Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №175/1387/23 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1387/23

Провадження № 2/175/320/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Романтик-1»», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Романтик-1»», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В позовній заяві просить суд:

- Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП – відомості відсутні; остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 95486 (дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

- Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП — відомості відсутні; остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) гривень.

- Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП — відомості відсутні; остання відома адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 4891 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто одна) гривня 67 (шістдесят сім) копійок.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 31.12.2022 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до ОК «ЖБК «Романтик-1» про створення комісії для обстеження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для встановлення обсягу збитків, завданих в результаті залиття вищезазначеної квартири мешканцями квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Актом № 01/2022 від 31.12.2022 року про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення було встановлено причину залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає позивачка, а саме те, що залиття квартири сталося в результаті незадовільного технічного обслуговування систем мешканцями квартири АДРЕСА_5 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Відповідно договору купівлі-продажу від 23.01.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Юрченко Л.Л., власником квартири є ОСОБА_5 ,

У вказаній квартирі в якій проживає сестра власника квартири ОСОБА_2 , і як зазначає позивачка їй було завдано шкоди залиттям мешканцями квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_2 стверджує, що в зазначеній квартирі проживає одна з 12.12.2002 року по сьогоднішній день, та все матеріальне забезпечення квартири, її ремонт та облаштування здійснюється виключно за її рахунок, а її сестра, яка є власником квартири, проживає в іншому місті.

Поясненнями ОСОБА_6 від 31.12.2022 року, наданих працівникам поліції, який проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 та є рідним братом останньої підтверджується той факт, що залиття квартири, сталося саме з вини мешканців квартири АДРЕСА_7 , оскільки в його поясненнях зазначено, що після того, як йому повідомили про залиття, він забіг до кухні квартири, в якій він мешкає, та побачив, що в нього прорвало трубу на раковині.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Позивачка вважає, що залиття квартири відбулось з вини відповідача ОСОБА_3 , яка неналежним чином (недбало) виконувала свої обов`язки щодо своєчасного проведення ремонту (заміни) сантехнічного обладнання в квартирі, що перебуває у її власності.

Відповідно Звіту про оцінку ТОВ «Експертна оцінка майнових прав», складеного на підставі договору на проведення незалежної оцінки вартості майна № 2-30.01.2023 від 30.01.2023 року в результаті залиття мешканцями квартири АДРЕСА_5 , відповідачем ОСОБА_3 , завдано матеріальної шкоди на суму 95486 (дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Також, ОСОБА_2 вважає, що в результаті недбалого ставлення відповідача ОСОБА_3 до своєї власності та несвоєчасний ремонт сантехніки в своїй квартирі, яке призвело до залиття квартири, в якій мешкає позивачка, 31.12.2022 року їй була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб її життя та членів її родини

Відповідач ознайомившись із позовною заявою надала до суду відзив у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи його тим, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки позивачка ОСОБА_2 не є власницею квартири.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Петренко О.А. підтримала вимоги позовної заяви та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не з`явилась. Про час та місце була належним чином повідомлена. Клопотань не надавала.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що 31.12.2022 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до ОК «ЖБК «Романтик-1» про створення комісії для обстеження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , для встановлення обсягу збитків, завданих в результаті залиття вищезазначеної квартири мешканцями квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Актом № 01/2022 від 31.12.2022 року про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення було встановлено причину залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає позивачка, а саме те, що залиття квартири сталося в результаті незадовільного технічного обслуговування систем мешканцями квартири АДРЕСА_5 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Відповідно договору купівлі-продажу від 23.01.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Юрченко Л.Л., власником квартири, в якій проживає ОСОБА_2 і було завдано шкоди залиттям мешканцями квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 , є сестра ОСОБА_5 ..

Позивачка ОСОБА_2 стверджує, що в зазначеній квартирі проживає одна з 12.12.2002 року по сьогоднішній день, та все матеріальне забезпечення квартири, її ремонт та облаштування здійснюється виключно за її рахунок, а її сестра, яка є власником квартири, проживає в іншому місті.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Поясненнями ОСОБА_6 від 31.12.2022 року, наданих працівникам поліції, який проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 та є рідним братом останньої підтверджується той факт, що залиття квартири, сталося саме з вини мешканців квартири АДРЕСА_7 , оскільки в його поясненнях зазначено, що після того, як йому повідомили про залиття, він забіг до кухні квартири, в якій він мешкає, та побачив, що в нього прорвало трубу на раковині.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства саме відповідач ОСОБА_3 , як власник квартири АДРЕСА_5 , має здійснювати належний догляд нерухомого майна, яке знаходиться в її власності та здійснювати поточний та капітальний ремонт.

Позивачка вважає, що залиття квартири відбулось з вини відповідача ОСОБА_3 , яка неналежним чином (недбало) виконувала свої обов`язки щодо своєчасного проведення ремонту (заміни) сантехнічного обладнання в квартирі, що перебуває у її власності.

Відповідно Звіту про оцінку ТОВ «Експертна оцінка майнових прав», складеного на підставі договору на проведення незалежної оцінки вартості майна № 2-30.01.2023 від 30.01.2023 року в результаті залиття мешканцями квартири АДРЕСА_5 , відповідачем ОСОБА_3 , завдано матеріальної шкоди на суму 95486 (дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Також, ОСОБА_2 вважає, що в результаті недбалого ставлення відповідача ОСОБА_3 до своєї власності та несвоєчасний ремонт сантехніки в своїй квартирі, яке призвело до залиття квартири, в якій мешкає позивачка, 31.12.2022 року їй була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб її життя та членів її родини

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підтвердження відповідних обставин позивач надала копію договору купівлі-продажу від 23 січня 1997 року, згідно змісту якого саме ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_8 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , Позивач є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 е донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Таким чином, Позивач та власник квартири АДРЕСА_9 є рідними сестрами. В той же час, згідно паспортних даних Позивача, місце проживання останньої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_10 .

На підтвердження фактичного проживання Позивача у квартирі АДРЕСА_9 , останньою було надано копію акту про фактичне місце проживання особи за адресою, згідно якого Позивач фактично проживає у Квартирі АДРЕСА_9 з 18 лютого 2010 року і по сьогоднішній день. При цьому у позовній заяві Позивач зазначає, що проживає у відповідній квартирі з 12 грудня 2002 року, несе тягар усього матеріального забезпечення квартири, її ремонт та облаштування. Однак у виписці №6985 із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення місцем проживання хворого ОСОБА_2 (Позивача) зазначено АДРЕСА_11 ,

Отже, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала У зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, a також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Загальне поняття «збитки» складається із двох складових

1) витрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, в даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може бути вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв`язку із знищенням речі (наприклад, вартість втраченого ремонту внаслідок знищення крану водопостачання в квартирі та затоплення квартири) тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається на увазі перш за все, вартість ремонту речі, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під це визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має платити у зв`язку із невиконання ним зобов`язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Відшкодуванню шкоди присвячена гл. 82 ЦК України. Згідно зі ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, позивач, враховуючи, що вона не є власником квартири АДРЕСА_9 , не надала жодного доказу на підтвердження того, що саме вона зазнала витрат у зв`язку із залиттям квартири АДРЕСА_9 , а матеріали, додані до позовної заяви, не містять доказів, що саме Позивачем здійснювався ремонт, купувалась техніка, меблі та інше, що має підтверджуватись актами виконаних робіт, купівлі-продажу, довідками, накладними тощо.

Таким чином, позивачем не доведено жодним належним, достатнім та допустимим доказом, що саме Позивачу було завдано матеріальної шкоди, а відтак і наявність підстав для звернення її до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зробила або мусить зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як зобов`язання із заподіяння шкоди — це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Правовідносини між сторонами є деліктними, оскільки виникли зв`язку із спричиненням шкоди, а тому регулюються Главою 82 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова неправомірними рішеннями, діями шкода, завдана чи бездіяльністю особистим фізичної або юридичної особи, немайновим правам a також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад Цивільного правопорушення, елементами якого шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода — наслідком.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом.

Позивач має довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтувати її розмір. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в Постанові від 03 грудня 2014 року № 6-183цс14

Суд враховує, що залиття квартири АДРЕСА_9 сталось з вини відповідачки ОСОБА_3 проте у справі відсутні жодні докази на підтвердження заподіяння шкоди саме позивачці ОСОБА_2 , яка як зазначає проживає у квартирі, та не є її власником. Отже, підстави для стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 відсутні.

Щодо моральної шкоди, також слід вказати наступне.

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів ї сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи, що з вищенаведеного не вбачається вини ОСОБА_9 у заподіянні матеріальної шкоди позивачеві, тому і відсутні права вимоги ОСОБА_2 у стягненні моральної шкоди.

Зокрема, слід зауважити, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно п. 3, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 не є власником майна, яке було пошкоджене. Згідно договору купівлі-продажу від 23 січня 1997 року, згідно змісту якого ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_8 .

Отже, належним позивачем у справі мала бути саме володілець та власник майна, в особі ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене належним способом захисту права власника майна мав бути позов від самого власника майна, якою є ОСОБА_5 .

Фактично, з огляду на матеріали цивільної справи, вбачається, що обрано неналежний спосіб захисту цивільного права та недоведеність позову належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 990/150/23 від 22.02.2024 року зазначила, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 82, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Романтик-1»», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.