Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №520/19066/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 р.Справа № 520/19066/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.03.26 по справі № 520/19066/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про зобов`язання подати звіт та про визнання протиправними дій на виконання рішення суду, в якій просить суд:

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 05.03.2021 у справі №520/19066/2020 відповідно до ст. 382 КАС України та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області:

- прийняти до виконання виконавчі листи, подані 15.07.2021;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до висновків суду;

- забезпечити ОСОБА_1 можливість надати оригінали первинних документів для перевірки (як ОСОБА_1 пропонував ще 15.07.2021 та копії яких ОСОБА_1 подавались в ГУ ПФУ в Харківській області раніше);

- подати суду детальний письмовий звіт про виконання протягом 15 днів з дня ухвалення відповідного рішення.

Визнати протиправними дії відповідача щодо:

- систематичного ухилення від виконання рішення суду від 05.03.2021 протягом понад чотирьох років;

- ігнорування офіційної пропозиції ОСОБА_1 від 15.07.2021 про надання оригіналів первинних документів для перевірки;

- незаконного перенаправлення виконання рішення до ГУ ПФУ в Луганській області для отримання формального приводу для відмови;

- умисного створення штучних перешкод для реалізації законних прав ОСОБА_1 ;

- незабезпечення належного вручення ОСОБА_1 рішення № 203040007400 від 10.09.2021;

Застосувати до керівника ГУ ПФУ в Харківській області штраф відповідно до ст. 382 КАС України за систематичне та умисне ухилення від виконання рішення суду від 05.03.2021 у справі №520/19066/2020 протягом понад чотирьох років, та стягнути 50% суми штрафу на користь ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України;

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦК України, що виникли внаслідок невиконання рішення суду від 05.03.2021 у період з липня 2021 року до дати фактичного виконання, відповідно до індексу інфляції, встановленого Державною службою статистики України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 виділено окремо вимоги заяви ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії відповідача щодо: систематичного ухилення від виконання рішення суду від 05.03.2021 протягом понад чотирьох років; ігнорування офіційної пропозиції ОСОБА_1 від 15.07.2021 про надання оригіналів первинних документів для перевірки; незаконного перенаправлення виконання рішення до ГУ ПФУ в Луганській області для отримання формального приводу для відмови; умисного створення штучних перешкод для реалізації законних прав ОСОБА_1 ; незабезпечення належного вручення ОСОБА_1 рішення № 203040007400 від 10.09.2021.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду звіт про виконання рішення суду.

ОСОБА_1 подав заперечення на звіт, в яких просив:

- не затверджувати звіт ГУ ПФУ в Харківській області від 24.02.2026;

- визнати, що рішення суду від 05.03.2021 не виконано;

- встановити новий строк для виконання 30 днів з конкретизацією дій;

- накласти штраф на керівника ОСОБА_2 у розмірі 100 прожиткових мінімумів.

- витребувати документи, зазначені у розділі VII, п. 5;

- зобов`язати надати новий звіт з повною хронологією та доказами фактичного розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу – відмовлено.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 щодо не затвердження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2026, визнання рішення суду від 05.03.2021 таким, що не виконано, встановлення нового строку для виконання 30 днів з конкретизацією дій та зобов`язання надати новий звіт з повною хронологією та доказами фактичного розгляду - відмовлено.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо витребування доказів – відмовлено.

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу – відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 року та прийняте рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року у справі № 520/19066/2020; встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду — 30 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф у сумі до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання рішення суду (ч. 2 ст. 382 КАС України); половину суми стягнутого штрафу стягнути на користь позивача (Апелянта) — ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно доч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізвищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 р., «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р., «Шаренок проти України» від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Тобто, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Відповідно до ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020 скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 08.10.2020 № 203040007400/121 в частині відмови ОСОБА_1 в зміні періоду 60 місяців до 01.07.2000 на підставі довідки б/н від 18.08.2020 за період з липня 1994 по березень 1996 та з серпня 1996 по вересень 2001, виданої приватним підприємцем ОСОБА_3 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 на підставі довідки б/н від 18.08.2020 , виданої ПП ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020 набрало законної сили.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 на підставі довідки б/н від 18.08.2020, виданої ПП ОСОБА_1

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду звіт про виконання рішення суду, до якого додано копію рішення №203040007400 від 20.09.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у зміні періоду 60 місяців 01.07.2000 пенсії.

Отже, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 на підставі довідки б/н від 18.08.2020 та винесено рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені у заяві позивача обставини можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про прийняття звіту відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду звіт про виконання рішення суду, до якого додано копію рішення №203040007400 від 20.09.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у зміні періоду 60 місяців 01.07.2000 пенсії, а отже вказане рішення пенсійного органу є достатнім доказом для висновку про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року по справі № 520/19066/2020, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо витребування доказів.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки відповідачем виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 р. у справі № 520/19066/2020, то є підстави для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 по справі № 520/19066/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 20.04.2026 року