанції вказа на те, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. При цьому, виходячи з приведених судом першої інстанції розрахунків, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4013,30 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Відтак, ненарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 р. по 31.12.2022 включно свідчить про порушення відповідачем прав позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

Відмовлячи в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання відповідача виплатити індексацію-різницю в розмірі 4005,94 грн та 226 139,87 грн є передчасною вимогою, а різниця між сумою грошового забезпечення у січні 2024 року та сумою грошового забезпечення у березні 2018 року є більшою за розмір можливої індексації, позивач не має права на отримання індексації-різниці, що склалася у січні 2024 року, за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено колегією суддів зі матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у Першому державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, що сторонами не заперечувалось.

З огляду на задоволені вимоги позову ОСОБА_1 та виходячи із меж апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, спірними у даній справі є:

1) індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

2) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.05.2024 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4013,30 грн в розмірі 226 139,87 грн, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

3) нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704;

4) проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Положеннями частин другої-четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

29 січня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, в якій зроблено наступні висновки:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

На думку колегії суддів, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі – Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (далі – Закон № 1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік” (далі – Закон № 1928-ІХ) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі – Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, не містить.

Так, Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-ІХ та № 2710-ІХ у 2020, 2021, 2022, 2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року – 2027,00 грн, з 01 січня 2021 року – 2270,00 грн, з 01 січня 2022 року – 2481,00 грн, а з 01 січня 2023 року – 2684,00 грн.

Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.

Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесені зміни до пункту 4 постанови №704 шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Зазначені зміни набули чинності з 20.05.2023.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 відбулося підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень – обов`язку обраховувати ці показники із використанням згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-ІХ та № 2710-ІХ прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Отже, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу за спірний період, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів до суду апеляційної інстанції на спростування зазначено вище, а тому, з урахуванням приписів частини другої статті 77 КАС України, останнім не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі.

Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в його діях відсутня протиправна бездіяльність, є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт., а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (у т.ч., посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків зборів і обов`язкових платежів.

Відповідні доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості зазначених вище вимог, є помилковими.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Стосовно частини позовних вимог ОСОБА_1 про індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон України №2011-XII).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями частини третьої статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).

У статті 1 Закону №1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації – величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.

Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Даний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Приписами пункту 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015 у відповідності до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати.

Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення заробітної плати, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року, приведеного Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, висловлено визначення поняття “місяць підвищення доходу”, зокрема, місяць підвищення доходу – це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, з 1 грудня 2015 року розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що схема посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами є додатком 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року № 230).

Схему посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затверджено Додатком 19 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювались.

Вони змінилися лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018.

Відтак, від січня 2008 року посадовий оклад для посад, які в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 обіймав позивач у Першому державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, не змінювався.

Між тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у апеляційній скарзі відповідачем не заперечувався факт того, що позивач в період проходження служби у Першому державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області отримував оклад в розмірі, визначеному в січні 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №1294.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 повинен застосовуватися січень 2008 року, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення.

Окрім того, згідно з даними відомостей про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, у 2016-2018 роках позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що також не заперечується у апеляційній скарзі відповідачем.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами.

Саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці. Саме по собі здійснення розрахунку індексації заробітної плати (грошового забезпечення), без факту виплати відповідної суми індексації, жодним чином не свідчить про виконання роботодавцем його безумовного обов`язку щодо проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення).

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, в яких Верховний Суд указав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналізуючи приведені вище норми, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, навіть незалежно від місяця прийняття на службу.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки з огляду на те, що величина індексу споживчих цін за відповідний період не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, у зв`язку з чим індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як наведено вище, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року.

Даний висновок також підтверджено правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у справі № 420/4841/21 (постанова від 28 червня 2022 року).

Окрім того, з урахуванням наведених вище висновків щодо порядку застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадового окладу військовослужбовця у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції порушено принцип незворотності дії правових норм в часі.

Щодо вимог позову у частині нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.05.2024, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.07.2017 №704 (далі по тексту - Порядок №704) вступила у дію 01.03.2018, якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.

Тобто, місяцем підвищення доходу для індексації у період з 01.03.2018 є березень 2018 року, що відповідачем не заперечується в апеляційній скарзі.

Разом з тим, слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними. У позовній заяві та апеляційній скарзі сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.

Між тим, як вбачається із абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в редакції з грудня 2015 року, в них йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Отже, системний аналіз пункту 1 абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Отже, колегія суддів виходить з того, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за спірний період. Дана обставина не заперечувалась відповідачем в апеляційній скарзі.

Відтак, колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Встановлюючи істотні для справи обставини та виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів досліджує питання про те, чи має право позивач на отримання щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи з наступного.

Як наведено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23 із подібними правовідносинами.

Досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.05.2024, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відомостей про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення за 2018 рік встановив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7802,18 грн, а у березні 2018 року – 8259,39 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склав 457,21 грн (8259,39 грн - 7802,18 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.

В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 457,21 грн = 4005,94 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 457,21 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації та індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З огляду на викладене, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу має виплачуватися в розмірі 4005,94 грн.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу, складає 4013,30 грн щомісячно.

Крім цього, як було зазначено раніше, відповідно до абзацу 6 Постанови № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22, від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21, від 11.12.2025 у справі № 140/7076/22.

За таких обставин, індексація-різниця має виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі – Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Однак, Постановою № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких п. 4 даної постанови викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 01.03.2018 Урядом було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із цим, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Отже, саме з 29.01.2020, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Таким чином, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що починаючи з 01.01.2020 відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У подальшому посадовий оклад позивача підвищувався у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Вказане потягнуло за собою зміну у січні 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 років місяця для початку відліку обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) з березня 2018 року на січень 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 років відповідно.

Отже, з урахуванням зазначеного, починаючи з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 посадовий оклад позивача підвищувався у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, колегія суддів зауважує, що прикінцевими положеннями Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Як зазначалося раніше, індексація-різниця грошового забезпечення згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачується по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що в даній справі відбулося у січні 2020 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму та відповідними подальшими підвищеннями грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 відсутні підстави для застосування при обрахунку індексації позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 02.05.2024 показника розміру індексації-різниці - 4005,94 грн.

Досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2019 року склало 12456,23 грн., а у січні 2020 року – 13482,00 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2020 року склав 1025,77 грн. (13482,00 грн. - 12456,23 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2020 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2020 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у січні 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2020 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2020 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2018-2019 роках починаючи з квітня 2018 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (березень 2018) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) х 100,0 (травень 2018) х 100,0 (червень 2018) х 99,3 (липень 2018) х 100,0 (серпень 2018) х 101,9 (вересень 2018) х 101,7 (жовтень 2018) х 101,4 (листопад 2018) х 100,8 (грудень 2018) х 101,0 (січень 2019) х 100,5 (лютий 2019) х 100,9 (березень 2019) х 101,0 (квітень 2019) х 100,7 (травень 2019) х 99,5 (червень 2019) х 99,4 (липень 2019) х 99,7 (серпень 2019) х 100,7 (вересень 2019) х 100,7 (жовтень 2019) х 100,1 (листопад 2019) х 99,8 (грудень 2019) = 1,1032, встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 110,32 % (1,1032*100) відповідно до Додатку 1 до Порядку №1078.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з березня 2018 року по січень 2020 року: 110,32 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 10,32%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2020 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2102,00 грн х 10,32 % / 100 = 2,16 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2020 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,16 - 1025,77 грн. = - 1023, 61 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2020 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1025,77 грн, а сума можливої індексації в січні 2020 року - 2,16 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2020 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2020 по 31.12.2020.

При цьому, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2020 року становило 19882,80 грн., а у січні 2021 року – 15215,40 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2021 року склав від`ємну величину - 4667,4 грн. (15215,40 грн. - 19882,80 грн.), а, отже, дохід позивача у 2021 році не підвищився та складає 0 грн.

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2021 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2021 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у січні 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2021 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2021 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2020 році починаючи з лютого 2020 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2020) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 99,7 (лютий 2020) х 100,8 (березень 2020) х 100,8 (квітень 2020) х 100,3 (травень 2020) х 100,2 (червень 2020) х 99,4 (липень 2020) х 99,8 (серпень 2020) х 100,5 (вересень 2020) х 101,0 (жовтень 2020) х 101,3 (листопад 2020) х 100,9 (грудень 2020) = 1,0478 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,78% (1,0478*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2020 року по січень 2021 року: 104,78 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,78%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2021 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2270,00 грн. х 4,78 % / 100 = 1,08 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2021 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 1,08 - 0 грн. = 1,08 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2021 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 0 грн., а сума можливої індексації в січні 2021 року - 1,08 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці (1,08 грн.) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Водночас, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року становило 22937,94 грн., а у січні 2022 року – 16629,60 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2022 року склав від`ємну величину - 6308,34 грн. (16629,60 грн. - 22937,94 грн.), а, отже, дохід позивача у 2022 році не підвищився та складає 0 грн.

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2022 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2022 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2022 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2022 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2022 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2021 році починаючи з лютого 2021 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2021) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 101,0 (лютий 2021) х 101,7 (березень 2021) х 100,7 (квітень 2021) х 101,3 (травень 2021) х 100,2 (червень 2021) х 100,1 (липень 2021) х 99,8 (серпень 2021) х 101,2 (вересень 2021) х 100,9 (жовтень 2021) х 100,8 (листопад 2021) х 100,6 (грудень 2021) = 1,086 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 108,6% (1,086*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2021 року по січень 2022 року: 108,6 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 8,6 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2022 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2481 грн х 8,6 % / 100 = 2,13 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2022 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,13 - 0 грн = 2,13 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2022 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 0 грн., а сума можливої індексації в січні 2022 року - 2,13 грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці (2,13 грн.) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як було зазначено раніше, прикінцевими положеннями Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому позивач не має права на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

З 01 січня 2024 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відновлена.

Досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.05.2024, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2023 року та січні 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 відповідно, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2023 року становило 30860,70 грн., а у січні 2024 року – 34817,20 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2024 року склав 3956,5 грн. (34817,20 грн. - 30860,70 грн.), а тому дохід позивача у 2024 році підвищився та складає 3956,5 грн.

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2024 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2024 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2024 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у січні 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2024 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2024 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2023 році починаючи з лютого 2023 року як місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу позивача (січень 2023) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,7 (лютий 2023) х 101,5 (березень 2023) х 100,2 (квітень 2023) х 100,5 (травень 2023) х 100,8 (червень 2023) х 99,4 (липень 2023) х 98,6 (серпень 2023) х 100,5 (вересень 2023) х 100,8 (жовтень 2023) х 100,5 (листопад 2023) х 100,7 (грудень 2023) = 1,042 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,2% (1,042*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2023 року по січень 2024 року: 104,2% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,2 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2024 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 3028 грн х 4,2 % / 100 = 1,27 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2024 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 3956,5 грн, а сума можливої індексації в січні 2024 року - 1,27 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2024 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2024 по 02.05.2024.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що виплата позивачу індексації-різниці має здійснюватися з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно, з 01.01.2021 по 31.12.2022 включно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на отримання індексації-різниці, що склалася у січні 2024 року, за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що ненарахування позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року по 31.12.2022 включно свідчить про порушення відповідачем прав позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із пунктом 12 розділу XXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 20.07.2018 № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:

- для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;

- для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів),- посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.

Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право особа на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займала особа.

Із матеріалів справи встановлено, що позивача виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення з 02.05.2024 наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (з особового складу) від 02.05.2024 №313-НК.

Враховуючи, що у позивача не виникло права на нарахування та виплату індексації-різниці у період з 01.01.2024 по 02.05.2024, колегія суддів зазначає, що підстави для перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення позивача відсутні.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Поряд з цим, суд першої інстанції при обранні належного захисту порушеного права позивача в резолютивній частині рішення зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, однак фіксованої величини індексації на місяць не була визначена, як і не була визначена загальна сума індексації-різниці, що підлягала стягненню на користь позивача.

В той же час, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Як було зазначено раніше, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу мала виплачуватися щомісячно протягом наступних періодів: з 01.03.2018 по 31.12.2019 включно у розмірі 4005,94 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно у розмірі 1,08 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно у розмірі 2,13 грн.

Враховуючи, що після набрання чинності Постановою № 704 у зазначені вище періоди відповідач був зобов`язаний виплачувати, зокрема, позивачу індексацію різниці грошового забезпечення у вказаних розмірах, існує лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, а саме виплатити індексацію-різницю у належному розмірі. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Колегія суддів зазначає, що за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевіряти обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розраховувати їх і, відповідно, у судовому рішенні указувати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Отже, суд апеляційної інстанції при перегляді даного рішення вважає за необхідне обрахувати конкретну суму індексації.

Зокрема, виходячи із наведених раніше розрахунків, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу, складає 4005,94 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Окрім того, період, за який належить виплата даної суми індексації-різниці позивачу (з 01.03.2018 по 31.12.2019), складає 22 місяці.

Отже, сума індексації - різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 становить: 4005,94 грн х 22 місяців = 88130,68 грн.

При цьому, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 складає 1,08 грн щомісячно, період, за який належить виплата даної суми індексації-різниці позивачу, складає 12 місяців.

Отже, сума індексації - різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить: 1,08 грн х 12 місяців = 12,96 грн.

Сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 2,13 грн щомісячно, період, за який належить виплата даної суми індексації-різниці позивачу, складає 12 місяців.

Отже, сума індексації - різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить: 2,13 грн х 12 місяців = 25,56 грн.

Враховуючи зазначене, загальна сума індексації-різниці, належної позивачу, становить 88169,2 грн. (88130,68 грн. + 12,96 грн. + 25,56 грн.).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідним обов`язком відповідача у спірних правовідносинах є нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4005,94 грн. з 01.03.2018 по 31.12.2019, у розмірі 1,08 грн з 01.01.2021 по 31.12.2021, у розмірі 2,13 грн з 01.01.2022 по 31.12.2022), в загальному розмірі 88169,2 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у зазначені конкретної суми щомісячної фіксованої індексації та загальній сумі, що підлягає нарахуванню та виплаті, зазначив, що вказана не підлягає задоволенню, оскільки виплата буде здійснена після її нарахування на виконання рішення у даній справі.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 у справі №620/7745/23 зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, тому встановивши, що позивач має право на отримання індексації-різниці та що це право порушене відповідачем, суди мають провести відповідний розрахунок і визначити суму індексації, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визначення суми індексації, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу.

Стосовно посилання апеляційної скарги відповідача на неможливості здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період з огляду на відсутність фінансових ресурсів для такої виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

На підтвердження наведених вище доводів, відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, за спірний період, коштів на індексацію грошового забезпечення та вжиття відповідних заходів з метою отримання додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Крім того, відповідач в своїй діяльності має керуватися та діяти відповідно до Закону № 1282-XII, який має вищу юридичну силу, ніж роз`яснення міністерств, які носять рекомендаційний характер.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування та відсутність порядку нарахування і виплати індексації за попередні періоди, жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала бути обрахована лише до грудня 2018 року, оскільки саме з грудня 2018 року розпочалось нарахування поточної індексації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виплата індексації-різниці не залежить від нарахування та виплати поточної індексації. При цьому слід наголосити, що виплата поточної індексації не є спірною у даній справі.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не заслуговує на увагу (є недоречним), оскільки роз`яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено з 01.01.2023 дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем було порушено правила об`єднання вимог, адже вимоги позову не пов`язані між собою підставою виникнення та не є основними чи похідними одна від одної, що не відповідає приписам частини шостої статті 172 КАС України та частини першої статті 2 КАС України, у зв`язку із різними предметами та обставинами спору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що норми КАС України передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Так, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року справі №160/25102/23 та від 30 травня 2024 року у справі №380/253/24.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 встановлено, що позивачем оскаржується протиправність дій відповідача, які полягали у неправильному нарахуванні грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, не нарахування та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.05.2024, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення.

Тобто вимоги позову ОСОБА_1 випливали з правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та його складових.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилаючись на порушення правил об`єднання позовних вимог у даній справі, адже позовна заява містить окремі позовні вимоги, кожна з яких пов`язана з окремим публічно-правовим спором, який виник між позивачем та відповідачем за відповідні періоди проходження ним військової служби.

Тобто доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до того, що судом першої інстанції не було роз`єднано вимоги позову ОСОБА_1 в окремі провадження відповідно до статті 172 КАС України.

В той же час, за приписами частин четвертої та п`ятої статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Однак, заявлені у даній справі вимоги позову ОСОБА_1 не підпадають під виключні підстави для порушення правил об`єднання позовних вимог, адже вимоги позову ОСОБА_1 можуть бути лише окремими позовами до одного й того ж відповідача в межах адміністративного судочинства.

Таким чином з приведеного випливає, що одночасний розгляд заявлених у позовній заяві ОСОБА_1 вимог не є процесуальним порушенням та відповідно таке порушення не є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач скористався своїм правом на роз`єднання вимог позову в окремі провадження, коли 16.07.2024 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про роз`єднання вимог у окреме провадження.

Однак, суд першої інстанції ухвалою від 30 липня 2024 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді апеляційної інстанції, та не впливають на висновки колегії суддів.

Також колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи заявника апеляційної скарги, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, беручи до уваги те, що суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за спірний період в певному розмірі, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Постанови № 1078, а також враховуючи задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації різниці грошового забезпечення, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача знайшли часткове підтвердження у ході розгляду колегією суддів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 440/7823/24 – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням визначення посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (у т.ч. посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за класність, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 - 2102,00 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 - 2270,00 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, з 01.01.2023 по 19.05.2023 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків зборів і обов`язкових платежів.

Визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2019, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Перший державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно в розмірі 88169,2 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій